М. АНДРІЙЧУК,
м. Луцьк
У польській столиці в перекладі Тадея Карабовича й Ельжбети Олендер-Дмовської вийшов роман Івана Корсака “Діти Яфета”.
Теорії та візії В’ячеслава Липинського — чи реальне здійснення їх сьогодні? А чому для роману автор обрав саме цю історичну постать? Минув час, і що залишилося актуальним із теорій, а що застаріло? Про це та про інше йшлося в Варшаві на презентації роману, виданого польським видавництвом “РRACOWNIA WYDAWNICZA”. Співорганізаторами презентації, крім видавництва, виступили також Dom Spotkań z Historią та Об’єднання українців у Польщі, найбільша організація українців у цій державі.
Вітальним словом дійство розпочав директор видавництва Андрій Заброварний, потім долучився ведучий доктор Роман Висоцький. Він запросив до слова професора Томаша Стрийка, який спеціалізується на тій епосі у Східній Європі і творчому спадку В. Липинського, надав слово авторові роману Іванові Корсаку, потім присутні ставили запитання дискутували.
Цікава особливість роману Івана Корсака: у виданні подано дві післямови — дві точки зору з різних берегів Західного Бугу. Польське бачення представлено в тексті професора Євгеніуша Вільковського, а українське — Шевченківським лауреатом Михайлом Слабошпицьким.
