Володимир СЕМИСТЯГА,
голова Луганського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта”
ім. Тараса Шевченка
Торік у “СП” (ч. 35) у матеріалі “Ще золотіти нашій булаві” ми писали про резонансну художню виставку, влаштовану просвітянами окупованого Луганська в єпархіальному приміщенні на території Свято-Троїцького кафедрального собору УПЦ КП. Нині маємо відлуння цієї теми.
З’ясувалося, що ця виставка з історії української козаччини не демонтована. Перетворена на своєрідну виставкову галерею, вона постійно діюча й викликає неабиякий інтерес не тільки серед місцевих вірян і мирян. Надихаючи нащадків козацького лицарства — патріотично налаштованих луганців, натхненник цього дійства член міського правління “Просвіти” секретар Луганського єпархіального управління УПЦ КП протоієрей Анатолій Назаренко та автор, художник-аматор, краєзнавець, широкознаний на Луганщині член НСПУ та просвітянський активіст Григорій Половинко буквально перевершили себе. Їхніми зусиллями, завдяки підтримці однодумців, було облаштовано, освячено і відкрито двокімнатну музейну експозицію “Минулу славу вік не забуваймо. Історичний екскурс”. Загальна площа художньо-музейного комплексу відтепер складає 60 м2, де знайшли своє місце і понад 100 музейних експонатів. Тут не тільки майстерно відтворені Половинком зразки козацької вогнепальної та холодної зброї (мушкети, пістолі, шаблі, ножі), а й реконструйований козацький одяг, шапки з вшитим шликом та бахромою. Серед головних уборів привертає увагу відтворена шапка гетьмана Богдана Хмельницького.
Не можна залишитися байдужим біля музейних артефактів. А це військова амуніція, козацькі натільні хрести, металеві пряжки, ґудзики з військових мундирів царсько-імператорських полків, гроші катерининської доби, черепиця з Межигірської козацької фортеці, ножиці для стрижки овець, прялки, розписані квітами коромисла тощо. Ну і який же козак без бандури? Тож знайшлося місце й для унікального старовинного музичного інструмента.
Окреме місце відведене предметам українського побуту, майстерно виконаним макетам козацького житла, хатніх печей тощо. Нині мало хто знає, що розмальована квітами та соловейками хатня піч, як і розмальоване маками коромисло означало, що тут проживає дівчина на виданні.
Зрозуміло, що першу півторагодинну екскурсію з детальним змістом про українську козацьку старовину провів сам автор і упорядник музейних скарбів Гриць Половинко. Для присутніх це було неочікувано новітнє прочитання та відтворення історії України. Адже за змістом викладеного матеріалу, йшлося далеко не про етнографічну сторінку життя українців, матеріальну культуру та побут українських козаків. Про це свідчить хоча б той факт, що присутні заочно палко вітали почесного члена луганського обласного просвітянського об’єднання, Героя України Левка Григоровича Лук’яненка з високим званням Шевченківського лауреата, отриманого за низку високопатріотичних публіцистичних творів.
За своїм фахом Г. Половинко учитель історії. Тож не випадково, що саме він у храмі Святої Варвари відкрив своєрідний лекторій з історії козацтва та складних проблем українського державотворення. Продемонструвавши глибоке знання фундаментальної історії запорозького козацтва академіка Д. І. Яворницького, Григорій Григорович не тільки розповів присутнім, а їх зібралося понад 50 осіб, про звичаї і традиції козацтва на Луганщині як складової частини Кальміуської паланки. Але й звернувся до Літопису Самійла Величка. Козацький літописець навів витяг із промови польського короля Яна Казимира IV, виголошеної у Сеймі в лютому 1659 р. Наголошуючи на тому, що Річ Посполита загубила Україну, втратила золоте яблуко, що прикрашало польську корону, Казимир не тільки назвав причини цього явища — власне нахабство і зверхність. Він виділив головне, що й сьогодні звучить пророче — коли ми були в дружбі з козаками — ніякий ворог нам не був страшним… А відтепер?..
Тож використовуючи власну правдиву історію, просвітяни Луганщини в надскладних умовах окупації ворогом української території на крайньому сході держави не склали рук. Вони послідовно, наполегливо й переконливо засобами історичної минувшини свого народу піднімають дух, виховують патріотами України своїх краян, переконуючи їх у тому, що плин історії не зупинити. Ми європейська нація, наше місце в Європі, а не в Азії. І ми там будемо…
