Слово про Подільську «Просвіту»

Оксана КЛІМОВА

У Кам’янецьПодільській центральній бібліотеці відбувся культурнопросвітницький захід “Слово про подільську “Просвіту”, до 110річчя із часу офіційного заснування. На заході виступив Віталій Міхалевський — голова Хмельницького ОО “Просвіти”, він наголосив, що мета діяльності Товариства — утвердження української національної ідеї, державної української мови, розвиток національної культури, відродження історичної пам’яті, формування національної свідомості та піднесення духовності і добробуту українського народу.

Бібліотека також тісно співпрацює з Кам’янецьПодільським міським об’єднанням “Просвіти”, своїми роздумами поділився його голова В’ячеслав Полятинчук.

Подільські митці подарували бібліотеці добірку видань.

У бібліотеці підготували викладку літератури “Просвіта” в історії краю”, яку представила бібліограф ЦРБ Ірина Попіль.

До речі, нещодавно центральній міській бібліотеці присвоєно ім’я Костя Солухи — видатного діяча, який на початку ХХ століття незмінно очолював у Кам’янціПодільському Подільську “Просвіту” й чимало зробив для започаткування у нашому краї українськомовних бібліотек. Із цієї нагоди бібліограф Олена Дачковська підготувала бібліографічне видання “Кость Григорович Солуха”, а відомий у місті громадський діяч, член правління Кам’янецьПодільської міськрайонної “Просвіти” Едуард Крилов (до речі, перший голова відродженої в місті у грудні 1989 року “Просвіти”, яка спочатку іменувалася Товариством української мови імені Тараса Шевченка) написав статтю “Вдячність благодійникам — мірило людяності”, в якій поділився своїми роздумами про свіжі події, нагадав про невтомну діяльність Костя Солухи. Пропонуємо уривок зі статті Едуарда Костянтиновича.

Вдячність благодійникам

— мірило людяності

Свого часу в місті точилися дивні дискусії навколо імені Костя Солухи, йому протиставляли ім’я Володимира Затонського, яке донедавна носила центральна бібліотека. Минуло немало часу відтоді, коли координаційна рада громадськополітичного руху “Гідність” звернула увагу на недоцільність збереження назви, якою бібліотеку нагородили 18 квітня 1966 року — з нагоди її столітнього ювілею, зважаючи на те, що Затонський у нашому місті провів дитячі і юнацькі роки.

Виступи науковців кам’янецьких університетів, представників громадськості, збір підписів, незаперечних доказів призвели до того, що міська рада з натугою, але погодилася прибрати ім’я Затонського з назви бібліотеки.

І тепер радіємо поверненню громаді міста десятиліттями замовчуваного Костя Солуху. Про деякі моменти з життя цієї непересічної людини варто нагадати.

Вікіпедія нам повідомляє, що Костянтин (Кость) Григорович Солуха (1861—1922) — це “український громадський і культурний діяч та меценат на Східному Поділлі, за фахом лікар. Голова Подільської “Просвіти”. Один із засновників університету в Кам’янціПодільскому”. Є про нього стаття в “Енциклопедії українознавства”. Не забув про цьогорічний 155річний ювілей шанованого діяча і “Український народний календар” на 2016 рік.

Саме К. Солуха заснував Подільську “Просвіту” і був її незмінним головою. Коли не було українських шкіл, коли русифікація була офіційною політикою Російської імперії, коли українські книги у незначній кількості друкувалися за кордоном, коли українські театри були обмежені в своєму репертуарі, “Просвіта” під неймовірним тиском чиновницької бюрократії намагалася відновити втрати, завдані нашому народові заповзятими імперськими посіпаками.

У цей нелегкий час Солуха зі своїми прихильниками розповсюджував українські книги, пресу, картини українських художників, збирав кошти на доброчинні дії, поширював діяльність “Просвіти” на села. Незважаючи на проблеми із владою, 1919 року вже існувало 203 осередки цього товариства. Як один із засновників Українського університету, Солуха був і одним із його духовних батьків. Він формував університетську бібліотеку, брав активну участь у заходах університету, був університетським лікарем.

Діяльність Костя Солухи як лікаря широко висвітлив А. А. Трембіцький у статті “Діяльність Костя Солухи на лікарській ниві”. Про цю чудову людину писали знані історики і краєзнавці: Юхим Сіцінський, Володимир Герасименко, Віталій Лозовий, Олександр Завальнюк, Віктор Прокопчук, Валерій Нестеренко, Віталій Мацько. Адже Солуха був не лише лікаремпрактиком, а й лікаремекспериментатором. Він винайшов власні методи лікування, які ніхто після його смерті не повторив. Йому пропонували працювати в СанктПетербурзі, але він відмовився від цієї пропозиції на користь подолян. Він організував Подільське товариство Червоного хреста, яке започаткувало курси з підготовки сестержалібниць. Під час визвольних змагань за волю України в 1918—1920 роках вони відіграли значну роль у допомозі воїнам Армії УНР.

Кость Солуха допомагав простим людям, безкоштовно надавав допомогу тим, хто не міг її оплатити через бідність, допомагав власними грошима. Коли 1922 року в краю поширилася епідемія тифу, Солуха взяв на себе, здавалося, непосильне завдання в боротьбі з цією пошестю, рятуючи життя землякам. Але свого життя не зберіг. Він сам заразився тифом і помер. “Водночас варто згадати, — пише А. Трембіцький, — що життєві шляхи, державницька, суспільнопросвітницька, науковопедагогічна, професійна і благодійницька діяльність Костя Солухи, зокрема, і членів цієї славної родини подолян ще чекають свого українського дослідника”.