Георгій ЛУК’ЯНЧУК
Президент П. Порошенко нагородить посмертно командира 3го батальйону 72ї механізованої бригади Збройних сил Андрія ЖУКА з позивним “Мауглі”, який загинув напередодні у зоні АТО.
27 травня в зоні АТО на Донбасі бійці 72ї ОМБР потрапили в засідку ворожих диверсантів. Був бій, рашистів відігнали. Троє поранених, один, поки везли до шпиталю, помер. Це був добре відомий серед військових комбат — Андрій Жук. У День Києва, 29 травня, на вулиці Небесної Сотні відбулася панахида за загиблим комбатом Андрієм Жуком. На церемонію прощання попри святкування дня столиці на алеї Героїв Небесної Сотні зібралися сотні людей. Віддати данину пам’яті комбату прийшли військові й цивільні, рідні та побратими Андрія Жука, волонтери, парамедики… 3 травня Андрію виповнилося 32 роки. Був кадровим військовим, до 2014 року служив прикордонником. Із перших днів війни на Донбасі повернувся до лав Збройних сил, командував взводом, ротою та останні півроку батальйоном у складі 72ї механізованої бригади.
Ким був і залишиться навічно в пам’яті рідних, друзів і знайомих Андрій Жук? “Людиною з Великої букви і справжнім офіцером”, — так говорять солдати 3го батальйону 72й бригади про свого комбата крізь скупі чоловічі сльози… Про комбата Жука і колеги, і керівництво штабу АТО говорять: “Комбат був справжнім військовим — порядним і справедливим. Ще з 16ти років мріяв захищати Батьківщину, вступив у Національну академію прикордонної служби. Закінчив її 2005го. Жив в Одесі, а після подій 2 травня сам пішов у військкомат, на відміну від тисяч молодих “диванних” офіцерів запасу з 200тисячної “кадрової армії”, що утворилась за 25 років незалежності… Вони свій борг перед державою і народом, що їх утримував, не поспішають віддавати…” Замість них на фронт ідуть необстріляні та не досить навчені молоді мобілізовані хлопці… Андрій двічі подавав документи в Національний університет Міністерства оборони України. Планував вчитися і професійно зростати в армії. Вперше не склав англійську, а вдруге йому натякнули, що такі офіцери потрібні на передовій — і не взяли документи…
Всі, хто знав і підтримував Андрія, близькі й волонтери — бачили в ньому майбутнього генерала, такого, яким був генерал Кульчицький, чию другу річницю героїчної загибелі вшановувала цими днями українська громадськість.
“Ми познайомилися улітку 2014го, коли Андрій ще командував взводом. Під Старобешевим був його перший бій. Ще необстріляний, без досвіду, але страху в нього теж не було. Він знав, що всього навчиться. Восени 2014го, я пам’ятаю, як у розвідці загинув його друг “Сєвєр”, і як сильно він переймався та звинувачував себе за те, що не він був у тій розвідгрупі”, — пригадує полковник Валерій Федорів, який прожив разом із Андрієм на фронті цілий рік. “Для нього завжди було важливо не тільки виконання завдання, а й як його виконати з мінімальними втратами. Він був із тих, хто ніколи б у житті не відправив солдатів на завдання, не маючи розуміння, з чим вони зіштовхнуться. Він був дуже відповідальним”, — говорить колишній начмед батальйону Олександр Сич.
“Для комбата Жука це була абсолютно природна поведінка. Він завжди ішов попереду свого підрозділу, як найдосвідченіший. Чому йому довіряли? До нього все порядне тягнулося. Навколо нього завжди була команда морально здорових і духовно сильних людей. Ніколи не вибивав собі привілеїв. Їв із солдатами. Вів спартанський спосіб життя. Ділився всім, що було у нього”, — говорять його друзі і колеги. Андрія Жука любили не тільки солдати. Йому з радістю допомагали волонтери, він ніколи не просив зайвого й завжди добросовісно ділив волонтерську допомогу серед бійців.
Керівництво штабу сектору цінувало Жука за дисципліну в батальйоні, аналітичні здібності й уміння ухвалювати правильні управлінські рішення, адже в зоні відповідальності комбата була значна лінія оборони сектору. “Там, де стояв його батальйон, ні про яку контрабанду не могло бути й мови. У нього було розуміння офіцерської честі, коли військовий, офіцер був елітою, а значить, зразком для суспільства”, — говорить замкомбрига 72ї бригади Федоров.
“Мауглі” загинув як справжній Воїн —на полі бою… Вічна йому пам’ять… як і вічною має бути наша пам’ять про всіх наших героїв цієї війни…
