Брудні танці заради русифікації

Емілія ФРОЛОВА,

член Національної спілки журналістів

України

 

Дуже важко бути українськомовною школою на Донеччині, особливо в прифронтовій Костянтинівці, про що “СП” писала неодноразово. За своє існування доводиться воювати з чиновниками, а вони глухі, сліпі, цинічні. Тут управління освіти очолює Ольга Барабаш, яка, напевно, навіть у снах бачить, як перетворює на пісок ненависну українськомовну ЗОШ № 1. Міська влада на чолі з її головою Сергієм Давидовим закриває очі на свавілля чиновниці, попри те, що майже всі директори шкіл (їх 14, з яких тільки 4 українськомовні) і завідувачі дитячих садків проти такого непрофесійного керівництва, про що неодноразово повідомляли владу усіх рівнів та Міністерство освіти і науки України. Батьківський комітет ЗОШ № 1, педагогічний колектив, директор, активісти щодня змушені відвойовувати право дітей на навчання державною мовою, кістьми лягають, щоб школу не закрили, незаконно не перевели учнів до російськомовних навчальних закладів, як це вже зробила рік тому вищезгадана пані. В результаті зі школи не з власної волі пішла майже половина учнів! Як же було не повірити керівниці, яка по телебаченню та в різних ЗМІ “патріотично” розповідала, що ліквідує школу вже в травні 2016 року, а у відремонтоване приміщення поселить російськомовну гімназію.

Річний етап боротьби з чиновницею закінчився, здавалося, успішно, ЗОШ № 1 поки не закрили. Час відкорковувати шампанське та радіти за дітей і школу? Поспішати не треба, адже мова йдеться про Костянтинівку, де правила і закони не діють. Не дивно, що підступна чиновниця вирішила добитися свого в інший спосіб.

Згідно з Постановою Кабміну України від 20.01.2016, органи місцевого самоврядування повинні прийняти рішення про створення опорних шкіл, в тому числі в Донецькій області. Однак, як повідомляє пресслужба голови Донецької ОВЦА Павла Жебрівського, станом на 30 червня тільки по десяти з 21 запланованої опорної школи такі рішення є, а по 11 школах — немає, в тому числі в Костянтинівці.

Тобто відповідного рішення міськвиконкому не існує в природі, але це не заважає Ользі Барабаш відправити до Слов’янська на курси для директорів та вчителів опорних шкіл… педагогів російськомовної гімназії та її директора Галину Шередеку. Нікого з директорів інших навчальних закладів Костянтинівки про курси не повідомили. Пані Барабаш все зробила тишкомнишком, плануючи таким чином зробити гімназію опорною школою в приміщенні українськомовної ЗОШ № 1. Хоча директору, вчителям та батьківському комітету школи О. Барабаш письмово 25.05.2016 повідомила про намір відкрити опорну школу саме в цьому навчальному закладі. А вже в червні педагогів та директора гімназії готують до роботи в приміщенні ЗОШ № 1 як опорної школи, яку зберегли від знищення і закриття батьківський комітет, активісти, педагоги, воюючи з О. Барабаш.

На письмовий запит директора ЗОШ № 1 Олександра Мережка про те, чи проводилися відповідні курси, семінари в області, кого на них відправило управління освіти, на якій підставі, отримали очікувану відповідь від Ольги Вікторівни, що це “не є публічною інформацією”. Це державна таємниця? Можна передбачити, що майбутній конкурс на посаду директора опорної школи та формування педагогічного колективу теж стане таємницею, фарсом, виставою однієї акторки. Адже чиновниця все вирішила заздалегідь.

Ситуація загострюється. Управління освіти здійснює атаку не тільки на педагогів, а й на учнів та батьків. У школі планують зробити ремонт, і під приводом цього Ольга Вікторівна вирішила остаточно “зачистити” навчальний заклад і перевести дітей в іншу школу, де (!) теж очікується ремонт, а влада робить вигляд, що не знає про це. Батьки на загальних зборах ухвалили рішення залишити дітей у ЗОШ № 1 (про що офіційно повідомили О. Барабаш і С. Давидова), бо добре розуміють: якщо учні покинуть стіни рідної школи, їх сюди вже ніколи не повернуть.

Після завершення ремонту ЗОШ № 1 О. Барабаш планує перевести сюди гімназію, і чиновницю в цьому, звісно, підтримує міська влада. Рішенням виконкому Костянтинівської міської ради ще від 20.01.2016 “Про комісію щодо оптимізації навчальних закладів міста” таку структуру створено. І комісія, виконуючи покладену на неї місію, пропонує переведення гімназії до ЗОШ № 1. Пазли склалися. Гадаємо, тільки в Костянтинівці можливо таке: поєднати російськомовну гімназію з українськомовною школою! Про інші три українськомовні школи влада і начальник управління освіти навіть не згадують, і вони не розглядаються як філії опорної школи. Чиновники свідомо й послідовно йдуть на знищення українськомовного навчального закладу. Русифікація є пріоритетом міської влади в сфері освіти?

І знову захисники школи змушені звертатися до Києва, області, спілкуватися з міськими чиновниками, начальником управління освіти. І отримують відповіді, написані, як під копірку. Може, пора затвердити орден для чиновників “За відписки”? У відповідях йдеться про те, що тільки міський голова вирішує питання, чи може Ольга Барабаш так “патріотично” керувати освітою і нищити українськомовну школу, чи варто звільнити її з посади за самоуправство та перевищення службових повноважень, як ще у вересні 2015 року вимагали батьки та активісти, звертаючись до С. Давидова, коли запекла війна тільки набирала обертів.

З того часу нічого не змінилося, крім того, що 14.01.2016 до ЄРДР було внесено матеріали по трьох справах про фінансові злочини чиновниці, що Державна фінансова інспекція в Донецькій області встановила порушення в управлінні освіти на 1,3 млн грн.

Самоуправство чиновниці не має меж, про це нещодавно написали батьки, педагоги, активісти в листі до голови Донецької ОВЦА Павла Жебрівського. Поштовхом до звернення стала його промова 30 червня, коли він назвав міста Донецької області, влада яких зриває програму створення опорних шкіл. До ганебного списку потрапила і Костянтинівка. Міська влада так діє навмисно? Адже було достатньо часу, щоб ухвалити відповідне рішення, підготувати необхідні документи, примусити начальника управління освіти працювати в напрямку створення опорної школи або іти геть. Та Ольга Вікторівна працює. Але чиї інтереси захищає? В місті відомо, яким навчальним закладом опікується чиновниця, кого бачить директором опорної школи, від яких учнів мріє назавжди “визволити” ЗОШ № 1.

Зверніть увагу на хронологію: 30 червня — виступ Павла Жебрівського та розгром міських чиновників, які проігнорували програму створення опорних шкіл, 8 липня костянтинівські активісти, батьківський комітет і директор ЗОШ № 1 надсилають листа голові ДОВЦА, а 11 липня на світ божий з’являється рішення № 231 виконкому Костянтинівської міської ради. Цікавий папір, цікаві формулювання. “Визначити опорною школою у місті Костянтинівці навчальний заклад, який буде розташований у ПРИМІЩЕННІ загальноосвітньої школи №1…” Тобто вже не ЗОШ № 1 стане опорною, а якийсь навчальний заклад у її приміщенні. Дива в решеті. А конкурс на посаду керівника опорного навчального закладу (не ЗОШ № 1) проводити буде О. Барабаш. Згадайте гімназію, її директора. І “дане рішення затвердити на сесії Костянтинівської міської ради”. А якщо не затвердять, не внесуть питання до порядку денного, і коли депутати зберуться на сесію? Міська влада мовчить.

Проте вона офіційно підтвердила, що не збиралася виконувати програму створення опорної школи. Того ж 11.07.2016 влада на відповідний запит директора ЗОШ № 1 повідомляє, що “міською радою та її виконавчим комітетом не приймалося рішення щодо надання Костянтинівській ЗОШ № 1 статусу опорної”. Водночас виконкомом міської ради прийнято рішення від 28.04.2016 № 124 “Про затвердження моделі освітнього осередку в об’єднаній територіальній громаді”. Що ж це за модель така, який осередок та яка об’єднана громада?

А як відреагує обласна влада на чергове звернення костянтинівців? Прогнозувати можна, але не хочеться. Департамент науки і освіти Донецької ОВЦА, його директор Надія Оксенчук про все добре знає: про школу, гімназію, конфлікт між головною освітянкою Костянтинівки й директорами шкіл, педагогами. Свого часу пані Надія приїздила в Костянтинівку, зустрічалася з освітянами, щоб розібратися в ситуації, і все побачила на власні очі, все почула. І що? Та й зараз черговий лист костянтинівців до Павла Жебрівського направлений на розгляд керівнику Департаменту.

Крім того, був лист її земляків зі Львова — видатних науковців, знаних громадських діячів, письменників, журналістів, які впевнені, що на підконтрольній Україні території треба зберігати всі українськомовні школи, всі класи, навіть якщо вони нечисельні, боротися за кожну дитину, яка хоче навчатися в таких школах. Львів’яни акцентують, що за складної ситуації на сході України влада повинна не тільки на словах бути патріотичною, а й конкретними справами демонструвати, що вона відстоює все українське, не тільки контролює “патріотичну” діяльність своїх підлеглих, а й здійснює відповідні заходи стосовно тих, хто порушує українське законодавство, намагається “оптимізувати” українськомовні школи, заохочуючи дітей до переходу в школи російськомовні. Батьки і вчителі щиро вдячні львів’янам за моральну підтримку, яка їм дуже потрібна.

Ну, і вишенька на торті. Батьківський комітет, активісти, директор ЗОШ № 1 готувалися до поїздки в Краматорськ на засідання Громадської ради при Донецькій ОВЦА, де мали розглянути ситуацію навколо навчального закладу. Напередодні до директора несподівано завітало відразу троє (!) “гостей” з обласного (!) СБУ. Під час спілкування з представниками СБУ Олександр Мережко почув дещо цікаве. Буцімто хтось пожалівся “службистам”, що директор підбурює батьків на якісь чи то протиправні дії, чи то заколоти. Що не треба директору заручатися підтримкою активістів окремих політичних партій (до речі, не заборонених в Україні), що небажано спілкуватися з такимито і такимито активістами. Але головною була порада не їхати до Краматорська (ось, напевно, і мета візиту), а все вирішувати в Костянтинівці. Щоправда, не сказали, з ким. З тими, хто руйнує школу, закриває очі на діяльність О. Барабаш?

Це ж треба дожитися до того, щоб до українськомовної школи, яка майже рік бореться за своє збереження, з’являлася група працівників СБУ з такими порадами? Це треба розуміти так: “Ви ще боретеся? Тоді ми йдемо до вас!” Так, школа змушена боротися. І буде боротися за права дітей, батьків, вчителів. Невже таке в Україні заборонено?

Від редакції. Редакція газети “Слово Просвіти” просить розглядати цю публікацію як редакційний запит до міністра освіти і науки Лілії Гриневич, голови Служби безпеки України Степана Грицака та голови Донецької ОВЦА Павла Жебрівського.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment