Леся Українка. Сімейне листування

За матеріалами спеціальної збірки Слов’янської бібліотеки в Празі

Мґр. Олег ПАВЛІВ,

Товариство “Опір Західної України” в Празі (Чеська Республіка), письменник та автор книжок “Повертаючись на старину”, “Страчене кохання”

В історії української літератури закарбувалося безліч відомих на весь світ імен українських письменників, але найвиразнішою серед них персоналією вважаємо Лесю Українку, яка не просто написала кращі прозові, ліричні та драматичні твори, що ними зачитуються понад століття не тільки вітчизняні, а й закордонні читачі; вона надала українській мові та літературі дух європейськості, і її твори стали класикою для майбутніх поколінь…

Історію життя й творчості Лесі Українки можна почерпнути з раніше невиданої друком до огляду читачів її приватної кореспонденції та листування, що зберігається в Празі, в одній із колекцій Спеціальних збірок Національної бібліотеки Чеської Республіки — Слов’янської бібліотеки.

Свого часу в світ вийшли тільки дві книги, присвячені приватній кореспонденції Лесі Українки: книга Світлани Кочерги під назвою “Листи так довго йдуть: знадоби архіву Лесі Українки в Слов’янській бібліотеці в Празі” (НьюЙорк: Видання Українок Америки, 2002) та книга Ольги КосачКривинюк під назвою: “Леся Українка: Хронологія життя та творчості” (НьюЙорк, 1970), в яких вміщено тільки певну частину досліджених листів Лесі Українки.

У нашій статті ми торкнемося інтимного та чуттєвого листування Лесі Українки з її батьками: матір’ю Оленою Пчілкою та батьком Петром Косачем, яке раніше ще не було досліджене та не набуло широкого розголосу серед читачів, і світлини прижиттєвих листів якого на сторінках журналу “Пороги” друкуються вперше.

Мати Лесі Українки — Олена Пчілка — довго перебувала в Празі. До неї збереглася чимала кількість кореспонденції від її чоловіка Петра Косача. Ось як звучить один із його листів до Олени Пчілки, цитую: “Твоє письмо, чарівниця, вернуло мене до життя! Я знову співаю і виспівую тебе. Моя зоре, моя Ольга, я за тебе кинусь в море!

Все ж таки, золота рибка, я хочу бачити тебе ще в Києві і приїду! Щоб діло справити як слід в Києві, і тебе не задержувати, я виїду звідси у вівторок вранці і буду вечором там. Пока ти приїдеш, управлю всі діла, і з тобою додому. В Житомир можемо не заїжджати.

Ліля зовсім здорова. Лесю ще можемо і купаємо, а про те вона не плаче. Михась і я здорові.

Який я радий, що тобі твоя поїздка удалася! Ой якби скоріш побачитись, моя крапичка! Та якби у тебе були такі ж думки, як ото в послідньому листочку!

Цілую тебе без ліку й без міри.

Ввесь твій П. Косач”, написано в Луцьку, 23 грудня 1881 р.

А ось іще один лист, адресований Петром Косачем безпосередньо своїй дочці Лесі, цитую: “Пишу до тебе, мила моя Леся, бо мама сказала тільки переїздом, що в тебе мало грошей. Посилаю 25 р. Дуже радий, що ти поздоровила… Ми теж всі здорові. Мама уже відпочила з дороги. Тобі прийшли листи від дядьки Верзилова, чернігівського декаденса, редактора Лукича та ще якійсь. Всі їх тобі вишлемо.

Будьже здорова і Богу мила. Цілую тебе дуже. П. Косач”, написано в Колодяжному, 16 серпня 1891 р.

Ось як палко любив свою дружину Петро Косач і завше дбав про дочку Лесю, допомагав їй у її тяжкій хворобі. І хоча його листи не наповнені правдоподібною лірикою та пафосом, що були притаманні Лесі Українці, та все ж цікаве кожне слово у листуванні з дочкою. Саме крізь листування усвідомлюємо правдиву ідилію сімейного життя Косачів.

Цікаво і те, про що стає відомо зі збереженої приватної кореспонденції, що батько Лесі Українки, в часи ув’язнення близької їй особи — Михайла Кривинюка, який, повернувшись із Праги в Україну на літні вакації 1907 року, був арештований за розповсюдження нелегальної літератури в Гнійниці, допомагав йому вибратися на волю під час його арешту та ув’язнення в Острозькій тюрмі. Зачитуючись перепискою, знаходимо лист адресований Михайлу Кривинюку від Петра Косача, в якому батько Лесі Українки пише до Михайла Кривинюка наступне, цитую: “Всього, чого я досягнув своїми проханнями, дорогий Михайло Васильович, це прискорення Вашої справи. Воно передане для доказів тільки тепер міському Жандармському полковнику, котрий обіцяв прискорити процес…”, написано в Житомирі, 15 вересня 1907 р. Відтак 1908 року, виїзною сесією Київської окружної палати у Житомирі Михайла Кривинюка виправдали, та, і це очевидно з досліджень наявної кореспонденції, до його виправдання активно долучився батько Лесі Українки, який заради визволення її довіреної особи виїздив у Житомир для улагодження справи Михайла Кривинюка.

А ще листи, адресовані Лесі Українці її мамою Оленою Пчілкою. Їх збереглося небагато. Більшість листів, принаймі ті, що збереглися в Спеціальній збірці Слов’янської бібліотеки, Лесі Українці були адресовані від батька. Ось якими були листи матері до Лесі Українки, цитую один із них, адресований Лесі на Кавказ в м. Кутаїс, під час її лікування: “Люба Лесічко! Пишу тобі, одержавши твій лист. Дивно мені, чом ти не згадуєш про мій лист, посланий тобі. Там я питала тебе депрощо по пунктах. Питала, чи п’єш кумис і т. д. Ну, та може ще напишеш…

З учорашнього дня у нас новий проект — видати (і навіть не в далекім часі!) волинський збірник, написаний самими живущими на Волині. Облічуємо сили: ну, ми всі, потім Зюня, Маня, Жданов, Бернадскій, (письмовид. Ірцікевича), ну і ще може хто… Сьогодні обдумували назву збірника. Можливості такі: “Здобуток Волині”, “Волинські жнива”, “Волинська Україна”, “Волинський скарб”, — чи не хороше, га?.. У великім разі коли твору ще нема ні одного, то назвів для збірника вже аж забагато!..

Ну, будь мені здорова! Не скучай, перебувай хвилю… мама”.

Приватна переписка Лесі Українки та її сім’ї не є вичерпною в цій статті, оскільки в Спеціальній збірці Слов’янської бібліотеки збереглося ще безліку цікавих і цінних листів тієї доби, а й так читачам, певен, було цікаво погортати сторінки з історії приватної кореспонденції родини Косачів.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment