Віталій АБЛІЦОВ
Валентина Данилівна Гончар — суджена долею вірна супутниця життя Олеся Гончара, з особливим талантом дружини і помічниці понад півстоліття створювала у родині романістакласика і бажаний для письменника затишок, і атмосферу натхнення, завжди була першим читачем його творів, а сьогодні дбає про збереження та видання творчої спадщини відомого прозаїка.
Не раз чути в літературному середовищі: “Отакою й повинна бути дружина письменника!”
Можна без перебільшення додати, що фактично Валентина Данилівна продовжила все, чим жив Олесь Гончар. Підготовлено й видано тритомник “Щоденників” (2002—2008), “Листи” (2008), “Біобібліографічний покажчик” (2013) та інші солідні томи, присвячені життю і творчості автора “Собору”. А попереду нові видання. У полі зору Валентини Данилівної музеї, бібліотеки, Національний університет імені Олеся Гончара у Дніпрі. Словом, все, що стосується її чоловіка.
Особливе місце і в літературі, і в житті займає книжка спогадів В. Д. Гончар “Я повен любові” — це розповідь про добу, у якій випало жити, про великі долі, які сплелися водно.
Сьогодні на одному з перших місць у турботах Валентини Данилівної — Українськонімецька премія імені Олеся Гончара. Тут і постійні контакти із засновниками Т. Куштевською та Д. Карренбергом з Ессена, і співпраця з журі, і конкурсний відбір майбутніх лауреатів тощо. За 19 років (наступного року — 20ліття премії) десятки молодих письменників зі всієї України одержали вчасну підтримку своїх талантів — зоря Олеся Гончара щасливо світить їм.
Автор “Собору” у своєму житті ніколи надовго не залишав свою дружину — і тепер він поруч: зовсім недалеко від квартири класика, у сквері споруджений пам’ятник Письменникові, де завжди квіти від вдячних однодумців.
