Інформаційна війна Росії проти України: асиметрична відповідь

Сергій ДЖЕРДЖ,

голова Української республіканської партії

 

Аналізуючи те, що відбувається протягом багатьох років проти України, розуміємо, що це цілком вписується у визначення інформаційної війни.

Ще до російсько-української війни і до Революції гідності соціологічні опитування показували, що близько 70 % громадян РФ вороже ставилися до України або вважали її недружньою країною. Своєю чергою, лише близько 7 % українців вважали Росію ворогом або недружньою країною. Це, звичайно, плід російської пропаганди, яка про Україну завжди подавала негативну інформацію або нейтральну. Висновок із цього такий, що якщо б Росія розпочала якісь ворожі дії щодо України, то це підтримала б більшість росіян, бо це відповідає їхнім настроям. Так і відбулось. Але якщо Україна вирішила б якось протидіяти Росії, навіть у законний справедливий спосіб, то не факт, що це б сприйняло українське суспільство. Такі були передвоєнні реалії. Проте зараз ситуація змінюється.

Інформаційна війна — спосіб використання інформації для впливу на свідомість людей, щоб змусити їх дотримуватися певної позиції. Тільки 15 % інформації сприймається свідомо, а інше — підсвідомо. Картинка, яку поширює телебачення, легше і глибше проникає в нас. Це набагато більше, ніж слова. Потенціал такого впливу запускає в нас емоції, які не залишають місця для раціонального мислення. При використанні чудової комбінації слів та образів і за постійного повторювання одного й того ж, ця інформація, а точніше, дезінформація, стає реальністю, з якою надзвичайно важко боротися.

У попередні роки російські ЗМІ часто розповідали про звірства нацистів, формуючи в суспільстві стійкі стереотипи. А сьогодні, показуючи окремі кадри про українських солдат, російські телевізійні фокусники домальовують знаки СС та хрести на їхні каски та техніку, формуючи ланцюг негативної реакції. Так працюють медійні технологи, які ведуть проти України інформаційну війну.

Дійшло до штучного створення новин про Україну за допомогою імітації та акторів. Інформаційна війна та війна реальна поєднані, і не відомо, яка частина відіграє головну роль.

Дедалі більше російських ресурсів інвестують у державні й контрольовані ЗМІ. Росія збільшила фінансування міжнародно-трансльованих телеканалів, RT і “Росія сьогодні”. 2016 року RT, який поширює інформацію англійською, іспанською та арабською мовами, отримає 19 млрд рублів (307 млн доларів США). Росія виділила 80,2 млрд рублів для державних ЗМІ, що на 30 % більше порівняно з минулим роком.

Починаючи гібридну війну, Росія застала українські Збройні Сили зненацька, що деморалізувало українське населення. Але росіяни не можуть забезпечити повну перемогу, тому що тільки частина людей піддалася на брехню Путіна. Тому Путін хоче вплинути на тих, хто не на його боці, звідси застосування інформаційної війни і проросійської пропаганди в Україні.

Були створені й частково почали працювати підрозділи стратегічних комунікацій ЄС і НАТО. Однак нині це більше реагування на брехню російських ЗМІ. Діяльність Росії спрямована на зростання внутрішніх суперечностей у ЄС, економічних проблем, посилення впливу внутрішньої деструктивної опозиції.

Частина Європи ще не до кінця усвідомлює нову геополітичну реальність. Гібридна деструктивна активність Росії розмиває кордони між “миром” та “війною”, а “холодна війна” в нових формах уже діє в Європі, проте європейці не бажають цього помічати.

Приклад цьому — 52-га Мюнхенська конференція з питань безпеки 13 лютого 2016 року, де голова уряду Росії Медведєв застеріг Європу від “нової холодної війни”, яку нібито Європа сама і розв’язує. На що Президент Європейського парламенту Мартін Шульц висловився, що “ми маємо використати всі можливості, щоб уникати конфронтації і не згадувати ніяку холодну війну”. Проте Президент Литви Даля Грибаускайте, реагуючи на виступ Медведєва, зазначила, що Росія і Захід перебувають на порозі не “холодної”, а “гарячої” війни: “Попередні промовці, особливо з Росії, сказали, що, можливо, у нас зараз друга холодна війна. В нас не холодна війна, у нас гаряча війна!”. Такі різні оцінки того, що відбувається зараз у Європі.

Кремль добре розуміє, що війну не виграти без підтримки населення, тільки тоді можна повністю завоювати територію. Кремль вважає, що Інтернет залишається головним каналом прориву західної ідеології в Росію, бо все інше вже під контро­лем. Майже вся риторика російських ЗМІ — антиукраїнська. Пропагандист Дугін закликає до екстермінації, до знищення українців, і це показують російські телеканали. Їхня головна теза: всі пострадянські країни не можуть самостійно вижити без допомоги Російської Федерації. Російська пропаганда — правонаступниця радянської пропаганди. Ця пропаганда вдосконалювалася десятиріччями і сьогодні досягла максимуму.

Україна має вжити заходів, щоб протидіяти російській тактиці ведення війни. Україна вдається до оборонних методів. Настав час наступати. Олександр Довженко писав: “Не пролив ти крові ворога в грізну лиху годину — проллєш батькову і братову проллєш!”

Варто звернути увагу на кілька позицій:

1) Звернення до оборони веде до поразки. Варто викривати проблеми, які є в Росії: мовні, соціальні, етнічні та економічні негаразди. Ми повинні інформувати громадськість про те, що насправді там відбувається. Також війна повинна вестися і на території супротивника.

2) Ухвалення рішень у РФ швидше, ніж в Україні. Час внести корективи в систему ухвалення рішень. Оперативність і терміновість комунікації надважлива, адже важливо, хто реагує перший.

3) Важливою є заборона пропагандистських каналів, які поширюють ненависть. Медіа-власників необхідно спонукати до дотримання громадянської позиції.

4) Важливим є питання іномовлення на російськомовний інформаційний простір. Частково цю функцію здійснюють українські канали. Важливо транслювати загальноукраїнські телеканали на Східну Європу та колишні радянські республіки. Там сприймають і досить пристойно розуміють українську мову.

На міжнародних зустрічах представники колишніх радянських республік часто висловлюють співчуття українцям і кажуть, що вони знають, що у нас відбувається, бо постійно дивляться російське телебачення. Української альтернативи брехливому російському потоку немає, є телеканал “Інтер плюс”, але там про війну не говорять.

5) Важливо посилювати потужність телеретрансляційних центрів на територіях, що межують із захопленими землями. Збільшувати глибину проникнення сигналу українських радіоканалів на захоплені території. Створювати нові студії донецького, луганського та кримського телебачення, замість тих, які були захоплені терористами.

Телеретрансляційні центри та студії на окупованій території, які передають російські пропагандистські канали, потрібно виводити з ладу.

Є відмінність українців і росіян у ставленні до інформаційних впливів. Коли українські війська звільнили Слов’янськ, то військові завезли туди спочатку три вантажівки з ковбасою та сосисками. А коли в Криму припинилось постачання електро­енергії, там найперше завезли вантажівки з великими телеекранами, щоб показувати новини та Путіна, щоб гіпноз не припинявся ні на хвилину.

6) Наша альтернатива — це відкритість влади в країні як ефективний чинник протидії корупції та запуск реальних змін. Україна, як і всі, має чимало викликів для розбрату всередині, але міцний зв’язок між суспільством і владою на основі взаємної довіри може бути ефективним засобом протидії таким викликам. Один із напрямів російської пропаганди — відчужити громадян від держави.

Треба більше креативних ідей з України. Потрібно самим більше себе представляти позитивно і поширювати правду, а не лише розвінчувати те, що про нас показує Росія.

7) Варто брати важливі факти і робити з них факти цікаві, які сприймати значно легше.

Ефективно протидіяти інформаційній війні зможуть підрозділи психологічних операцій.

Центр формує головний вектор, але виконання ефективне, коли воно децентралізоване. Комунікативна стратегія кожного повинна бути частиною загальної стратегії. Меседж, який ми створюємо, треба повторювати багато разів. Різні історії, різні теми, які мають різні складові, повинні бути підпорядковані одній стратегії.

Головна стратегія — показати, якою ми хочемо бачити нову Україну.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment