Дякуємо, Джамало, за перемогу!

Наталія ДЕМEРС,

Київ

Пізно вночі 14 травня 2016 року в Стокгольмі, на сцені арени Ericsson Globe, було оголошено результати 61го міжнародного пісенного конкурсу Євробачення. На весь світ пролунало переможне: Джамала, Україна! Тріумф кримськотатарської українки для багатьох став символом української перемоги як такої.

534бальна перемога

У престижному музичному конкурсі, що його цьогоріч приймала столиця Швеції, взяли участь 42 країни світу, 26 із яких увійшли до фіналу.

Від України на 61му Євробаченні виступила 32річна співачка й акторка Сусана Джамаладінова з власною композицією “1944”. Потужний вокал і проникливе виконання зовсім не попсової пісні про трагедію депортованих кримських татар глибоко зворушили і суддів, і глядацьку аудиторію. Члени журі віддали їй у Грандфіналі 211 балів, глядачі (зокрема, і з тимчасово окупованого Росією Криму) шляхом смсголосування — 323 бали. Отримавши у підсумку 534 бали, Джамала виборола таку жадану для нас перемогу.

Учасниця Eurovosion Song Contest 2016 з далекої Австралії Дамі Ім посіла друге місце. На третю, четверту і п’яту сходинки 61го конкурсу потрапили, відповідно, Росія, Болгарія та Швеція. До ТОП10 також увійшли Франція, Вірменія, Польща, Литва і Бельгія.

“Я би воліла, аби цієї

пісні не існувало”

На пресконференції після тріумфального виступу схвильована Джамала ділилася з присутніми своїми емоціями: “У мене бракує слів, щоб описати свої відчуття. Це було прекрасно. Це було шалено. Я була впевнена, що, коли співаєш про правду, це дійсно може зачепити людей. І таки мала рацію”.

Правда про сталінський геноцид, що торкнулася сердець численної аудиторії, — це також трагедія родини Джамаладінових. Серед більш як 200 000 татар, депортованих у травні 1944 року з Криму до Середньої Азії та в окремі області Росії, була і прабабуся Джамали Назилхан зі своїми п’ятьма дітьми. Саме від прабабусі, а пізніше від бабці й тата Сусана почула про ті трагічні події, про те, як цілі родини, немов худобу, вантажили у товарняки і тижнями везли за тисячі кілометрів від рідних домівок. У тій страшній поїздці Назилхан втратила свою маленьку донечку, котру їй навіть не дозволили поховати — совєтські солдати просто викинули тіло дитини з вагона.

У відповідь на запитання, що б вона зараз сказала своїй прабабці, котрій, власне, і присвятила пісню “1944”, співачка із сумом зізналася: “Дуже важко пояснити, що я відчуваю. Я б так хотіла, щоби всі ці жахливі речі не трапилися з моєю прабабусею; я би навіть воліла, аби цієї пісні не існувало”.

Звершилось!

Новина про заслужений тріумф Джамали поширилась у соціальних мережах миттєво, так само швидко на неї відреагували українська і світова спільноти.

На своїй офіційній сторінці у Фейсбук переможницю емоційно привітав Президент України Петро Порошенко: “ТАК!!! Неймовірні виступ і перемога! Вся Україна сердечно дякує тобі, Джамало!” Вітання у соцмережах розмістили нинішній Прем’єрміністр України Володимир Гройсман та експрем’єр Арсеній Яценюк, співаки Святослав Вакарчук (“Вітаю @jamala!!!! Слава Україні!”) і Руслана Лижичко (“Звершилось!!! Наша перемога!”), Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров та інші впливові українці.

До вітань приєдналися шведський дипломат, колишній очільник МЗС Швеції Карл Більдт і спеціальний гість Євробачення2016 зірковий американський актор та виконавець Джастін Тімберлейк. Також за Джамалу щиро пораділа у своєму Twitter акаунті авторка “Гаррі Поттера” Джоан Роулінг, яка, зокрема, відзначила підтримку України з боку Грузії.

Не варто, мабуть, присвячувати час і місце реакції російських журналістів, телеканалів, “ватників” на перемогу української співачки. Реакція до сумного передбачувана, низькопробна, перекручена (пісня Джамали — це “молітва о судьбах людей, добровольно покінувших родіну в поісках лучшей жізні”) і суто пропагандистська (“побєда проплачєна Обамкой”).

Але не можу не подякувати кореспондентові ТСН Дмитрові Фурдаку, який у стокгольмському пресцентрі після переможного виступу співачки стримано і переконливо поставив на місце репортера каналу “Росія”. Той мав необережність спитати, чи то нормально, що українські журналісти вигукують на пісенному конкурсі “політичні слогани” “Україна — понад усе!” і “Слава Україні!”. На що Дмитро відповів, одночасно пов’язуючи на мікрофон опонента жовтоблакитний прапор: “Це не політичний, а патріотичний слоган. Це так само, як наш прапор. Я вам, як людині, раджу: одумайтесь, схаменіться і покайтеся в тому, що ви робите. Тому що, коли Путін здохне, ви зрозумієте, що ви брешете”.

До скорого побачення,

Євробачення!

Для незалежної України це був щасливий 13й виступ на Євробаченні (не вірте у забобони!).

Дебютувала ж наша країна на пісенному конкурсі 2003 року, втім, не надто успішно: Олександр Пономарьов посів тоді 14 місце. Зате вже наступного, 2004го, співачка Руслана Лижичко зі своїми “Дикими танцями”, отримавши 280 балів, виборола для України перше місце й, відповідно, право приймати у Києві Євробачення2005. Найближче до верхньої сходинки українські виконавці підходили у 2007 і 2008 (друге місце), 2013 та 2014 роках (третє і четверте місця відповідно). 2015 року Україна не брала участі у пісенному змаганні через низку політичних та економічних обставин.

І ось — знову перемога!

На завершення цьогорічного конкурсу Виконавчий супервайзер Євробачення Йон Ола Санд передав естафету керівнику української делегації як символ початку підготовки до пісенного конкурсу Євробачення 2017 року.

“Ви отримали величезну підтримку з боку журі та аудиторії. Хочу привітати вас і вашу команду. Нам дуже приємно буде приїхати до України для проведення пісенного конкурсу Євробачення2017. Україна чудово прийняла пісенний конкурс 2005 року. Це була фантастична подія, і я впевнений, що ви зможете зробити це знову”, — зазначив пан Йон Ола Санд.

Отже, готуймося, бо ми цього варті! Тимчасом у світ лине наш меседж: “Друзі, ласкаво просимо всіх на Євробачення2017 до України! Чи — хтозна — навіть до вільного українського Криму”.