До ювілею героїчної поеми

Наталія ПЕТРЕНКО,

завідувачка сектору давньої літератури Національного музею літератури України

IMG_5293У Національному музеї літератури України працює виставка, присвячена 175-річчю поеми Тараса Шевченка “Гайдамаки”.

На виставці представлені раритети з фондів Національного музею літератури України: унікальні книги (М. Максимович. Украинские народные песни. М., 1934, “Козацкие летописи” М. Білозерського, М., 1856, ін.), прижиттєві видання та рукописні списки поеми “Гайдамаки”, оригінальна фотографія О. Вересая, акварелі Шевченка (Альбом 1845); ритуальні козацькі предмети ХVІІ ст.: люлька, кулі, ніж, кухоль, пояс, ікона “Покрова” (поч. ХІХ ст.)

Структура виставки підпорядкована головним темам, що органічно переплітаються в епопеї. Окремі розділи присвячені темі уславлення Гетьманської держави й минулої героїки народу (провідний текст розділу — проповідь ігумена Мотронинського монастиря Мелхіседека); темі історичної правди, носіями якої є кобзарі, живі учасники руху (текст провідний — пісня кобзаря Волоха “Ой літа орел, літа сизий…”); темі Яреми Галайди, якій Шевченко надавав особливого значення. Цей образ автобіографічний, виписаний із непідробним ліризмом. Найсокровенніші свої прагнення Шевченко вкладає в уста Яреми (текст провідний — молитва “Ой Дніпре мій, Дніпре…”). Переносячись в іншу добу, поет ніби тамував свою спрагу за героїчним чином, в уяві сягнув повного духовного єднання з повстанцями.

Про перші ілюстровані видання поеми, про кращих дослідників і коментаторів твору та літературні джерела їхнього коментування йдеться в наступних розділах експозиції. Серед унікальних експонатів — перша і одна з небагатьох монографій, присвячених “Гайдамакам”, книга Б. Навроцького “Гайдамаки. Джерела. Стиль”. К.: ДВУ, 1928, Кобзар — з передмовою і коментарями І. Айзенштока та М. Плевака, ЗНТШ 1904 р. зі статтею І. Франка про Коліївщину, 15 том ПВТ Шевченка в 16-ти томах, Львів—Варшава, 1934—1939 рр. (коментарі до “Гайдамак” в т. І — ґрунтовна стаття І. Брика). Делікатно і точно розставив основні акценти на проблематиці твору І. Дзюба (стаття “Шевченкові “Гайдамаки” з відстані часу”), накресливши напрями майбутніх досліджень.

Геніальна поема Шевченка перекладена багатьма мовами народів світу. Її гуманістичний зміст відчували кращі поети, через те й взялися за переклад.

Найтрагедійніші дилеми людства, порушені в національній епопеї, з філософською глибиною відтворив на сцені Лесь Курбас. Майже сто років минуло з часу її постановки в Києві, але й сьогодні ми осмислюємо збройну боротьбу народу за своє соціальне й національне визволення з позицій етики й моралі. Витворені в поемі образи гайдамак живі й сценічні. Це — вічні типи світової літератури. Вистави п’єс багатьох драматургів за Шевченковими “Гайдамаками” забороняв царський, пізніше більшовицький режим.

“Гайдамаки” надихали багатьох композиторів, про що йдеться в останньому розділі виставки. Пісні, хори, кантати й серенади, фантазії, симфонічні поеми, навіть опери писали М. Лисенко, Г. Хоткевич, Д. Січинський, М. Мусоргський, К. Стеценко, Л. Ревуцький, А. Кос-Анатольський, Я. Степовий, Ф. Богданов, М. Вериківський, Ф. Надененко, О. Білаш. “Інтерпретація шевченківської поезії у масштабних формах хорового та оперного мистецтва свідчить про багатовимірність поетичних сюжетів і типів драматичного розвитку творів Шевченка, симфонічну потужність його ідей”, — писала Тамара Булат.

На виставці представлені оригінали монументальних полотен Ф. Гуменюка, графіки О. Сластіона, М. Дерегуса, В. Касіяна, В. Лопати, В. Гарбуза, М. Стратілата, М. Морозовського. Вони дають змогу відчути всенародність і одностайність руху, побачити “багатоголосся” безсмертної епопеї в зорових образах, підсилених контрастними і трагічними моментами: оскарженням тиранів України — царизму, іноземних поневолювачів, експресією перемог і тисяч смертей. Тему горя і непоправних втрат осмислювали кращі українські художники і представили в книжковій графіці О. Сластіона, І. Їжакевича, В. Седляра, С. Караффи-Корбут, О. Данченка, В. Гарбуза, О. Івахненка, І. Марчука, О. Колеснікова. Не оминули митці навіть сцени вбивства Гонтою своїх дітей. Вражаюче подана вона М. Стороженком: доведений до повного спустошення у своєму горі, Гонта волає до неба, в його серці не лишалось нічого, чого він не віддав за Україну.

“Гайдамаки” ніколи не втратять своєї актуальності. Втіливши в поетичному шедеврі героїку і жертовність всього народу в боротьбі за свободу своєї батьківщини, що тривала все ХVІІІ ст., окресливши терени цієї боротьби, Шевченко зміцнив нашу правду в сучасній геополітиці.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment