Анатолій МАТВІЙЧУК,
поет, журналіст,
народний артист України
Скоро, скоро —
Великоднє Свято
Прийде у собори і церкви!
І підуть молитися завзято
Юрби можновладної братви.
Увійдуть до храмів.
Візьмуть свічі.
І поставлять їх під образи,
Й Господові дивлячись у вічі,
Каятися будуть до сльози!
І смиренні й тихі, наче діти,
Превелебні божії раби —
Будуть екзальтовано хрестити
Золоті броньовані лоби.
Будуть тихо шамкати губами,
Так, немовби моляться вони,
Опісля, — пожертвують на храми,
Грошики криваві і брудні.
І покірно стануть на причастя,
Сповідь оминувши й каяття.
І відчують невимовне щастя,
Ніби Бог їм дав нове життя.
І почнуть христосатися дружно,
Так, немов змінилися вони —
Крадії й чиновники бездушні,
Блазні, фарисеї, брехуни…
Що їм з того, що в народу — горе,
І в країні чад смертельних чвар…
Нині свято — телекамер море!
А піар і в Африці — Піар.
