Вони — з передової

Надія КИР’ЯН

Фото автора

У Київському будинку письменників започатковано проект “Під київськими каштанами”. У рамках проекту відбуватиметься спілкування літераторів усієї України з мешканцями столиці.

Цього разу гостями киян були маріупольські поети Анатолій Бутенко, Надія Умриш та Віктор Федоров. Провів захід голова об’єднання поетів Станіслав Шевченко.

Гості з Маріуполя — члени літературно-музичного клубу “Світоч” і громадського об’єднання “Центр творчих ініціатив “Єдність”. Нещодавно реалізували спільний проект — поетичну збірку “Ти в серці моїм — єдина!..” “Зібралося 12 українськомовних поетів, у Маріуполі це було непросто, — розповів Анатолій Бутенко, — і видали першу в нашому краю таку збірку. Коли в Маріуполі розмовляють українською, люди на тебе здивовано обертаються. А ми виступаємо перед аудиторіями, доносимо свою патріотичну позицію, проводимо заходи в різних навчальних закладах. Ми приїхали, щоб ви відчули наш настрій, почули нас, допомогли порадою. У нашому краю живеться непросто. Ми пишемо, бо хочемо пробудити суспільство”.

Не можна без хвилювання читати вірші Надії Умриш про “хресну ходу України”, просякнуті болем за те, що відбувається у рідному краю, сподіванням на те, що нарешті настане мир.

Ще назва є, а вже села немає —

Поволі лободою заростає…

І зуби шкірить хата-домовина,

І чайка плаче, мов мала дитина.

Ще назва є, а селища немає…

Гостинно двері дім не відчиняє,

І зрита “градами” земля не родить жита —

Немає селища, нема де людям жити…

Ще назва є, а міста вже немає.

Котел не варить каші — закипає

Людською кров’ю, болем і слізьми…

Як в пеклі цім лишатися людьми?!

У нас болить серце, коли бачимо цю війну по телевізору, а вони живуть за 10 км

від лінії фронту, щодня чують вибухи, перебувають у постійному напруженні. Особливо страшно, коли оголошують дату можливого наступу ворога і чекаєш невідомості, розповідає Надія Умриш. Її дідусь раніше придбав житло в Широкиному, щоб спокійно доживати віку в селі. Та не судилося. Коли сусідні хати почали перетворюватися “на домовини”, дідуся забрали в безпечніше місце. Та чи воно буде безпечним завтра?

“Багато мешканців Маріуполя підтримують ДНР, і переконати їх у протилежному неможливо, — розповідає Надія. — Їхня свідомість не сприймає іншої інформації, окрім тієї, на яку їх налаштували. Вони впевнені, що обстрілювали Маріуполь, Сартану, зараз обстрілюють села, вбивають людей, руйнують будинки українські війська. Жодні факти, які доводять, що обстріли ведуть ті, кого вони називають “наші мальчікі”, їх не переконують”.

Свою нову збірку “Подих троянди”, до якої входять вірші та чотири поеми, представив Віктор Федоров. Він прочитав уривки з поеми “Гетьман Сагайдачний. (Останнє кохання)”, яку київські письменники вважають цікавою, динамічною, вартою поширення серед молоді, щоб знайомити юнацтво з українською історією.

Маріупольців привітав голова Київської міської організації НСПУ Володимир Даниленко, який зауважив, що проект “Під київськими каштанами” має знайомити столичних читачів із письменниками з глибинки, “бо там зазвичай робиться найцікавіша література”.

Поет, прозаїк, драматург Валерій Герасимчук розповів, що й раніше тут представляли свої таланти не тільки столичні письменники, а й з усіх областей України, привітав із дебютом гостей, які привезли нам “не лише свої твори, а дух сходу, непокірний схід, який на боці України, що для нас дуже важливо”. Процитував вірш Віктора Федорова: “А тим, хто править неуміло, // Скажу від щирого чуття: // Для смерті ви вже все зробили, // Зробіть що-небудь для життя”. “Оці слова звернені до нас усіх, — зазначив Валерій Назарович, — вони не просто афористичні, вони западають у душу, бо їх сказав поет від щирої душі. Я бажаю вам побільше творчих знахідок і щасливої долі”.

Свої побажання, професійні зауваження та поради висловили маріупольцям письменники Іван Гайворон, Микола Ткач, Володимир Шовкошитний, який сказав: “Кожен вибух там, на сході, зриває людські душі. Ви пишете, бо розумієте, що полікувати людські душі можна лише словом, особливо щирим, поетичним.

Поезія — це вища математика духу, дуже точна справа. У математиці кожен знак, кожен символ повинен стояти на своєму місці. Дякую вам за те, що ви на сході є частиною нашої єдиної України, патріотичної”.

Важлива тема для маріупольців — українська мова, про яку так влучно сказав Віктор Федоров: “О мово моя, ми з тобою в строю // На подвиг звитяжний готові, // Ти — гостра, як шабля козацька в бою, // І лагідна, ніжна — в любові!” Поети сподіваються, що українців нарешті об’єднає рідна мова і рідна земля, і все для цього роблять.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment