Ситуація в Україні характеризується глибокою політичною, економічною, соціальною, гуманітарною кризою. Повалення авторитарного режиму Януковича, героїка і жертви кращих синів і дочок Українського народу в боротьбі з російським агресором та їхніми поплічниками за Свободу і Гідність Нації не стали ціннісною основою для нинішньої влади щодо якісних змін суспільства. Фінансовополітичний олігархат продовжує панувати в усіх життєво важливих сферах держави. Український політикум у своїй основній масі обслуговує інтереси кланових імперій, для яких Україна є лише територією для збагачення.
Усі ті, хто був і є причетним до людиновбивств, зрадництва, розкрадання національних багатств, не понесли покарання перед народом за скоєні злочини. Відбувся другий за своєю гріховністю перед Україною “переяславський зговір” між олігархами, українофобами, москвофілами, прикриваючись облудливим гаслом “Єдина країна — Единая страна”. Декорація фрази підмінила українську національну ідею і дух Майдану, україноцентричну внутрішню і зовнішню політику держави виміняли на удавану “європейськість”, здійснюючи масштабну офшоризацію і деукраїнізацію, перетворивши Україну (за висловом очільника Адміністрації Президента) на політичний проект. Найвищі цінності, які об’єднують консолідують кожну Націю, зміцнюють Державу — мову, віру, національну пам’ять і традицію намагаються вивести на узбіччя націєтворення, торуючи неправедною дорогою “русского міра”. Шлях у нікуди, свідомо сплутавши національні інтереси із своїми власними, призвів українське суспільство до консервації постгеноцидного стану. Завдячуючи антиреформам, Україна посідає 225 місце у світі за рівнем інфляції; перебуває в п’ятірці найгірших економік; мінімальна заробітна плата (52 євро) учетверо нижча за найбіднішу європейську країну; деградує освіта, наука, охорона здоров’я; українських дітей не забезпечують шкільними підручниками і повноцінним харчуванням; мільйони людей покидають рідну землю, яку окупували й експлуатують зайди й нувориші, особливо згубна еміграція науковців, передусім молоді; в окупаційних руках перебуває інформаційний національний простір на рівні телерадіоканалів, газет, журналів, книгодруку; зловісний мовний закон “КаКа” нищить ідентичність українства на своїй землі, адже тільки п’ята частина студентів — майбутньої інтелігенції здобуває освіту державною мовою; на одну людину в Україні видається всього 0,5 книги на рік. “Україна не для українців” — ось істинне кредо нинішньої політики, яку оцінює народ не за слово, а за чин. І щоб це не стало реальністю, мусимо пам’ятати Шевченкове: “…спитайте/ Тойді себе: що ми?.. /Чиї сини? яких батьків?/ Ким? за що закуті?..” Тому “Українська альтернатива” закликає українців до єднання заради збереження і зміцнення власної національної Держави, торжества національної Ідеї, Свободи, Справедливості і Благополуччя Українського народу.
