Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото із соціальних мереж
Знаний в Україні виконавець моновистав Петро Миронов нещодавно представив свій новий проект “Чорний птах з білою відзнакою” за творами Василя Стуса.
“Сьогодні знову розмова про Стуса. За неповторністю його постаті поринаю у роздуми. Машина жорстокості… Як не зламатися? На це риторичне питання сама по собі виникає відповідь:
Лише, де випромінюються люди,
Глухої темряви повік не буде!
Василь Стус особистість унікальна. Якби не такі, як він, то Україна не відбулася б як незалежна держава. Не було б Майданів, які змінили нашу свідомість”, — переконаний актор.
Перше звернення П. Миронова до творчості Стуса припадає на 90-ті роки минулого століття. Саме тоді він перший в Україні записав аудіокнигу за творами митця для сліпих. 1996-го створив моноспектакль, присвячений Василеві Стусові. А майже через двадцять років до нього звернулися організатори фестивалю Донецької культури з пропозицією поновити цю виставу. І хоча до початку фестивалю залишалося лише два тижні, але погодився взятися за цю непросту роботу майже без вагань. На Міжнародному театральному фестивалі “Відлуння” постановка здобула приз за кращу чоловічу роль, її тепло зустрічали глядачі Миколаєва, Сум та Запоріжжя. Віднедавна нова версія вистави поповнила репертуар Центру мистецтв “Новий український театр”.
За словами художнього керівника Нового українського театру Віталія Кіно, він охоче надав для виступів сцену Петру Миронову, оскільки вважає його одним із кращих майстрів моновистав в Україні. До того ж було цікаво, як митець, який у своїх виступах переважно популяризує російську культуру, зможе виступати українською мовою, та ще й з таким непростим матеріалом. Як засвідчили перші покази “Чорного птаха з білою відзнакою”, це виконавцю вдається на відмінно.
“Чому ми тут зібралися: щоб сумувати, що вже немає Василя Стуса, чи радіти з того, що в нас був такий поет?” — так Петро Миронов звертається до глядачів на початку вистави.
У виставі використано щоденникові записи поета, спогади про нього сучасників, а також поезії “Вся сцена полетіла шкереберть”, “Як добре те, що смерті не боюсь я”, “Отак живу, як мавпа серед мавп” та інші, загалом майже 50 віршів.
Ця вистава — своєрідне дослідження того, як Стус став поетом, що мало вплив на його творчість, як важко було не зрадити і залишитися собою, мати сміливість говорити те, про що інші лише думали, але мовчали.
Артист неначе виконує відразу дві ролі, Стуса та людини, яка намагається дослідити творчість поета, донести його слово до кожного з нас. Наприкінці вистави ці два образи зливаються в один і вже представляють одне ціле.
Петро Миронов — заслужений артист Росії. За багато років він створив двадцять двогодинних вистав за творами класиків російської літератури. А коли почалася війна на сході країни, то почав активно заявляти про свою проукраїнську позицію.
