«Шануймо свої самоцвіти!»

Нарис про культурно-просвітницький рух на Херсонщині

Олег ОЛЕКСЮК,

голова Херсонського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка

У наші буремні часи утвердження української державності на теренах багатостраждальної України, реформаторського шляху краян до європеїзації, дуже важливо не знівелювати індивідуальність нації.

Херсонські лицарі України

Тому саме зараз на часі згадувати про лицарів України, які жили й працювали на Херсонщині у ХІХ—ХХ століттях і долучилися до великої справи просвітництва. Згадаймо хоча б таких особистостей, як Андрій Грабенко-Конощенко, Борис Грінченко, Теофан Василевський, Дмитро Маркович, Олександр Русов зі своєю дружиною Софією Русовою та інших культурних діячів, які вже 1885 року в Херсоні створили проукраїнський гурток однодумців. Саме дякуючи їхнім зусиллям 1886 року виходить друком перше число альманаху “Степ”, збірник драматичних творів І. Карпенка-Карого, оповідання Б. Грінченка, а 1890 року вийшла друком у журналі “Дзвінок” дитяча опера “Коза-Дереза” авторства Дніпрової Чайки, яка народилася і жила на Голопристанщині у селі, що нині зветься Стара Збурівка (справжнє ім’я — Людмила Олексіївна Василевська-Березіна (1861—1927). Саме її ім’я присвоєно Херсонській обласній дитячій бібліотеці). Наприкінці ХІХ століття починає розгортати свою активну діяльність В. І. Гошкевич, який 1890 року за допомогою активу того ж гуртка засновує музей старожитностей, а 1898 року започатковує видання газети “Юг”, у якій друкувались і культурно-просвітницькі статті. 1902 року відомий збирач українського фольклору херсо­нець Андрій Грабенко-Конощенко видає у Одесі співаник “Українські пісні з нотами. Перша сотня”. Приїзд до Херсона 1903 року письменника Миколи Чернявського, тісна співпраця з осередками “Просвіти” Західної та Північної України, приїзд Михайла Коцюбинського, гастролі Марії Заньковецької та театральної трупи Івана Карпенка-Карого пожвавлює культурно-просвітницький рух громади міста, що насторожує жандармів. Тому 1904-го активістку й поетесу Дніпрову Чайку вперше за­арештовують за пропаганду антиурядової літератури. Але ці випади жандармерії лише активізували патріотів Херсонщини.

В Олешках і Чорнянці, у Голій Пристані й Маячці, Каланчаку й Чаплинці виникають культурно-просвітницькі гуртки. 1905-го під час першої соціально-політичної революції у царській Росії активізувалася і проукраїнська інтелігенція — в Одесі, Миколаєві, Херсоні та Станіславі виникають осередки Товариства “Просвіта”, активно розпочинають виходити друком альманахи “З потоку життя” і “Перша ластівка”, створюється аматорський театр, в якому 1907 року відбувся вечір пам’яті Т. Шевченка, де звучав гімн “Реве та стогне Дніпр широкий” на музику херсонського композитора Дмитра Крижанівського. Вперше цю пісню виконав Марко Кропивницький у Єлисаветграді ще 1870 року. Внаслідок гонінь царського уряду Херсонський і Одеський осередки товариства “Просвіта” заборонили. Але українську душу не знищити нікому.

“Знаю тепер, що я українка, — так занотувала у своєму записничкові молода письменниця-просвітянка Дніпрова Чайка, — ніякі лихоліття, слова і події Великої Росії не хвилюють мого серця так, як історія України, ніякий спів не знаходить такого відгомону в мене в душі, як український, ні за кого не болить так серце, як за її помилки, її виразки — відлунюють стогоном у мене в душі. І чим більше бачу в її історії помилок, недоліків, тим палкіше люблю її”.

На початку ХХ століття побачили світ збірки Грабенка-Конощенка “Українські пісні з нотами. Друга сотня” та “Українські пісні з нотами. Третя сотня”, розпочинає діяльність Херсонське товариство любителів образотворчого мистецтва, яке організовує кілька значних виставок картин місцевих майстрів пензля. Ще активніше діють гастрольні трупи українських театрів Б. Оршанова, І. Карпенка-Карого, П. Саксаганського, М. Старицького та М. Садовського. А 25 березня 2017 року створюють Херсонське товариство “Українська хата”, головою якого обрали Миколу Чернявського, актора Панаса Саксаганського — заступником голови, а членами правління — А. Грабенка-Конощенка, режисера Юрія Шумського, фольклориста Нестора Малечу, громадських діячів Терентія Якушева, Хрисанфа Лиханського, Сергія Боброва, Кузьму Курінного і засновника кооперації на Херсонщині, поета Івана Челюка. Саме він зазначив: “Рідна мова — це основа, без якої ніяка культурна праця неможлива”.

Великі мітинги, де промовисто звучала українська мова, в березні 1917 р. відбулися у с. Нововоронцовка та Херсоні, а 3—4 квітня у Херсоні — перший губернський селянський з’їзд. Також у квітні цього року при товаристві “Українська хата” організували артистично-співочий гурток під керівництвом Юрія Шумського, до якого увійшли молоді талановиті актори Амвросій Бучма й Оксана Петрусенко. На третій день Великодня у Кіндійці відбулося народне віче, де з патріотичною промовою виступив Микола Сидоренко, свій виступ він закінчив гучним: “Слава Україні!”

Навесні 1917 р. начальниця Херсонської гімназії Олексєєва дала згоду на надання помешкання для товариства “Українська хата” і поступове введення в гімназії вивчення української мови, повітова земська управа влаштувала педагогічні курси з українознавства. Заняття відвідували 120 слухачів із Херсонського, Дніпровського, Мелітопольського повітів. Лекції, присвячені пам’яткам старовини, на цих курсах читав Дмитро Яворницький.

Початок розвитку національних кредитових спілок пов’язаний з іменами просвітян Івана Челюка та Сави Караянія. У липні 1917 року вони ініціювали створення та очолили Херсонську спілку кредитних і ощадно-позичкових товариств. Спілка відразу стала національно-орієнтованою організацією і незмінно підтримувала Херсонську “Просвіту”. 1918 року українські кооперативні організації “Українська книгарня”, “Україна”, “Об’єднання”, “Союзкредити” і кредитне товариство імені Миколи Левицького уклали між собою угоду про пропорційний розподіл коштів на фінансування культурно-просвітницької роботи Херсонської “Просвіти”. Це дало можливість підтримати головні просвітницькі проекти: роботу національного театру, двох українських початкових шкіл, дитячого садка, української гімназії та бібліотеки.

У грудні 1917 р. у Херсоні запрацювали українські кооперативні товариства “Україна” і “Українська книгарня”. У січні 1918 р. у Херсоні створили товариство “Просвіта”, головою якого обрали Івана Микитовича Челюка; відбулися вибори до керівних органів Олешківської “Просвіти”, головою якої став Микола Гурович Куліш (відомий український поет і драматург).

 

Пробудження

української душі

Письменники на Херсонщині початку ХХ століття відігравали велику роль у розвитку громадянського суспільства. До їхньої думки дослухалися, їх шанували і обирали на керівні виборні посади. Але саме це й насторожувало губернського старосту Пищевича та прибічників Гетьмана України Павла Скоропадського. У лютому 1918 р. при Херсонському товаристві “Просвіта” відкрито бібліотеку, в якій для задоволення потреб читачів було понад 1000 примірників книжкового фонду.

Лютий 1918 року також позначився відкриттям у Херсоні на Сухарному і Воєнці початкових шкіл з українською мовою викладання, створенням міського українського шкільного комітету, відновленням друку української газети “Дніпро”, виданням збірки “Байки” Л. Глібова з додатком “Рідні пісні” накладом у 10 тисяч примірників.

У квітні 1918 р. “Українська книгарня” видала друком “Євангелія” українською мовою та відповідно до наказу губернського комісара Г. В. Няньчура на Херсонщині все діловодство перевели на українську мову. У ті буремні часи службовці намагалися перейти на українську мову не лише у діловодстві, а й офіційні виступи звучали українською. Та не лише підтримку від керівництва губерній мали проукраїнські сили Херсонської та Таврійської губерній, було і протистояння.

Так, за розпорядженням губерніального старости Пищевича того ж 1918 року знову зупинили випуск газети “Дніпро” у зв’язку з друкуванням статей, що закликають до повалення гетьманського уряду, а в Олешках заарештували редактора газети “Дніпровська думка”, просвітянина Миколу Куліша. Та Херсонське товариство “Просвіта” продовжувало допомагати мешканцям губернії опановувати українську мову.

У червні 1918 р. у приміщенні національного театру розпочали роботу українські вчительські курси, на яких читав лекції поет-модерніст Петро Карманський, запрацювали п’ять дитячих садків, навчання в яких проводилося українською мовою. У січні 1919 р.

Херсонський повітовий комендант полковник Кочубей наказав у тижневий термін змінити у місті всі вивіски на українські.

Жовтень 1919 року був дуже неспокійний. Активізували діяльність селянські повстанські загони. Між Херсоном і Миколаєвом у зв’язку з відсутністю пального припинився рух потягів. У центрі Херсонського повіту кілька сіл проголосили незалежні Баштанську та Висунську республіки. Точилися жорстокі бої. Газета “Родной край” писала: “Шлях до Воронцовки завалений трупами”.

1920 року Юрій Шумський створив музично-драматичний гурток, поступово він виріс у справжній театр зі своєю концепцією, поглядом та самобутністю. Режисером став Іван Сагатовський — відомий український актор і режисер, який зібрав під своє керівництво молодих українських акторів: Валентину Варецьку, Катерину Лучицьку, Оксану Петрусенко, Івана Селюка.

Петро Карманський у нарисі-спогаді “У Херсоні” про друге десятиліття ХХ століття писав так: “…тут, у цьому цілковито змосковщеному місті, я наглядно бачив, яка могутня сила дрімає в ідеї українства, що доволі було попрацювати два-три роки, і душа українська, яку присипляли пропагандою, заборонами, тюрмами й Сибіром, розбудилася і заговорила так голосно, як цього бажав і сподівався великий Шевченко”…

У лютому 1920 року в Херсоні остаточно була встановлена Радянська влада. Про цей час В’ячеслав Липинський писав: “Необуздане хамство і цей раз розвалило Українську державу”. В наступні роки ще жорстокіше з українською інтелігенцією поводилися представники нової влади, так званої “більшовицької”. Окрім продрозверстки на початку 20-х років, була цілковита заборона “Просвіти” і замінено українські читальні та культурно-просвітницькі заходи на жорсткі та примітивні заходи пролеткультів та агітбригад на кшталт “Блакитних блуз”. У життя активістів “Просвіти” Херсонщини також були внесені корективи. Їх могли заарештувати і протримати по кілька місяців у казематах більшовицьких катівень, набагато жорстокіших за царські тюрми. І в життя всього українського народу на півдні України більшовицькі каральні органи внесли свої корективи: голодомори 1921—1923 років та 1932—1933 років, розстріли за рішенням трійок і масові репресії, ломка української сутності, мовне каліцтво громадян.

 

Відродження просвітянського руху

Та в роки відлиги українська інтелігенція прагнула самовираження, тому 1988 року з’явилися перші паростки відродження товариства української мови. Херсонський осередок очолив відомий фольклорист і музикант Віктор Іванович Кисіль. До правління міського осередку “Просвіти” увійшли поети Анатолій Кичинський і Микола Братан, українські філологи Марія Пентилюк та Іван Немченко. Проведені ними просвітницькі заходи у Херсоні пропагували українську мову, що мало б сприяти утвердженню рідної мови у всіх галузях суспільства. Дедалі більше людей почали довіряти і підтримувати просвітян України, можливо, саме тому 1990-го 16 осіб від “Просвіти” обрали до ВР України: письменники

Іван Драч, Павло Мовчан, Дмитро Павличко, Левко Лук’яненко, Володимир Яворівський, В’ячеслав Чорновіл — відстоювали мету товариства у найвищому законодавчому органі.

На початку 1990-х поети

М. Братан та В. Пузиренко розгорнули роботу з пропаганди ідей відродження “Просвіти”. Міські та районні осередки товариства почали з’являтися у зрусифікованих містах і селах Херсонщини. Місцеві історики Олег Тимков (с. Новотроїцьке), Микола Маціпура та Сергій Гейко (м. Берислав), Олександр Сахно (Білозерка) та Микола Марченко (смт Велика Лепетиха), Федір Морозюк (с. Гладківка Голопристанського району), Богдан Блажівський і Тетяна Олексюк (м. Цюрупинськ, нова назва Олешки) пріоритетами в роботі осередків товариства вважали дослідження історії рідного краю та відродження історичної правди. Письменники Анатолій Суганяк та Євген Ейсмонд (смт Каланчак), Іван Нікітченко та Олег Олексюк (м. Олешки), Анатолій Португальський та Віра Литвинова (м. Нова Каховка), Віктор Железняк (м. Генічеськ), Анатолій Анастасьєв (смт Велика Олександрівка), Володимир Назаренко (смт Іванівка), Анатолій Щербина (смт Білозерка), Наталя Коломієць, Анатолій Грабко та Марія Ярова (м. Гола Пристань), Йосип Файчак (с. Сонячне), Василь Жураківський, Василь Мелещенко, Микола Братан і Володимир Пузиренко (м. Херсон) докладали зусиль до пропаганди рідної мови, літературного краєзнавства, організовували зустрічі поетів зі студентами й учнями вищих навчальних закладів і шкіл області.

Почала виходити друком газета “Чиста криниця” та книги місцевих авторів у Херсонській філії ВЦ “Просвіта”. Просвітянам Херсонщини було нелегко долати атавізми минулого. З одного боку — ейфорія від національно-демократичних процесів, що відбувалися у суспільстві, а з другого — стримане ставлення керівних органів на місцях.

Сьогодні понад 500 видань історичної та художньої літератури, наукових розвідок та музичних збірок побачили світ, дякуючи активній діяльності працівників Херсонської філії ВЦ “Просвіта”.

Саме просвітяни Херсона стали ініціаторами круглого столу, присвяченого життю і діяльності видатного гетьмана України Івана Мазепи. Олешківські просвітяни 1995 року провели копітку пошукову роботу й улаштували ювілейний вечір свого земляка — художника-патріота, знищеного більшовицькими чекістами — Юхима Михайліва. На заході в Олешках були присутні історики з Києва та Львова, мистецтвознавці та краєзнавці з Києва, Полтави та Чернігова. Голопристанські просвітяни провели вечір пам’яті письменника-краянина Олександра Зими, який у своїй творчості ще в совєтські часи рішуче виступав за національне, культурне та мовне відродження. Активно діяли осередки “Просвіти” у Скадовську та Великій Олександрівці, Каланчаку та Новій Каховці, Іванівці та Генічеську. У Бериславському районі з 1994 року до 2010-го активно діяла при Бериславській районній раді депутатська група “Просвіта”. В Олешківській міській раді переважну більшість мандатів і посаду міського голови також отримала “Просвіта”. До речі, 2002 року при тотальному вступі всіх місцевих чиновників до партії влади СДПУ(о), просвітяни Берислава спромоглися вибороти перемогу на виборах Бериславського міського голови. Більшість людей Берислава підтримували саме “Просвіту”, тому і віддали свої голоси просвітянці Таїсії Яківні Бернардській.

Обласна і всі районні організації “Просвіти” взяли найактивнішу участь у проведенні Міжнародного Шевченківського свята “В сім’ї вольній, новій” на Херсонщині навесні 1997 року. До свята драматичну повість Миколи Братана “Сердитий Бог” поставили в обласному музично-драматичному театрі імені Миколи Куліша та екранізували зазначену постановку на обласному телеканалі “Скіфія”.

 

Письменники, митці —

в авангарді

Повість відомого поета і прозаїка, просвітянина Леоніда Куліша “Камінь у воді” розвінчує злочинний період беріївського опікування творчими працівниками. Збірка побачила світ у Херсонській філії ВЦ “Просвіта”. Дев’ять своїх збірок у ХФ ВЦ “Просвіта” видала просвітянка, поетеса, жертва Чорнобиля, борець за утвердження української мови Валентина Наумич. Її ж перу належить і поема про Івана Мазепу. Для малят видавали свої поетичні збірки Іван Нікітченко, Олег Олексюк, Василь Мелещенко, Анатолій Щербина та Василь Жураківський.

До роботи в “Просвіті” Херсонщини долучилися і науковці Олександр Найдьонов, Марія Пентелюк, Іван Немченко, Василь Загороднюк, Ярослав Голобородько, Микола Оленковський. Як результат: кілька десятків науково-практичних конференцій історичних і філологічних, десятки наукових праць. Активний просвітянин, талановитий композитор, заслужений працівник культури України, фольклорист і етнограф Валерій Другальов у співавторстві з поетами-просвітянами Миколою Братаном, Валерієм Куликом, Олегом Олексюком, Анатолієм Щербиною, Володимиром Середою та Наталією Коломієць із 1991-го до 2015 року створює понад шістсот пісень, які виконують і аматорські колективи, і професійні майстри вокального співу на теренах соборної України. 2001 року за підсумками досліджень фольклорно-етнографічних експедицій до Голопристанського району Валерій Другальов видає друком свою наукову працю “Історія, розвиток та сучасний стан пісенної культури і обрядів Голопристанщини”. Також за сприяння управління культури й туризму Херсонської облдержадміністрації у видавництві “Наддніпряночка” виходять друком фольклорно-етнографічні монографії Валерія Другальова 2007 року “Три шляхи широкії докупи зійшлися”, а 2009-го — “Грає весілля наш Херсонський край”.

Тематичні виступи народних артистів України Наталі Лелеко та Харіса Ширінського, співаків обласної філармонії Ірини Долгополої та Максима Лозового надихали на нові звершення заради утвердження української державності. Творчий дует просвітян Наталі та Володимира Телюків об’їздив із концертами практично всі райони Херсонщини. 2010 року на базі Херсонського музучилища відбувся великий концерт “Мови світу наснажують “Просвіту”, підготовлений силами Херсонського

ОО “Просвіти” за участю просвітян: народного артиста України Харіса Ширінського, піаністки-віртуоза Інни Кисельнікової та лауреата міжнародних і всеукраїнських конкурсів вокалістів Анжеліки Першанової.

Просвітяни Херсонщини домоглися реєстрації в органах юстиції документації, регламентуючої діяльність Херсонського обласного осередку Культурно-просвітницького центру турків-месхетинців “Ахалцихе”, а також відкриття факультативних класів з вивчення шведської мови в селі Зміївка Бериславського району; позбавлення ліцензії головного інформаційного окупанта України — “Русского радио — Херсон”. З 2002-го до 2005 року на Херсонщині “Русское радио” не транслювало свої програми. Але з приходом Віктора Ющенка до влади захоплення українського інформаційного простору посилилося. На теренах Херсонщини запрацювало чимало російськомовних ФМ-станцій. У Херсонської “Просвіти”, на жаль, не вистачає коштів, щоб протидіяти російськомовним монстрам. Але ми продовжуємо працювати на утвердження українського.

Народні художники України Володимир Чуприна та Анатолій Платонов, заслужені художники України Володимир Гончаренко та Федір Загороднюк на виставках, присвячених Дню Незалежності України, продемонстрували роботи, які дихають відродженою Україною. Скульптор Володимир Потребенко 1994 року на зібрані кошти мешканців Голопристанського району встановив у центрі міста Гола Пристань величний пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку. Тому, коли після восьмирічного збору коштів на пам’ятник Тарасові Шевченку у Новій Каховці новокаховські просвітяни замовляли його у Херсонському обласному об’єднанні НСХУ, то знову обрали майстра Володимира Потребенка, який на 50-річчя міста Нова Каховка на кошти Новокаховської “Просвіти” подарував мешканцям високохудожній пам’ятник Великого Кобзаря. Також за сприяння просвітян Чикаго (США) у Херсоні на території Херсонської ЗОШ № 52 встановлено погруддя Тарасові Шевченку, яке виготовив 2005 року на прохання правління Херсонського ОО “Просвіти” відомий скульптор Іван Мердак. Того ж 2005 року просвітяни Херсонщини і педагогічний колектив Херсонської ЗОШ № 52 добилися найменування школи іменем Тараса Шевченка.

Актив “Просвіти” Херсонщини довів до логічних рішень з перейменування обласної наукової універсальної бібліотеки імені Горького на імені Олеся Гончара, найменування обласної дитячої бібліотеки іменем Дніпрової Чайки та Херсонської бібліотеки № 5 іменем Івана Багряного. З 2012 року Каховська районна об’єднана бібліотека носить ім’я почесного голови ХОО “Просвіти”, відомого українського поета Миколи Братана. Його ім’ям названа і рідна школа у селі Семенівка Каховського району, де навчався Микола Іванович.

 

Молода Просвіта

Із 1993 до 1996 р. в Олешках міське об’єднання “Просвіти” зорганізувало факультет довишівської підготовки Львівського політехнічного університету, який дав путівку у життя понад 20 випускникам місцевих ЗОШ і понад 100 — із загальноосвітніх шкіл півдня України. З 1992 року і дотепер у місті активно працює районна дитяча організація Літературно-мистецька лабораторія “Чиста криниця”, яка в ігровій формі проводить заняття з юними поетами та співаками, з 1995 року до сьогодні у Херсонській філії ВЦ “Просвіта” вийшли друком 9 випусків альманаху дитячої та юнацької творчості “Чиста криниця”. Також побачили світ молодіжні альманахи “Молода муза” (6 випусків) та “Голос Батьківщини” (5 випусків). Дякуючи невтомній праці голови Бериславського РО “Просвіти” Сергія Гейка вийшли друком 10 випусків збірок “Нарисів з історії Бериславщини”. Завдяки копіткій праці науковців “Просвіти” Херсонщини на чолі з заступником голови ХОО, кандидатом філологічних наук, доцентом Херсонського державного університету, поетом Іваном Немченком видали вже 10 випусків “Вісника Таврійської фундації” Осередку вивчення української діаспори, створеного “Просвітою” Херсонщини 2005 року. Альманахи “Літературний Херсон” та “Елінг”, “Мазепа і Херсонщина” та “Голопристанська Litterra” сприяли залученню до роботи у молодіжних осередках “Просвіти” творчої юні.

Із 12 грудня 1996 року запрацював на Херсонщині обласний осередок Всеукраїнської молодіжної громадської організації “Молода Просвіта”, який нині об’єднує молодь із Бериславського, Білозерського, Каланчацького, Олешківського, Голопристанського, Горностаївського та Великоолександрівського районів. Чимало цікавих заходів провели саме молодопросвітяни Херсонщини. Конкурс-фестиваль молодих літераторів “Покоління — ХХІ” з 1999 року допомагає юним обдарованням торувати шлях у літературному просторі Таврії. Обласний фестиваль обдарованої молоді з 2000 року відкриває світові нові імена музикантів, співаків, хореографів. 2007 року правління ХОО ВМГО “Молода Просвіта” провело конкурс на незнання державної мови державними службовцями та посадовими особами місцевого самоврядування Херсонської області. Переможці конкурсу отримали від “Молодої Просвіти” Херсонщини букварики. Саме “Молода Просвіта” стояла біля витоків створення літературно-музичної кав’ярні “Літтерра” на базі обласної юнацької бібліотеки імені Бориса Лавреньова в лютому 2010 року та літературно-музичної кав’ярні “Голопристанська Litterra” на базі Голопристанської районної бібліотеки у листопаді 2011 року.

“Шануймо свої самоцвіти!” — із цим гаслом простувала Дніпрова Чайка життям, ці ж слова стали її духовним заповітом, адресованим новій генерації українців. Сподіваюсь, що ці слова стануть сигналом до дії.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment