Відкритий лист керівникам і депутатам обласної ради від директора й
автора експозиції Музею історії сільського господарства Волині-скансен.
О. М. СЕРЕДЮК,
директор музею, засновник і автор експозиції, доктор філософії, член Національної спілки краєзнавців України
Музей історії сільського господарства Волині — єдиний музей такого типу в Україні, як чинний скансен. До нього, як до духовного центру, горнеться не тільки вся Волинь, а й гості з сусідніх областей і зарубіжжя. Його експозиція — це понад 171 тисяча м2, зокрема стаціонарна експозиція, яка міститься у приміщенні Рокинівського будинку культури та експозиція просто неба “Козацький зимівник”. Згідно з нормами охорони праці, тут мають працювати близько 40 осіб обслуговуючого, охоронного та наукового персоналу. Але нині лише 12 осіб самовіддано і патріотично здійснюють статутну діяльність: організовують і проводять екскурсії, традиційні етнографічні інтерактивні свята та обрядодійства, майстер-класи з ремесел і козацьких бойових мистецтв тощо.
Музей — неприбуткова, науково-освітня установа, головний співзасновник якого — Волинська обласна рада (51 %).
У січні ц. р. Музей звернувся до керманичів ради з клопотанням (лист №1/3-04 від 11.01.2016 р.)
про те, що з початку року було призупинено фінансування (дотацію) на два місяці. На нього ми отримали відповідь за підписом заст. голови ОДА С. Мишковця (№427/45/2-16 від 25.01.2016 р.) із запевненням, що “в проекті Регіональної програми розвитку культури, мистецтв та охорони культурної спадщини в області на 2016—2020 рр… передбачені кошти на підтримку діяльності Музею”.
Це питання розглядали також на профільних комісіях обласної ради і після певних дискусій 21 січня 2016 року ухвалили позитивне рішення за № 2/9 Постійної комісії з питань освіти, науки, інформаційного простору, культури та мови, національного й духовного розвитку, сім’ї, молоді, спорту та туризму: “3. Схвалити проект Програми із зауваженням комісії. 4. Рекомендувати депутатам обласної ради ухвалити Програму з врахуванням рекомендацій комісії”. Таке ж рішення ухвалила і комісія по бюджету. Отже, Регіональну програму розвитку культури, мистецтв і охорони культурної спадщини в області на 2016—2020 рр. успішно затвердили рішенням обласної ради на сесії 10.02.2016 р.
Таким чином, Музею передбачили на поточний 2016 рік дотацію в розмірі 520 тисяч гривень, що включало лише захищені статті (зарплата для 12,5 осіб і енергоносії). Наші пропозиції, які Музей подавав згідно з листами управління культури на проведення культурно-мистецьких заходів: реставрацію пам’яток архітектури, спорудження нових об’єктів, перевезених із Полісся, установка опалювальної системи в центральній експозиції музею (будинку культури), реконструкції гончарної печі ХIV—ХV ст., проведення інтерактивних обрядодійств, видавництво краєзнавчої та наукової літератури, не були враховані через нестачу коштів. Однак і ця невелика дотація давала Музею можливість виконувати свою статутну діяльність. Так, за перший квартал, не дивлячись, що Музей у січні був без фінансування, виконав план роботи за всіма показниками.
І яке ж було наше здивування, коли наступного дня після нашого професійного свята — Міжнародного дня музеїв — сесія обласної ради, яка відбувалася 19 травня ц. р., з подачі Постійної комісії з питань бюджету, фінансів та цінової політики, своїм рішенням “зняла підтримку Музею історії с/г. Волині-скансен 520 тисяч грн”.
Не попередивши дирекцію музею, хоч би за два місяці, як того вимагає КЗпП України
(ст. 49-2), про свої далекосяжні плани, щоб своєю чергою ми змогли повідомити працівників про вимушене їх скорочення, щоб люди мали можливість стати на біржу, підшукати собі іншу роботу тощо, “кавалерійським наскоком” викреслили Музей із обласної бюджетної “обойми”. А як розуміти схвалене рішення, коли більшість депутатів і в очі не бачили ті додатки, які ховають суть радикальних змін, — зняття повної фінансової дотації на цілий рік у сумі 520 тисяч грн, коли Музей уже отримав фінансування за перший квартал 2016 року у сумі 120 тисяч грн? Їх що, треба тепер повертати?
Не запрошуючи на комісію, не виставляючи жодних претензій до роботи Музею, головний співзасновник Музею — Волинська обласна рада, на мій погляд, вчинила підступно та лицемірно. І це тоді, коли музеї є чи не головним фундаментом національної безпеки України та національно-патріотичного виховання молоді. Понад 10 тисяч відвідувачів щороку знайомляться з експозицією не тільки історії сільського господарства краю, а й “Історією української державності”, один із залів якого розкриває наші витоки, розповідає про те, що Україна є головою у світовій цивілізації. Цій експозиції немає аналогів в країні. Оглянувши її, екс-голова Волинської обласної ради Анатолій Грицюк захоплено тоді сказав, що кожен депутат облради повинен побачити цей Музей і цю експозицію.
Це було після Помаранчевої революції. А тепер, перемігши режим бандюковичів, демократичні й національні “слуги” народу обласної ради розвертають вектор своїх виборчих програм у протилежний бік?..
Такими діями обласна рада поставила дирекцію Музею в надзвичайно скрутне становище: де взяти кошти на зарплату за квітень і травень, а це (70 тис. грн), та енергоносії, оскільки люди фактично працювали всі ці місяці? І як видавати наказ про скорочення штату і повідомити всіх працівників Музею за два місяці до звільнення та виплатити їм кошти і розрахункові, як того вимагає Закон? Адже ми боролися, щоб жити у демократичній правовій державі! Назріває критична ситуація, коли потрібно подавати у звіті про ЗАБОРГОВАНІСТЬ по зарплаті. А це автоматично тягне за собою кримінальну відповідальність, пояснення, суд і т. ін.!
Що це — рейдерська атака на Музей і директора чи профанація “команди”, яка підготувала такі “зміни” до бюджету?
У 90-х роках на Музей були уже рекетирські наїзди, бо “бритоголовим” сподобалася територія “під відкритим небом” поруч із Луцьком і Рокинівським ставом. Тоді допомогли волинські козаки, які приїхали з козацькими гарматами і холостими пострілами з трьох стволів відбили рекетирські атаки на “Козацький зимівник”. У 2000-х роках була підступна спроба уже рейдерського захоплення. Про це автор детально описав у статті, яка ввійшла до публіцистичної книги “Рятуйте Україну, хлопці!”, що побачила світ у видавництві “Терен” 2011 року. А нині, коли перемогла Революція гідності, коли до влади прийшли, здавалося, національно-патріотичні сили і партії, з осередком національно-патріотичного виховання — Музеєм історії сільського господарства Волині-скансен хочуть розправитись чи ліквідувати, а директора відправити на пенсію. І це при тому, що саме він уже 38 років самовіданно і фанатично з “чистого аркуша” не тільки створив два музеї, а й написав і видав понад 20 книг і брошур на історичну, краєзнавчу та публіцистичну тематику. Заснував при Музеєві громадську молодіжну організацію “Школа козацького гарту”, яка вже понад 10 років працює за програмою психофізичної підготовки Міжнародної федерації Бойового Гопака. Така “подяка” від обласної ради мені й не снилася.
Нагадаю, що Музей не тримається, як бідне дитя свого батька. Не ми прийшли до обласної ради, а Музей запросив її у співзасновники, коли вся інфраструктура була вже напрацьована. По краплі Музей набирав авторитету і увійшов у першу десятку музеїв України з надання екскурсійних послуг. Тому деяким заздрісникам успіхи Музею не дають спокою. Вони пишуть скарги у фіскальні органи, анонімки, рахують кошти у Музейній кишені, вважаючи, що Музей і сам може собі заробити. Не знаючи і не відаючи при цьому, що Музей неприбуткова, некомерційна організація. А тих коштів, які заробляє на екскурсійних послугах, ледь вистачає на підтримання життєдіяльності культурно-освітнього закладу, ремонт і реставрацію, латання стріх і проведення заходів. Крім того, згідно з Законом “Про охорону культурної спадщини”, ці кошти музей не має права використовувати навіть для премій, зарплат. Лише на охорону і реставрацію культурної спадщини, пам’ятки архітектури тощо.
Таким чином, керуючись КЗпП України, Законом “Про музеї і музейну справу”, Статутом Музею, “Про охорону культурної спадщини”, звертаюся до керівництва та депутатів Волинської обласної ради:
1. Терміново виділити субвенцію на другий і третій квартал для зарплати працівникам Музею, які мають звільнятися у зв’язку з відсутністю фінансування.
2. У разі неможливості подальшого повноцінного дотування Музею, порушити клопотання перед зборами засновниками Музею про добровільний вихід із засновників Музею, так як вона виходить із співзасновників редакції “Волинь-нова”.
Про вихід із засновників Музею обласна рада уже порушувала питання 2013 року. Тоді навіть були ухвалені відповідні рішення постійними комісіями по бюджету і духовності (№35/11 від 18.12.2013 р.). Але почалася революція, війна, нові вибори, і справу відклали.
Це дасть можливість шукати нового інвестора та партнера для продовження своєї статутної діяльності, отримати кредити в банку з метою завершити перспективний і поточний план розвитку і розширення експозиції.
А то виходить, як у тій приказці: “І нести тяжко, і кинути шкода”…
