Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото автора
У Київському міському будинку учителя відбулося відкриття документальної виставки “У спільній боротьбі”, що присвячена українцям, які боролися з нацизмом у складі армій країн антигітлерівської коаліції та рухах опору. Цей проект став результатом співпраці Національного музею історії України у Другій світовій війні та Центрального архіву зарубіжної україніки.
Про підготовку до проведення виставки розповіли Іван Ковальчук, генеральний директор Національного музею історії України у Другій світовій війні та Ірина Мага, директор Центрального архіву зарубіжної україніки.
“71 рік тому в Європі перестали чути звуки вибухів. І Європа замислилася над тим, чи варто було руйнувати здобутки кількох поколінь заради втіхи невеликої групи людей. Чи, можливо, потрібно було йти на компроміси? Після цього відпрацювали певну формулу, за якою Європейський континент жив досі. Але не всі засвоїли уроки сімдесятилітньої давнини. І знайшлися безумці, які зруйнували цю систему. Сьогодні триває війна в Україні, а надалі вона може перекинутися й на інші країни. Нагадати уроки війни — одне із завдань виставки.
Також виставка ламає стереотипи. Один із таких стереотипів, наче українці боролися проти фашизму лише під червоними знаменами. І другий — немов серед українців було найбільше прислужників нацизму. Ми доводимо, що це не так”, — зазначив декан історичного факультету Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка Іван Патриляк.
На виставці представлено 78 музейних і архівних експонатів, що ілюструють реакцію українців закордоння на початок війни, готовність добровільно вступати у військо, високий професійний рівень і самовідданість у боротьбі. Виставка репрезентує долі українських родин, чиї сини в лавах армій різних країн наближали перемогу, а також внесок жіноцтва в боротьбу з нацизмом.
Документальні джерела висвітлюють участь українських громад у численних акціях допомоги воякам. ЗМІ та нагородні документи свідчать про бойові успіхи українських воїнів у складі армій держав-переможниць. У пресі повідомляють про втрати українства у цій кривавій війні.
Ця документальна розповідь ведеться на тлі трагічних воєнних баталій і формує образ українського воїна-переможця, готового віддати життя заради свободи й Перемоги, адже боротьба з ворогом у складі армій держав-союзниць по антигітлерівській коаліції була для українців водночас і боротьбою за Україну.
Кілька експонатів виставки присвячено командиру мінометної обслуги, старшому сержанту Олесю Гончару, який був учасником оборони Києва і Харкова. У липні 1942 року потрапив у полон. Після визволення пройшов із боями Румунію, Угорщину, Австрію, Чехословаччину. Під час служби в армії був позаштатним кореспондентом армійської газети. По війні — відомий письменник та громадський діяч, Герой України. В експозиції можна побачити аркуші з “Блокнота агітатора”, на яких позначено бойовий шлях Гончара та його червоноармійську книжку. Поряд матеріали, присвячені українцям — генерал-майору Андрію Вітруку, який командував повітряною групою Народно-визвольної армії Югославії та командиру полку, підполковнику Івану Булаєнку.
На іншому стенді можна ознайомитися з основними етапами діяльності ОУН у перші роки Другої світової війни та основними засадами внутрішньої і зовнішньої політики Організації українських націоналістів під час Другої світової війни.
Значна увага в експозиції приділена участі канадських українців у Другій світовій війні. Зокрема вміщено повідомлення про ініціативу українців Канади сформувати у лавах Британської армії Український легіон та інформацію про з’їзд канадських вояків українського походження у Великій Британії 8—9 січня 1944 року.
Крім цієї виставки з нагоди Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні на території Меморіального комплексу Національного музею історії України у Другій світовій війні відбулися військово-патріотичні заходи для молоді “Єднання поколінь захисників України” та “За пам’ять, за славу, честь…” Під час цих заходів вітали ветеранів Другої світової війни й учасників бойових дій на сході України, відбулися парад духових оркестрів та барабанщиків і концерт.
Ще одним заходом святкових днів стало нагородження орденом “Народний Герой України”. Серед 22 номінантів на нагородження:
Степан Чубенко (посмертно) — 16-літній сміливець із Краматорська, який одним із перших протидіяв окупантам. Саме він зірвав прапор ДНР з адміністративної будівлі Краматорська у липні 2014 року, згодом носив воду і їжу захисникам Краматорського аеропорту, влаштовував демонстрації в окупованому місті. Закатований.
Павло Чайка — перший серед бійців АТО повний кавалер ордена “За мужність”. Третю нагороду він отримав за відвагу, виявлену в жорстокому бою під Дебальцевим у лютому 2015 року.
Вадим Свириденко — фельдшер 128-ї бригади, який дивом вижив у Дебальцівському котлі у лютому 2015 року, внаслідок страшного обмороження втратив верхні і нижні кінцівки. Завдяки постійним тренуванням та винятковій силі волі вже почав користуватися протезами.
Олена Куліш та Володимир Альохін (посмертно) — подружжя волонтерів, яке загинуло від рук бойовиків. Під час бомбардування Олена та Володимир ховали сусідських дітей у своєму підвалі, надавали допомогу літнім сусідам, доставляли їжу українським солдатам, які перебували в Луганському аеропорту.
