Інна ГОНЧАР Музика цвіту

Збентежена радість
Підберу особливі слова,
Щоби дихала святом сторінка:
Чи дива ото чи не дива,
Що всміхається радісно жінка?

За вікном — ще весна-не весна,
А душа — легкокрила пір’їнка,
І щоразу зі свого вікна
Визирає збентежено жінка.

Заквітчалися в долі літа
Із новим золотавим відтінком,
До дітей у молитві, як птах,
Лине подумки лагідно жінка.

Часом клопоти тчуть полотно,
Часом тиша відлунює дзвінко,
Але Богом явилось давно,
Мов любов, називатися “Жінка”.
Знов світанок в полон візьме сни
Й перегорне в обіймах сторінку —
І за крок до нової весни
Поцілує зворушено жінку.

 

* * *
Зіп’ялись неждано дрібонькі тюльпани,
Неначе півподихом, після дощу —
То, може, мороз їх губити не стане
Й весна приголубить уже досхочу?!

І струсимо ми все залежане досі,
Розкутаєм душу скуйовджених мрій —
І струни, раніше якісь безголосі,
Розкриють із трепетом дивний сувій.

Уже несподівано лютий відплаче,
Умившись напрочуд старанно, мов скло.
Цілунками сонця натхненно й терпляче
Навколо всміхнеться нарешті тепло.

Розправлять листочки тендітні тюльпани —
І вже так захочеться того бузку!
Душа заквітчається — ні, не зарано,
Бо музика цвіту — уже на зв’язку!

 

* * *
Гаптує доля щастя кольорами,
мережить жовтим сонячне тепло
і щедрить нитка бережно словами
усе, що є, що буде, що було.

Калина ген ласкавиться намистом,
бузкова ніжність дихає в струні
і зелен-мить гойдається у листі,
і творить дивом плетиво-пісні.
А неба синь в обіймах легковітру,
на чистім тлі — мозаїка дощів…
Жіноче серце — райдужна палітра,
яку пізнать ніхто ще не зумів!!

м. Новодністровськ

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment