“…Доторкнутися до людини”

Наталя КУЧЕР,

старший науковий співробітник

 

“Його творча постава — це совістлива

домінанта інтелектуальної України”.

Роман Корогодський

 

26 липня 2016 року літературознавцю, письменнику, громадському і політичному діячу Іванові Дзюбі виповнюється 85 років. З цього приводу в Національному музеї літератури України триває ювілейна виставка “…Доторкнутися до людини”.

Назву взято із “Книги споминів” Михайлини Коцюбинської: “Коли після очної ставки я вийшла на вулицю, в мене підгинались ноги. Пам’ятаю, що відразу ж я зайшла до Дзюби (він тоді був ще на волі) у видавництво “Дніпро”, яке містилося недалеко від КГБ, — мені хотілося доторкнутися до людини”.

На виставці представлено матеріали з музейної колекції — рукописи, світлини, праці Івана Дзюби та дослідження про його творчість.

Центральне місце виділили політичному памфлету Івана Дзюби “Інтернаціоналізм чи русифікація?”, який став програмним документом національновизвольного руху 1960—1980х років; експонуються мюнхенські видання часопису “Сучасність” за 1968 рік. Серед рідкісних експонатів — добірка закордонних видань 1960—1970х років із публікаціями протестних виступів: до 25х роковин розстрілів у Бабиному Яру (“Сучасність”, Мюнхен, 1967), захисту у справі політв’язня Валентина Мороза (“Український вісник”, Париж, 1971) та ін., а також книжка Івана Кошелівця із Мюнхена, який ще в 60х роках виділяв Івана Дзюбу як “постать століття”.

На світлинах ми бачимо літературознавця в різні періоди життя — в колі друзів у Спілці письменників 1963 року; під час перебування в слідчому ізоляторі КДБ 1972 року; разом із дружиною Мартою, із Ліною Костенко, Михайлом Горинем на з’їзді Народного Руху України, з Євгеном Сверстюком, Євгеном Гуцалом, Іваном Драчем, Миколою Жулинським; на посаді міністра культури України 1993 року. Світлини кадрів із фільму “Тіні забутих предків” представляють не лише шедевр Сергія Параджанова, а й виступпротест Івана Дзюби проти арештів української інтелігенції на прем’єрі 4 вересня 1965 року.

Експонуються також численні праці літературознавцяакадеміка, “в центрі зацікавлень якого людина, її гідність і щастя” (Марк Павлишин). Виразний антропоцентризм вченогогуманіста засвідчений у творах Євгена Сверстюка, Романа Корогодського, Миколи Жулинського, Ліни Костенко, Людмили Тарнашинської та матеріалах книжки “Феномен Івана Дзюби”.

Окрасою виставки є мистецькі твори — екслібрис Миколи Малишка, графічний портрет Віктора Зарецького та велике олійне полотно Рафаеля Багаутдінова — портрет Івана Дзюби 1987 року.

Виставка триватиме до кінця серпня 2016 року.

Related posts

Leave a Comment