Микола БУРАВСЬКИЙ: «Українською державою повинні керувати патріоти»

Усі, хто цікавиться українською культурою та історією, нещодавно мали нагоду переглянути театралізовану виставу “Русалії” в Колонній залі ім. М. В. Лисенка Національної філармонії України. Виставу представив Київський академічний театр українського фольклору “Берегиня”. У спектаклі відтворено давній веснянолітній обряд вшанування культу предків родовідної пам’яті з піснеспівами, магічними ритуалами та веселими танцями. Після вистави ми зустрілися з художнім керівником “Берегині”, народним артистом України Миколою Буравським і попросили розповісти про свій творчий колектив.

— З чого бере початок театр “Берегиня”?

— Наш театр створили 1988 року за ініціативою групи фольклористів під моїм керівництвом за підтримки Національних спілок композиторів та письменників України, Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії НАНУ.

Театр “Берегиня” — єдиний професійний колектив в Україні, який займається вивченням і пропагандою автентичного фольклору нашого народу та сценічними засобами відтворює втрачені історичні цінності: народні обряди, звичаї, ритуали, як важливі пласти духовної культури нації.

Ми намагаємося на високопрофесійному рівні інсценізувати зразки фольклорної спадщини, розкрити особливості культурноісторичних традицій українського народу. У своїх фольклорних дійствах відроджуємо безцінні скарби української національної культури.

— Що встигли зробити за цей період?

— За майже тридцятилітню історію створили 17 вистав. Серед них — “Славні козаки запорожці”, театралізована програма, що відтворює героїчні сторінки історії українського народу часів Запорізької Січі; програма “Наддніпрянське весілля” відтворює основні складові весільного обряду українців; до програми “Щедрий вечір, добрий вечір” увійшов різдвяний ритуал: колядки, щедрівки, сцена новорічного ворожіння, зимові танці; “Веснянки” — це театралізована вистава з виконанням обрядових пісень, танців, ігор, пов’язаних із початком весни та наближенням весняних польових робіт; у виставі “Чумацький шлях” розповідаємо про історію чумацького руху, тут представлені чумацькі пісні й танці — український тропак, мотло та інші; театралізована програма “Купальські вогні” відтворює обряди та ритуали купальських ігрищ із хороводами, піснями й запальними танцями. За творами Тараса Шевченка створили літературномузичну композицію “Учітеся, брати мої” та театралізовану виставу “Гайдамаки”; драмафеєрія Лесі Українки “Лісова пісня” лягла в основу вистави “Я твоя доля”; подіям Другої світової війни присвячена театралізована патріотична програма “Партизанська слава”, а на вшанування Героїв Революції гідності створили патріотичну програму “Небесна Сотня”.

— Кілька слів про останню роботу Вашого театру.

— Задум створити виставу “Русалії” виник приблизно 15 років тому. Складність постановки полягала в тому, що ми відтворювали фольклор наших предків тисячолітньої давнини. На жаль, християнство боролося з язичницькою культурою, тому багато чого безповоротно зникло. У створенні спектаклю нам допомогла “Велесова книга” та книжка відомого українського етнографа Василя Скуратівського “Русалії”. Підготовча робота над виставою тривала майже два роки. Судячи зі схвальної реакції глядачів, можна зробити висновок, що постановка вдалася, але ми продовжуємо над нею працювати.

— Звідки Ви черпаєте матеріали для своїх постановок?

— Раніше часто їздили в експедиції, де збирали інформацію про обряди та звичаї українського народу. Крім фольклору, ми віднайшли чимало унікальних музичних інструментів: “сопілка”, “коза”, “козобас”, “сурма”, “ліра”, “бугай”, “бубон”, “гудок”, “рубель”, “цимбали”, “тулумбаси”, “кобза”, “скрипка”, “гармоніка”. Ці інструменти сьогодні використовує у виступах “Берегиня”. Сценічне вбрання наших артистів виготовлене за зразками етнографічних костюмів, зібраних в експедиціях по центральному регіоні України. А це додає дійству яскравого колориту. Зараз, на жаль, через фінансові проблеми експедиції у нас бувають рідко, проте за останні роки чимало цікавої інформації накопичилося в Інтернеті, звідти вже почерпнули для себе багато цінного.

— Ви неодноразово представляли український фольклор за кордоном…

— Об’їздили мало не увесь світ: Німеччина, Польща, країни колишньої Югославії, Нідерланди, Болгарія, Іспанія, Монако, Австрія, Франція, Італія, Єгипет, Туреччина, Греція, Швейцарія, Румунія, ПівденноАфриканська Республіка, Корея, Естонія, Ізраїль, Японія, Туркменістан. “Берегиня” — лауреат міжнародних конкурсів у Йоганнесбурзі та Пхеньяні. На Міжнародному конкурсі у ПівденноАфриканській Республіці, в якому брало участь більше 80 країн, ми вибороли 6 золотих і один срібний сертифікати, а це був кращий показник.

— Чи доводилося бувати в Росії?

— Багато разів. Їздили на запрошення Національного культурного центру України в Москві. Чимало росіян цінують українське народне мистецтво, але через недолугий путінський режим позбавлені можливості долучатися до української культури.

— В яких регіонах України буваєте найчастіше?

— Намагаємося їхати туди, де найбільше сподіваємося на аншлаг. Насамперед це Західна Україна, де й зараз у пошані народне мистецтво. Однак наша гастрольна діяльність не обмежується лише західним регіоном. Згадую, як три роки тому ми об’їхали майже весь південь і схід країни. І всюди нас тепло зустрічали. Наразі є запрошення з Миколаєва, Херсона, ІваноФранківська, Тернополя.

— Кілька слів про Ваш колектив?

— До творчого складу театру входять 42 артисти. Це професійні співаки, музиканти, танцюристи. Серед них — заслужені артисти України Надія Буравська та Анатолій Пахомов, керівник оркестру Юрій Мілевський, репетитор Наталія Головко. Співпрацюємо з багатьма хореографами. Зокрема з Миколою Гречушніковим, Лілією Черноус, В’ячеславом Вітковським, Аніко Рехвіашвілі.

1995 року при театрі створено один із найвідоміших дитячих колективів — фольклорний ансамбль “Берегинька”, який є лауреатом багатьох міжнародних і всеукраїнських фестивалів. Головна проблема — фінанси. Держава не приділяє уваги розвиткові культури. Зарплати в акторів мізерні. Талановита молодь шукає кращої долі за кордоном. Приміром, щоб поставити нову виставу, потрібно лише на костюми понад 120 тисяч гривень, ці гроші доводиться шукати самим. Але ми продовжуємо самовіддано трудитися на ниві української культури.

— Що потрібно зробити, аби в Україні змінилося ставлення до національної культури?

— Воно зміниться лише тоді, коли до влади в країні прийдуть справжні українські патріоти. І тоді довго очікувати змін не доведеться.

— І на закінчення нашої розмови розкажіть про Ваші творчі плани.

— У наших програмах представлена культура Наддніпрянщини. Цього разу вирішили звернутися до Поліського регіону. На стадії завершення театралізована вистава “Поліська легенда про майстра”. Докладаємо всіх зусиль, аби нове дійство було цікавим.

 

Спілкувався

Едуард ОВЧАРЕНКО

Фото автора та з сайта театру “Берегиня”

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment