Музичні книжки для духовного відродження

2016го виповнюється 50 років від дня створення Державного спеціалізованого видавництва “Музична Україна”. Напередодні ювілею ми зустрілися з директором видавництва, композитором, піаністом, лауреатом премії ім. Левка Ревуцького Богданом КРИВОПУСТОМ і попросили його відповісти на кілька запитань.

— Розкажіть про історію Вашого видавництва.

— Видавництво “Музична Україна” засноване 1966 року на базі музичної редакції видавництва “Мистецтво”. “Музична Україна” створювалася з метою задоволення попиту на нотну, музикознавчу літературу й іншу друкарську продукцію, періодичні та неперіодичні видання.

Завдання видавництва — розвиток і пропаганда національної української музичної культури, популяризація кращих музичних творів зарубіжних авторів; організація і участь у проведенні різноманітних музичних фестивалів, конкурсів, виставокярмарків і т. ін.; духовне відродження українського народу.

— Яку продукцію Ви видаєте?

— Це нотна література для дітей, музичний фольклор, вокальна, вокальносимфонічна і симфонічна (партитури і клавіри), камерноінструментальна, сценічна музика, твори для клавішних, струнних, духових, ударних інструментів, навчальні посібники; наукова, науковопопулярна, довідкова, методична, дитяча, художня, мемуарна, навчальна література. Видавництво випустило понад 5200 книжкових і нотних видань.

— Хто замовляє Ваші книжки?

— Це видання за державною програмою “Українська книга”, співпраця з Польським інститутом у Києві. Випускаємо видання на замовлення приватних осіб і організацій, а також книжкову і нотну продукцію за власні кошти для реалізації через книжкову торговельну мережу.

— Видавництву довелося пережити нелегкі часи?

— Так. Непросто було у 90ті роки. Саме тоді зникла мережа наших магазинів. Зменшилося державне замовлення. Нелегко було входити у ринкові відносини. Мали чималі борги. Проте нам вдалося залишитися на плаву: ми зберегли унікальний колектив, розрахувалися з боргами. І хоча проблем вистачає, але з упевненістю дивимося у завтрашній день. Також шукаємо ринку збуту нашої продукції. Дуже допомагає в цьому нотний Інтернетмагазин. Пропонуємо нашу продукцію на різноманітних книжкових виставкахярмарках. Активно співпрацюємо з Польським музичним видавництвом, Польським інститутом у Києві. Значну частину книжок видаємо за державною програмою.

— Які з останніх видань Ви могли б виокремити?

— Насамперед це перші за часів незалежності України ілюстровані школи гри на фортепіано та скрипці: “Хочу грати на роялі” Н. Гриднєва, художник К. Лавро, автор текстів М. Храпачова та “Скрипкова абетка” О. Павлов, художник К. Лавро. Аналогів цим виданням не існує у світі.

Ідея видання “Хочу грати на роялі” полягала в створенні принципово нової фортепіанної школи, кінцевим завданням якої стане гасло “Займатись музикою престижно!”. Саме тому запросили найкращих фахівців: авторупорядник — Наталія Гриднєва, професор НМАУ ім. П. І. Чайковського, досвідчений методист, чиї учні вже не одне десятиліття представляють українську фортепіанну школу за кордоном; автор текстів — Марія Храпачова, музикознавець, керівник студії письменницької майстерності; художник — Кость Лавро, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Автором “Скрипкової абетки” став один із найкращих методистів скрипкової педагогіки, прекрасний музикант, який виховав не одне покоління скрипалів Олександр Павлов. Видання відрізняється від традиційних скрипкових шкіл тим, що партія учня доповнена скрипковим акомпанементом учителяскрипаля. Таким чином із перших уроків дитина привчається до ансамблевої гри.

Крім цього серед новинок книги К. Чечені “Мій острів — гітара!”, “Перлини українського фортепіанного ансамблю” упорядники Є. Шелестова, М. Чикаренко (видання є логічним продовженням серії видань “Перлини української фортепіанної музики”), Т. Полянського “Традиційний джаз” та інші. Значне місце приділяємо виданню української класики. Зокрема не так давно побачили світ твори Левка Ревуцького, Бориса Лятошинського, Євгена Станковича, Мирослава Скорика, Ігоря Щербакова, Ганни Гаврилець.

За сприяння Польського інституту в Києві видаємо твори Фредеріка Шопена у редакції Яна Екєра. Щоквартально виходить один із жанрів — вже видано “шопенівські” етюди, вальси, полонези, ноктюрни, прелюдії, мазурки, балади й скерцо. Ідея полягає в популяризації польської культури в Україні, а української — в Польщі.

Концертипрезентації видавництва відбуваються і в Україні, і за її межами. 2013 року відбувся концертпрезентація в Українському інституті США, велика подяка за реалізацію цього проекту куратору музичних програм Українського інституту в Америці прекрасній скрипальці Соломії Івахів. 2015 року за підтримки Інституту Адама Міцкевича (Польща) в Кракові та Катовіце здійснено концертипрезентації видання “Спектри нової музики в Україні”, яке вийшло в світ за підтримки Польського інституту у Києві. Всього за рік з’являється десь по 26—27 нових видань.

— Що можете сказати про творчі плани?

— Восени збираємося провести фестиваль нотних видань, на який запросимо Національний ансамбль солістів “Київська камерата” та Заслужений академічний симфонічний оркестр Українського радіо. Звичайно, буде багато нових книжок. Але я поки не хотів би відкривати секретів. Всьому свій час.

— Ви не лише директор видавництва, а й композитор. Як поєднуєте адміністративну і творчу діяльність?

— Я маю чіткий графік. Із 6 до 10 ранку щодня граю, а потім займаюся видавництвом. Мені вдається все поєднати. Муза не любить лінивих…

Нещодавно у Великій концертній студії Українського радіо (Будинок звукозапису) відбувся мій авторський концерт, де були представлені оркестрові твори, написані за останні десять років.

Втілити цей задум у життя мені допоміг прекрасний колектив, із яким я співпрацюю вже багато років — Державний академічний естрадносимфонічний оркестр України та мої добрі приятелі диригент Микола Лисенко і скрипаль Андрій Павлов.