(до 125-ї річниці від дня народження)
Вікторія ШЕРЕМЕТЬЄВА,
старший науковий співробітник Центрального державного архіву зарубіжної україніки
14 червня 2016 р. українська громадськість відзначає 125-річчя від дня народження провідника українського визвольного руху, організатора Корпусу Січових Стрільців, засновника Української військової організації та Організації Українських Націоналістів полковника Євгена Михайловича Коновальця (1891—1938). У боротьбі за сильну незалежну Україну він пройшов славетний шлях українського воїна, політика та громадського діяча. У непростих умовах еміграційного життя полковник Є. Коновалець лишався патріотом своєї батьківщини, послідовно відстоюючи ідею української державності та усвідомлюючи небезпеку, що становили для її реалізації не лише зовнішні, а й внутрішні вороги.
Євген Коновалець став одним з ідеологів та очільників українського національного руху, саме він сформулював основні засаді українського націоналізму та запропонував методи боротьби за звільнення української нації від будь-якої окупаційної влади. Проживаючи в еміграції, він не полишав ідеї створити регулярну українську армію. Про це, зокрема, свідчить його праця “Військовий вишкіл”, що опублікована на сторінках друкованого органу Проводу українських націоналістів “Розбудова нації” (Прага, 1928 р.). У цій статті порушується актуальна і сьогодні проблема військової підготовки та “військового самовиховання” молоді.
Аналізуючи ситуацію в українському війську і визначаючи її як незадовільну, Євген Коновалець вважав, що основна проблема полягала у недостатній кількості професійних військових кадрів, які змогли б підготувати збройні сили і стати основою формування регулярної української армії. Полковник зазначав, що “…бувші старшини української армії здобули собі цивільне звання та, або зовсім не цікавляться військовим ділом, або, коли навіть цікавляться, то за буденними турботами не можуть поспівати за швидким розвоєм військової науки”, а молодих старшин, які б використовували нові знання у військовій справі, теж замало.
Значну увагу діяч українського національного руху приділяв проблемам матеріального забезпечення майбутнього українського війська, браку нової військової літератури, відповідно підготовлених інструкторів. Перший голова Організації українських націоналістів не полишав сподівань на можливу допомогу інших армій, зокрема, румунської та польської, однак зазначав, що “…ніхто задля наших гарних очей не дасть нам Української Держави, в якій наш народ, нічого не вложивши, міг щасливо і вільно зажити”. Його турбувало питання розрізненості підходів і методів щодо підготовки визвольних акцій різними українськими угрупованнями, тому він закликав до єдності та вбачав ідею відновлення Української держави найбільш важливою в подальшій боротьбі.
Проводячи паралелі з визвольним рухом 1917—1920 рр., Євген Коновалець застерігав від повторення помилок, щоб не заплатити за промахи і байдужість ще дорожче. Однак він не відкидав того, що ця боротьба дала українському народу головне — ідею, за яку варто йти у бій. Саме ця ідея має стати запорукою поповнення новими кадрами майбутньої української армії — боєздатної та готової на подвиги.
Полковник Коновалець зазначав, що роботу щодо реорганізації українського війська слід розпочати з пояснення серед молоді важливості підготовки військових кадрів, а також зі створення спеціального військового центру, в якому б акумулювався весь військовий досвід та знання. Такий центр повинен розробити та впровадити детальний план військової підготовки і “молодших старшин”, і “старшин генеральної булави”, займатись написанням та виданням нових військових підручників, працювати над організацією майбутньої української армії.
З часу публікації статті Євгена Коновальця “Військовий вишкіл” минуло 88 років, однак вона актуальна і сьогодні. Вищезазначені проблеми не втратили своєї значущості, адже наші збройні сили також потребують реформування. Однак і у далекі тридцяті роки, і сьогодні запорукою успіху в нашій боротьбі проти зовнішніх і внутрішніх ворогів може стати лише усвідомлення єдності всієї української нації.
