Звернення учасників Всеукраїнського Форуму «Українська альтернатива» до Київської міської влади

Шановне панство!

Коли ми говоримо про виконання закону про декомунізацію, то це означає не тільки знесення пам’ятників тоталітарної епохи, а й створення пам’ятників тим особистостям, які є в народній пам’яті як творці нашої, Української держави. Йдеться передовсім про монументи Великому Київському князю Святославу Хороброму, Гетьману Івану Мазепі, Голові Української Директорії Симону Петлюрі та Міністру освіти і віросповідань УНР Івану Огієнку.

Столична організація УРП просить підтримати учасників Форуму наші конкретні пропозиції, а саме:

1. Пам’ятник Великому Київському князю Святославу Хороброму пропонуємо встановити на початку бульвару Тараса Шевченка, на місці колишнього пам’ятника керівнику більшовицького уряду Російської Федерації Владіміру Лєніну. Хтось може зауважити, що пам’ятник Святославу уже встановлений на Пейзажній алеї. Але він там нагадує якогось героя з казки, а не творця нашої держави. Місце пам’ятника такій особистості повин­но бути на центральній вулиці столиці. І саме там у верхів’ях давнього Хрещатого Яру, а тепер багатолюдного Хрещатика пропонуємо встановити монумент Святославу Хороброму. Якраз зараз, у часи війни з Москвою, нам і потрібен пам’ятник князю-воїну, що не боявся кидати ворогам виклик: “Іду на ви!”.

2. Пам’ятник Гетьману Івану Мазепі пропонуємо встановити на вулиці Івана Мазепи, у тому місці, де вона виходить на площу Слави. Це праворуч від готелю “Салют”, перед будівлею Київського Палацу школярів. Саме в цьому місці стояв Свято-Микільській військовий собор, збудований на кошти Гетьмана, зруйнований більшовиками у 1930-х роках. Зараз там стоїть пам’ятний камінь. Наскільки нам відомо, проект пам’ятника, де гетьман гарцює на баскому коні, уже давно готовий, ще з 2009 року. Його автори: скульптор Анатолій Кущ та архітектор Руслан Кухаренко.

3. Пам’ятник Голові Української Директорії Симону Петлюрі пропонуємо встановити на перетині бульвару Тараса Шевченка і вулиці Симона Петлюри, що прямує до Центрального столичного вокзалу. Знаємо, що в часи президентства Віктора Ющенка були спроби встановити пам’ятник Петлюрі зліва від будинку Української Центральної Ради, але все залишилося на рівні пам’ятної таблички. Думаю, що учасники Форуму підтримають нашу пропозицію щодо встановлення пам’ятника Симону Петлюрі якраз там, де починається вулиця Петлюри, на місці пам’ятника більшовицькому воєначальнику Миколі Щорсу.

4. Пам’ятник Івану Огієнку (Митрополиту Іларіону). Іван Огієнко — професор Київського університету, міністр освіти і віросповідань УНР, автор книги “Історія української культури”, що вийшла ще 1918 року, а перевидається досі. Саме Іван Огієнко заснував перші два державні українські університети: Київський і Кам’янець-Подільський, в останньому він був ректором до 1920-го року. Іван Огієнко найкраще переклав Біблію українською мовою, був творцем Української Автокефальної Православної Церкви, врятував у 1940-х роках Волинську (або Холмську) ікону, помер у далекій Канаді як Митрополит Вінніпезький Іларіон. У Державному архіві міста Києва (фонд 802, опис 6, справа 181, стор. 33-34) зберігаються документи про те, що Іван Огієнко разом із сім’єю постійно мешкав упродовж 1911—1918 років у будинку на вулиці Великій Дорогожицькій, будинок 21, помешкання 11 (тепер вулиця Мельникова). Триповерховий будинок не зберігся, був знесений у 1970-х роках, на його місці зараз стоїть 16-поверхівка поряд зі станцією метро “Лук’янівська”. Окрім наукової діяльності в університеті, Огієнко був 1916 року викладачем у 6-й гімназії, а 1916—1918 рр.

секретарем лук’янівської Споживчої кооперативи. Цього року Київрада з незрозумілих причин назвала вулицю у Солом’янському районі іменем Івана Огієнка. Це добре, що не забули. Але пам’ятаймо, що він більшість свого київського життя провів на Лук’янівці. Тому пропонуємо встановити пам’ятник Огієнку саме там. Найкраще для цього підійде сквер на початку вулиці Мельникова (навпроти кінотеатру “Київська Русь”), де раніше був пам’ятник Станіславу Косіору, чия діяльність на посту керівника Комуністичної партії (більшовиків) України призвела до трагедії Голодомору на українських землях у 1932-33 роках.

5. Щодо перейменування вулиці Мельникова. Довідники радянських часів пишуть, що ця вулиця названа на честь власника майстерні-школи Ювеналія Мельникова, який буцімто першим у Києві розпочав поширення серед робітників марксистських ідей. Але зверніть увагу, що на довоєнних мапах Києва і довідниках руху трамваїв ця вулиця була позначена як “вулиця Мельника”, а не Мельникова. А саме назву Мельникова ця вулиця отримала аж 1957 року, і є підозра, що вулиця “хитро названа” на честь керівника Компартії України у 1947—49 рр. сталініста Леоніда Мельникова, чия партійна діяльність призвела до трагічних подій у ті часи в Західній Україні.

Стосовно повернення цій вулиці старої назви — Велика Дорогожицька — воно варте уваги, але у нас уже є вулиця Дорогожицька, де встановлений меморіал жертвам Бабиного Яру.

Тому пропонуємо вулицю Мельникова перейменувати на вулицю Андрія Мельника, який разом із Євгеном Коновальцем став у Києві 1918 року на чолі Українських Січових Стрільців, і врешті-решт, ця вулиця веде до Бабиного Яру, де у лютому 1942 року нацисти розстріляли понад тисячу українських націоналістів — соратників Андрія Мельника, серед них і Олену Телігу.

 

Роман СИТНИК,

член Центрального Проводу Української Республіканської Партії, заступник голови — секретар Крайової організації УРП в Києві

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment