Нещодавно на засіданні виконкому Ради Західного наукового центру НАНУ і МОНУ обговорили ініціативу завідувача кафедри економіки України Львівського національного університету ім. І. Франка доктора економічних наук, професора Лідії Гринів про необхідність створення при ЗНЦ на громадських засадах Інституту сталого розвитку.
У зв’язку з цим пропонуємо розмову з Лідією Святославівною, членом Наукового товариства ім. С. Подолинського, дійсним членом Європейської наукової асоціації економістів-екологів.
— Лідіє Святославівно, в чому саме нині постає це питання?
— Маємо рятувати землю, бо існуюча модель світової економіки екологічно незбалансована, а чинний відсотковий механізм грошової системи у світі стає очевидною “невидимою машиною руйнування” ресурсів Землі та її продуктивності. Зростання світової економіки в наземному просторі біосфери зумовлює руйнування її стійкості, що суперечить вимогам Концепції сталого розвитку. Водночас національну економіку в Україні слід розбудовувати з позиції її національних інтересів. Тому її сталий розвиток має базуватися на певних фізико-економічних обмеженнях. З іншого боку, сьогодні є всі підстави вважати, що найперспективнішими науковими напрямами в системі сталого розвитку є ті, що базуються на міждисциплінарних дослідженнях. Щоб вийти на модель сталого розвитку, треба поєднувати фізику і біологію, геологію і ландшафтознавство, екологію і ґрунтознавство, економіку і математику, біохімію і біофізику тощо.
Інститут сталого розвитку буде організовувати і координувати здійснення таких досліджень, об’єднуючи, власне, зусилля науковців різних інститутів ЗНЦ України. Тож фізична економія є частиною нової гілки сучасної науки, результати досліджень якої набувають дедалі більшої теоретичної та практичної ваги при формуванні Національної стратегії сталого розвитку України. Ця наука виходить із розуміння взаємозалежності та коеволюції між власне економічною системою господарювання та наземною природною екосистемою держави.
— Йдеться про те, що в кожній країні родючість землі, як правило, інша, а ще й ставлення людей до господарювання на ній — також різне.
— Звичайно. Фізична економія досліджує просторові обмеження і вплив процесів техногенного економічного зростання на біосферу Землі, формує розуміння прямих і зворотних біофізичних і соціально-економічних структурних і функціональних зв’язків, які існують між економічними та екологічними явищами. Вона дає змогу побачити, яку впливову роль за останні десятиріччя почали здійснювати економічні процеси в природних системах Землі, виявити умови їх збалансованого співіснування задля сталого розвитку людської цивілізації. Особливо актуальна проблема в цьому контексті — збереження родючості землі в Україні, де потенціал чорноземів є одним із найпотужніших у світі.
— Мабуть, економіка стає щораз більшим тягарем для землі, чи не так?
— І це називається зростанням просторової природомісткості економіки. Тож особливої гостроти набуває нині проблема її зниження.
Ця проблема порушується у Європейській концепції розвитку простору (Потсдам, 1999 р.). Пошуку шляхів їх розв’язання також присвячені 12-та “Європейська конференція міністрів, відповідальних за політику територіального (просторового) розвитку” Ради Європи (Ганновер, 2000 р.) та 5-та Всеєвропейська конференція міністрів навколишнього середовища “Довкілля для Європи” (Київ, 2003 р.), Кліматичний саміт (Париж, 2015 р.).
Ми дедалі більше інтегруємось у світову систему протидії негативним наслідкам глобальних кліматичних змін. Навіть більше: Україна розбудовує відповідне інституційне середовище для реалізації Концепції сталого розвитку світу. Водночас національна економіка України продовжує бути сировинно-орієнтованою, а це значні екологічні ризики та втрати. Особливо небезпечними є втрати родючості ґрунту.
Врешті, треба продовжувати розвивати ідеї видатних українців — С. Подолинського, В. Вернадського і М. Руденка, які започаткували якісно нову фізико-економічну теорію. Ця теорія покладена в основу новітньої теорії сталого розвитку екологосоціогосподарських систем і фізико-економічної теорії природного капіталу і має служити основою для прикладних досліджень Інституту сталого розвитку при ЗНЦ НАНУ і МОНУ.
Спілкувався Богдан ЗАЛІЗНЯК,
керівник прес-центру наукової журналістики Західного наукового центру НАНУ і МОНУ,
м. Львів
