Увага: конкурс!
Взаємне тяжіння між Шотландією і Україною має давню історію, і велику роль тут відіграє почуття солідарності двох народів, які зазнали тривалого імперського поневолення, а однак волелюбні голоси предків ніколи не замовкали в їхніх серцях, нагадуючи про власну національну окремішність і національний гонор. Як зазначає Юрій Винничук, невтомний популяризатор кельтської культури, у списках студентів Единбурзького університету трапляються й українці, а в козацьких реєстрах — шотландці. Існує свідчення про шотландське походження Максима Кривоноса (у такому разі його прізвисько можна витлумачити як дослівний переклад із шотландської ґельської мови прізвища Cameron). Як і уярмлення України Московією — втрата Шотландією суверенітету та її підпорядкування англійській короні відбулися в результаті не прямого загарбання сусідом-агресором, а вимушеного політичного союзу. Але якщо Україна сьогодні виборює свою вже проголошену незалежність зі зброєю в руках, то Шотландія тільки шукає політичних шляхів до повернення собі самостійного статусу і, після референдуму 2014 року, коли голоси прихильників незалежності не змогли подолати необхідного 50-відсоткового бар’єру, готова провести наступний аналогічний референдум.
Великий друг України в Шотландії, культуролог, громадський діяч і музикант Роббі Пікт (справжні ім’я та прізвище — Браян Робертсон) переконаний, що історичне коріння шотландсько-українського споріднення сягає ще глибших часових шарів — набагато раніших, аніж козацька доба. Він говорить — ні багато ні мало — про спільну прабатьківщину наших народів, назва якій — Скіфія, і цю гіпотезу підтверджують два авторитетні середньовічні латиномовні джерела: хроніка Беди Превелебного — “батька англійської історії” та укладена в абатстві Арброт відозва шотландських можновладців до папи Йоанна ХХІІ, у якій засвідчується державний суверенітет Шотландії та її право на збройний опір зазіханням англійців. Суттєва розбіжність між цими джерелами полягає в тому, що у першому з них ідеться про піктів (як вважається — найдавніших мешканців Каледонії, теперішньої Шотландії), а в другому — про скоттів. Однак, на думку пана Роббі, ці два етноніми цілком могли позначати той самий народ, адже вживалися вони в різний час різними авторами і у вужчому, і в ширшому сенсі. Сам пан Роббі, будучи палким поборником шотландського унезалежнення, водночас — як свідчить його прибране ім’я — ідентифікує себе з піктами. Що більше — 1984 року, прагнучи бодай символічно відродити піктську державність у координатах сучасного світу та популяризувати культуру піктів, він заснував Піктську Вільну Державу і відтоді є її лідером. Спершу терени цієї мікродержави обмежувались одним акром землі на о. Скай, подарованої панові Пікту котримсь із його прихильників, але згодом завдяки благодійній підтримці поширилися на понад 1000 акрів (близько 4 кв. км).
Роббі Пікт відвідував Україну 2013 і 2015 року, зустрічався з київськими кельтологами, істориками та перекладачами і передав історичному факультету Київського університету ім. Тараса Шевченка власну колекцію книжок з історії та культури кельтських народів Британських островів. В інтерв’ю, що прозвучало на хвилях Радіо “Культура”, пан Роббі зокрема поділився своїми поглядами також і на ментальну спорідненість шотландців і/чи піктів та українців: і ті, й інші — люди землі, тож мають менталітет хлібороба-орача — щирість, схильність до порядку і почуття гумору (мовляв, що-що, а трьохсотлітнє перебування під владою Англії виробляє почуття гумору!). І нині — від імені Піктської Вільної Держави та всієї Шотландії — Роббі адресує Україні послання братерства і дружби.
Олена О’ЛІР
Вітаємо Україну, землю стародавньої Скіфії!
Ще 700 року християнської ери історик Беда Превелебний зробив запис, що пікти припливли до Каледонії зі Скіфії, а скотти в “Декларації” 1320 року після Р. Х. звістили Папі Римському, що вони теж прибули зі Скіфії, хоча, напевно, й інакшим шляхом. На 1320 рік пікти і скотти співіснували вже майже п’ять століть поспіль і разом претендували на територію Британських островів північніше від римських валів. У згаданій “Арбротській декларації” вони вперше проголосили принцип суверенності свого народу, а також схарактеризували англійців як імперіалістичну загрозу.
Протягом багатьох віків наше скіфське коріння брали до уваги лише академічні вчені, про нього пам’ятали і вшановували його лише патріоти-романтики. Проте упродовж усього лише чвертьсторіччя на рубежі ІІ—ІІІ тисячоліть сталися дві драматичні переламні події. 1991 року Україна, батьківщина скіфів, звільнилася від радянського панування і проголосила незалежність. А 2014 року й Шотландія пробудилася від невільницького сну і провела громадський референдум щодо відновлення власної незалежності. І хоча це починання не мало успіху через втручання лондонських агентів, проте каледонський дух знову піднісся.
У цьому вітальному слові ми хочемо передусім привітати народ України з його успіхом. Якщо нині вам вдасться безкомпромісно відстояти свою цілковиту незалежність, ви зможете стати взірцем шляхетного, етичного способу життя для всього світу. За плечима у вас — довга історія, позначена духовними чеснотами і суто хліборобською ментальністю. Ваша країна може стати благодатним миротворчим полем між Європою й Азією, де зустрічаються і змішуються різні культури.
Другий пункт нашого послання покликаний підказати, як поглибити потенційні зв’язки між українцями та піктами і скоттами. Чи є наша спільна історія міфом чи правдою? Це таємниця, повита млою давнини, — але чи зможемо ми віднайти якісь ключі, що промовлятимуть про наше можливе споріднення? Чи їздити нам один до одного в гості й досліджувати взаємні культурні паралелі й відмінності? Чи вивчати мови один одного та народні казки? Чи слухати музику наших народів? І навіть якщо всі ми по-своєму надто консервативні, то чи зможемо надихнути на такі захопливі міжнародні контакти наших дітей? Нам усім можна було б багато чим ділитися, що вивчати і чим насолоджуватися.
Проголосімо Мир і Дружбу між Шотландією і Україною!
1. “Переказують, що піктське плем’я відпливло від скіфського берега в океан на кількох військових човнах…”.
Et cum plurimam insulae partem, incipientes ab Austro, possedissent, contigit gentem Pictorum de Scythia, ut perhibent, longis nauibus non multis Oceanum ingressam…
2. “Пікти прибули до Британії й поступово захопили північну частину острова…”.
Itaque petentes Brittaniam Picti, habitare per septentrionales insulae partes coeperunt…
Беда Превелебний, “Церковна історія народу англів” (завершена 731 року після Р. Х.)
1. “Святий Отче, ми відаємо і в стародавніх літописах та книгах читаємо, що з-поміж інших славетних націй ми, скотти, удостоєні щонайширшої слави. Наші предки припливли з Великої Скіфії Тірренським морем через Геркулесові стовпи й на довгий час замешкали в Іспанії, серед несосвітенних дикунів, проте ніколи й ніде не міг їх підкорити жоден народ, навіть варвари. Звідти вони й прибули — через дванадцять століть після того, як народ ізраїльський перетнув Червоне море, — до своєї землі на Заході, де живуть і донині”.
2. “І не волів Він, аби їх навернув на ту віру хтось інший, окрім першого Його апостола — первозванного, але другого чи третього за саном — найсмиреннішого святого Андрія, благословенного брата Петрового, — і побажав Він, аби той узяв їх під свою опіку як їхній покровитель на віки вічні”.
3. “Адже, поки бодай сотня з нас лишається в живих, ніколи й на жодних умовах не підкоримося ми англійцям. Воістину — не за славу, не за багатство чи шану боремося ми, але за саму лише свободу, якою не поступиться жоден чесний муж, хіба що разом із власним життям”.
З “Арбротської декларації” 1320 року, зверненої до Папи
Роббі ПІКТ
Піктська вільна держава — 2016
Приватне культурне товариство “Піктська Вільна Держава” оголошує конкурс на найкращий історичний есей з теми “Скотти — сусіди скіфів на теренах пра-України: чи є в легенді зерно істини?”. Есей має бути оригінальним за змістом, обсяг — 5—6 тис. слів. Бажано, щоб автор мав освітню кваліфікацію не нижчу за бакалавра. Есеї слід надсилати на електронну адресу редакції “Слова Просвіти” (slovo_prosvity@ukr.net) до 1 серпня 2016 року з поміткою “На конкурс ПВД”. Перша премія становитиме 10 тис. грн, друга — 5 тис. грн, третя — 3 тис. грн. Есей-переможець планується опублікувати в “СП”.
