Ніна ГОЛОВЧЕНКО
29 березня 2016 року в Культурно-мистецькому центрі Національного університету “Києво-Могилянська академія” відбулася прем’єра документального фільму “Академік Дмитро НАЛИВАЙКО”.
Дмитро Сергійович Наливайко — доктор філологічних наук, професор, дійсний член (академік) НАНУ, завідувач відділу компаративістики Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАНУ. З 2013 року — почесний професор Києво-Могилянської академії.
Фільм про Д. С. Наливайка — творчий проект Ігоря Козлика, літературознавця, кінодокументаліста, доктора філологічних наук, професора, завідувача кафедри світової літератури й порівняльного літературознавства Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника (Івано-Франківськ).
На прем’єрі був присутній і Дмитро Сергійович Наливайко.
Фільм складається зі вступу, 4 частин та епілогу. У ньому розповідається історія юнака зі звичайної української селянської родини, п’ять дорослих чоловіків якої загинули під час Другої світової війни. Двоє дядьків Дмитра Сергійовича були науковцями — аграрієм і геологом. (Батько з гордістю часто говорив синові: “Наша родина ніколи не була кріпаками…”) З дитинства майбутній академік мав пристрасть до читання, найпершою книгою був “Кобзар” Т. Шевченка, а найбільше вразила його проза М. Гоголя, особливо повість “Тарас Бульба”.
Після закінчення 10-річки Дмитро вступив на історико-філологічний факультет Сумського педінституту. Навчався блискуче, через те йому надали рекомендацію на вступ до аспірантури. Однак у вступі до неї в Києві відмовили, і, згідно з направленням, молодий фахівець поїхав працювати в сільську школу Тернопільської області. Звідти вже колеги-вчителі проводжали Дмитра Сергійовича до Ленінграда, де він таки вступив до аспірантури. Згодом працював викладачем у педінститутах Ніжина та Києва, пізніше — у КНУ ім. Тараса Шевченка, в Інституті літератури НАНУ та в Києво-Могилянській академії.
Дмитро Сергійович опанував іноземні мови (німецьку, французьку, італійську), ґрунтовно й системно вивчав і викладав тему чи проблему, яку досліджував (а спеціалізувався на історії та теорії західноєвропейської літератури). Особливу увагу приділяв темі української культури і літератури в контексті європейської, світової. Через те за радянських часів мав проблеми з публікацією своїх праць та із захистом дисертаційних досліджень.
Дмитро Павличко, колишній головний редактор “Всесвіту”, згадуючи роки співпраці з Д. Наливайком, наголосив: “Я став знавцем західноєвропейської літератури тому, що читав статті Наливайка, які ми публікували. Я — його учень!”
У фільмі про академіка Наливайка мовлять академік Микола Жулинський, письменники Дмитро Павличко та Леся Воронина, член-кореспондент НАНУ Микола Сулима, професори Володимир Моренець, Вадим Скуратівський, доктор філологічних наук Наталія Мазепа, а також його колишні студенти, а тепер відомі українські літературознавці професори Павло Михед, Олександр Ковальчук, Марія Моклиця та доцент Ганна Павленко. Ілюстративний ряд укладено зі світлин, листів і книг Дмитра Сергійовича.
А найцінніші у цьому фільмі монологи Дмитра Сергійовича щодо певних аспектів його науково-дослідницької діяльності: про співвідношення літературознавства і літературної критики, про компаративістику як синтетичне поєднання історії та теорії літератури, про якісні переклади іноземної літератури тощо.
Присутні в залі науковці, митці і студенти (серед них Микола Жулинський, Микола Сулима, Іван Драч, Дмитро Павличко, Василь Ожоган, Володимир Казарін, Еліна Свенцицька, Дмитро Бураго, Ростислав Семків й ін.) щиро подякували Ігореві Козлику за його ґрунтовну роботу. Авторові вдалося розкрити образ академіка Дмитра Наливайка — справжнього інтелігента, людини з енциклопедичним рівнем знань, глибокого і системного науковця, патріота, яким має пишатися Україна.
Чому літературознавець Ігор Козлик узявся за документальне кіно про академіка Дмитра Наливайка, пояснив сам автор: “За цю роботу я взявся через відчуття браку справжності в нашому сьогоденні. У часи, коли девальвовані всі вагомі поняття, зокрема наукові звання чи поняття наукової школи, Дмитро Сергійович Наливайко є особистістю, від якої слова “академік”, “учений” не відпадають, а органічно і нерозривно з нею пов’язані. Дмитро Наливайко — це яскраве свідчення того, що в нашому житті є достеменність та істина, чесніть, порядність та інтелігентність, без відчуття чого будувати власне життя неможливо (а фільм адресовано насамперед молоді).
Головним для мене було репрезентувати професію, фаховість, і все, що з цим пов’язано, через людський вимір і на тлі конкретної історичної доби в українській історії. І при цьому засвідчити, що не все і не всі розмінюються, продаються і деградують у цьому житті, що можна попри все залишатися самим собою, що є, нарешті, живі (!) люди, з яких можна і потрібно брати приклад”.
