Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав: «Не грати на руку ворогам України»

— Блаженніший Святославе, як Ви ставитеся до так званої хресної ходи за мир, яка йде на Київ? В українському суспільстві ставлення до неї неоднозначне…

— Хресна хода для нас є чимось звичним. Усі ми беремо участь у подібних заходах. Наприклад, нещодавно наша Церква пережила велелюдну прощу до Зарваниці, в якій взяло участь понад 140 тисяч вірних. І це паломництво не викликало ажіотажу чи побоювань в українському суспільстві. Тож ідеться не про хресну ходу як таку, а про смислове навантаження, яке їй намагаються дати.

Якщо ми приглянемося до хресної ходи, яку організувала УПЦ МП в Україні, то, очевидно, навіть у вірян виникне багато сумнівів. І, гадаю, небезпідставно.

Передусім вони виникнуть тому, що організована в такий спосіб хресна хода несе в собі багато нерелігійних елементів. Думаю, віряни в Україні вміють сьогодні відрізняти релігійне від політичного.

Проти релігійного змісту ні­хто не має жодних застережень. Навіть більше, усі підкреслюють, що віряни мають абсолютне право в мирний спосіб звершувати свій релігійний обряд.

Побоювання багатьох є також у тому, що учасників ходи можуть використати як інструмент для ще не оголошеної, не декларованої мети, як це нещодавно вже було на Донбасі.

Тривогу викликає саме нерелігійний аспект цієї ходи. У мене особисто, коли я почув про це, виникла певна асоціація з болем, який всі ми пережили. Ми пам’ятаємо, як на початку війни на Донбасі агресор використовував тактику живого щита (використовували старців, жінок, навіть дітей як щит для озброєних злочинців). Така поведінка є просто вершиною цинізму. Я вже не кажу про те, що гідність людини не можна використовувати як інструмент задля якоїсь мети.

— Бачив у соціальних мережах інформацію про те, що ініціатори хресної ходи не готові брати на себе відповідальність за дії її учасників, які не збігатимуться із первинно заявленою метою. Це правильна позиція?

— Дуже часто очільники Московського патріархату в Україні ініціюють певні акції, або стаються події за їхньої мовчазної згоди, за які потім священноначаліє не хоче нести відповідальності.

Наприклад, недавній мітинг перед дзвіницею собору Святої Софії, на якому віряни Московського патріархату декларували свою належність до цієї Церкви. Пізніше очільники цієї структури заперечили будь-яку відповідальність за дії тих людей. І тепер виникає запитання: зініціювати багатотисячний похід на Київ легко, але чи понесуть відповідальність за дії тих людей очільники цієї ходи і ті, хто її організували? Чи не буде такого, що вони прийдуть до Києва і вийдуть з-під контролю своїх духовних лідерів? І тоді духовенство просто розведе руками і скаже, що відмежовує себе від їхньої поведінки. Тут виникає дуже багато внутрішніх проблем Московського патріархату, де священноначаліє не керує, не відповідає, навіть більше — публічно відмовляється від відповідальності за дії своїх вірних.

— То що ж робити у цій ситуації?

— Я б хотів окремо звернутися до тих, хто вважають себе українськими патріотами, які публічно висловлюють ідеї несприйняття цієї ходи. Застерігаю від будь-яких спроб перешкодити цій ході. Бо така поведінка йде на руку ворогам України.

Здатність бути стриманим і панувати над своїми емоціями та не піддаватися на провокації — це та поведінка, якої необхідно дотримуватися, щоб ті, хто хоче використати вірних Московського патріархату як живий щит для своєї антиукраїнської діяльності, зазнали невдачі.

Якщо з нутра учасників хресної ходи вийдуть антиукраїнські гасла і провокації, це стане кінцем Московського патріархату в Україні. Гадаю, священноначаліє повинно це розуміти.

А з нашого боку чи з боку українських патріотів, не потрібно піддаватися на провокації. Треба чітко фіксувати таку поведінку й подавати її до загального відома. Це також повинні робити органи державної влади. Серед духовенства Московського патріархату є багато фактів поведінки, не сумісної з покликанням громадянина України. Про це нам сказали під час останньої зустрічі голови Служби безпеки України із Всеукраїнською радою Церков і релігійних організацій. Про це треба відкрито говорити!

 

Розмовляв о. Ігор ЯЦІВ,

Департамент інформації УГКЦ (подаємо скорочено).

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment