Ольга ЯВОРСЬКА,
член НСПУ, Львівщина
У визвольних змаганнях за волю України загинули дев’ять її синів. Коли повернулася на своє обійстя через багато років після арешту, то насамперед намагалася відшукати на подвір’ї їхні сліди. Але з хати вийшов незнайомий чоловік, новий господар оселі, подивився на зморену стару жінку і показав рукою на хвіртку. Витерла тремтячою рукою сухі очі і пішла в безвітряну ніч, не промовивши й слова.
Через два тижні оселилася у старому голуб’ятнику, розміщеному на будинку залізничників. Подейкують, що, дізнавшись про її повернення, працівник райкому партії не витримав і запропонував жінці таке житло.
Серцем тулилася до неба, а поглядом — до лісу. Глибокими ночами голосно розмовляла зі своїми дітьми, вивідуючи у темряви, де їхні могили.
Стікали одна за одною свічечки, цвіли незабудки і звіробій, світало і смеркало, розливалося життя потоками радощів і смутку, а вона, очманіла від горя, молилася за душі синів і долю України, за яку, здавалося, вже ніхто не молився. Із-під зіниць інколи викочувалися скупі сльози, але зразу ж згоряли від пекельного жару душі. Бувало, вітер не давав спокою, намагаючись вивідати, як воно виносити, народити, виростити дев’ятьох синів і всіх за одну зиму втратити.
Терен вростав у серце, а калина жалібно хилилася до будинку зі старим голуб’ятником. Мандрував між хмарами місяць, зазираючи інколи в перекошене віконце. Млоїло під грудьми, шуміло в голові. Тихо ойкала, коли сторукий жаль стискав серце, летіла думами у незбагненну Вічність, що готувала їй зустріч із синами. У безмовну ніч, коли її душа втомилася голосити, з’явилися дев’ять повстанських душ і забрали матінку з собою.
Була це Єва БЕРЕЖНИЦЬКА зі Старосамбірщини, що на Львівщині. Мій уклін її блаженній душі у День Матері.
