Марина КОЛОМІЙЧЕНКО,
м. Ніжин
Я вам кажу, що цей поет був геній.
Ви кажете, що ви пили з ним каву.
Я вам кажу, що то не є суттєве,
чи ви йому на очі потрапляли.
Ви кажете: — Історію цікаву
я розкажу. — Як ви пили з ним каву?!
Вам більш нічого не було цікаво?
Тебе ні з ким не треба пити, каво.
Ліна Костенко
Ніжин завжди славився своєю історією, та ще більше — цікавими особистостями, життя чи діяльність яких пов’язані з цим містом. І справді, згадаймо навчання Гоголя у Гімназії вищих наук, дитинство Корольова чи подвижництво Заньковецької. Звичайно, шанування, пам’ять про цих людей — справа нащадків. Та ось нещодавно в Ніжині з’явилася афіша, яка запрошувала на “Урочистий концерт з нагоди 125річчя з дня народження відомої балерини Ольги Хохлової”. Потому в драматичному театрі відбувся концерт, відкриття меморіальної дошки Ольги Хохлової та навіть вулиці з її ім’ям. Передувала цим подіям презентація книжки, а точніше сказати — брошури “Ольга Хохлова: всесвітньо відома ніжинка — маловідома на Батьківщині”. Скрізь на офіційних сайтах міста можна було читати замітки з текстом такого змісту: “Відома у всьому світі балерина має безпосередній стосунок до нашого міста. Народившись та будучи охрещеною у Ніжині, славнозвісна землячка навіки викарбувала його назву на сторінках всесвітньої історії мистецтва” (http://www.mynizhyn.com/). Або ж: “Ніжин не перестає захоплювати своїми талантами… Тож практично кожна вуличка Ніжина дихає старовиною та береже в собі історію легендарної особистості, одна з таких — відома балерина Ольга Хохлова” (http://nezhatin.com.ua).
Одним словом, річницю від дня народження Ольги Хохлової, уродженки Ніжина, танцівниці кордебалету Сергія Дягілєва, першої офіційної дружини Пабло Пікассо ніжинці відзначили з помпезністю, якій здивувався б світ…
Знайомство Пабло Пікассо з Ольгою Хохловою відбулося 1917 року, коли Сергій Дягілєв запросив його, як сценографа та художника по костюмах, для балету “Парад”. Як же трапилося, що художник захопився артисткою кордебалету, яка за переконанням Дягілєва “не хапала зірок з неба, проте виглядала зі сцени доволі привабливо”? Можливо, саме певна ординарність, прозаїчність Ольги здавалася Пікассо екзотикою. Біографи Пікассо вважають, що важливу роль у цьому захопленні відіграло те, що Ольга була руською. А в ті роки Пікассо, як революціонера в живописі, цікавило усе руське. Він уважно стежив у газетах за революційними подіями в Росії. Напевно, для нього усе це надавало балерині особливого романтичнореволюційного флеру.
Що ж приваблювало Хохлову у стосунках з Пікассо? Біограф художника Анрі Жідель (Henry Gidel) висловлює таке припущення: “Ольга — танцівниця другого плану, якій Дягілєв ніколи не пропонував провідних ролей. Пікассо, вже широковідомий, на її думку, був вигідною партією. Вона розраховувала, що зможе змусити його відмовитися від богеми і недбалого ставлення до одягу. Ще не бачивши його будинку в Монружі, вона здогадувалася, що там панує безлад. Зрештою, поруч із Пікассо вона зможе вести світське життя в Парижі”.
Пабло Пікассо та Ольга Хохлова зіграли весілля 1918 року в православному соборі в Парижі, запросивши і Дягілєва, і Кокто, й Аполлінера.
Ставши Ольгою Пікассо, Хохлова більше не з’являлася на сцені, вирішивши цілком присвятити себе художнику. Проте турботу про чоловіка вона розуміла трохи своєрідно. Насамперед Ольга зажадала, аби Пікассо відмовився від кубізму і малював “нормальні” картини. Зокрема, щоб її портрети він писав у класичній манері. Вона майже не була знайома ні з його колишніми роботами, ні з артистичним авангардом. Кубізм Пабло жахнув її! “Я хочу впізнавати своє обличчя”, — втовкмачувала вона чоловікові. Художник підкорився.
Інший біограф і відомий британський арткритик Джон Річардсон також вважає, що Ользі вдалося “вплинути” на художню манеру Пікассо. Окрім того, після одруження Хохлова наполягла на тому, щоб чоловік продав свою знакову картину того періоду “Авіньйонські дівиці”, на якій зобразив барселонських путан з вулиці Авіньйон. Пабло, пише Річардсон, довелося розлучитися з полотном. Він продав його за сміховинну суму в 25 тисяч франків.
Молодята жили “на широку ногу” в апартаментах на вулиці Боесі. На вимогу Ольги Пікассо припинив відносини з богемними друзями, з’являвся на раутах у циліндрі і в смокінгу, носив золотий кишеньковий годинник. Наслідуючи свого друга Ігоря Стравінського, Пабло перетворився на справжнього денді. Щоправда, він завжди ставився з іронією до свого світського життя. Беручи участь у цьому маскараді, метр потішався над самим собою.
1921 року Ольга народила сина Поля. На той час у сімейних стосунках утворилася перша тріщина. Пізніше художник назве роки, що він провів з Ольгою, “найгіршим періодом” свого життя. Однак Пабло не хотів розлучення — адже, одружуючись з Ольгою, він необачно уклав шлюбний контракт, згідно з яким у разі розлучення вона отримувала половину його майна. Звичайно, художник побоювався втратити й половину своїх картин, які в цьому випадку дісталися б колишній дружині.
1927 рік став початком кінця стосунків Пікассо і Хохлової: втомлений від безпідставних ревнощів дружини художник, немов вирішивши виправдати її підозри, завів роман із сімнадцятирічною француженкою МаріТерез Вальтер. А на зміну витонченим портретам дружини прийшли сюрреалістичні полотна, на яких художник зображував Ольгу то старою, то конем.
1935 року Ольга з сином покинула чоловіка, але до самої своєї смерті вони так офіційно і не розлучилися. Вона залишалася мадам Пікассо. Двадцять років потому, 1955 року, вона померла від раку в повній самоті в лікарні міста Канни. Ще через 20 років від цирозу печінки, викликаного наркотиками й алкоголем, у страшних муках помер син Пікассо та Ольги — Поль.
Художник написав серію портретів Ольги, найвідоміший з яких знаходиться в паризькому Музеї Пікассо. 2007 року один з портретів пішов з молотка на аукціоні Christie’s за 18,5 млн доларів. Це не так уже й дорого, якщо згадати, що портрет коханки Пікассо Дори Маар був проданий за $ 95,2 млн.
Короткий огляд фактологічного матеріалу біографії художника, звичайно, не вимальовує повної картини його стосунків з Ольгою Хохловою, проте й він дозволяє зрозуміти, що ця жінка скоріше негативно вплинула на становлення художника, як чи не найгеніальнішого кубіста світу. То чи варто возвеличувати її постать, аби тільки долучитися до генія? Хіба що хтось через Ольгу зацікавиться творчістю Пікассо, яким пишаються його земляки іспанці.
Чи можемо ми говорити про Ольгу Хохлову, як про видатну балерину?! Всесвітньовідому лише як дружину Пабло Пікассо. Світ посміється з нас. А меморіальна дошка закарбовує не ім’я цієї світської дамочки, а скоріше — наше провінційноміщанське “хохломанство”…
