Українська національна ідея
Ігор МОІСЄЄНКО
Ігор Моісєєнко — поет, прозаїк, кіносценарист і журналіст, член Національної спілки письменників України. Народився 1962 року в м. Кривий Ріг. Автору в палаючому пеклі Афганістану, нав’язаному українцям кремлівськими бонзами, випало пройти межею, що розділяє життя і смерть. Строкову службу майбутній письменник проходив у батальйоні загиблого поета-героя “Аіста” (О. І. Стовби). Результатом духовного зв’язку двох літераторів стали вражаючі за трагізмом вірші; кіносценарії, визнані кращими за все, що знімали про Афганську війну; неймовірно захопливий антивоєнний роман “Сектор обстрілу — “Аісти”, за який Ігорю Моісєєнку 2010 року присвоїли звання лауреата Літературно-мистецької премії ім. Богдана Хмельницького, а 2015 року — звання лауреата Міжнародної премії ім. М. В. Гоголя “Тріумф”. Але найважливішим результатом творчості Ігоря Моісєєнка постає його філософська концепція “Ідея гармонії. Українська національна ідея”. На думку Ігоря Карівця, вона присвячена тому, як українці сьогодні, під час російсько-української війни та боротьби з корупцією всередині країни, можуть зберегти себе, вийти сильнішими із протистояння зі злом, яке окупувало Україну.
Редакція “Слова Просвіти” пропонує уривки з цього науково-публіцистичного трактату, сподіваючись, що бажання Ігоря Моісєєнка спонукати читачів до об’єднання навколо найважливіших проблем формування суспільної свідомості і моралі знайдуть відгук у їхніх серцях.
Україна — колиска сучасної цивілізації
Не суперечливо, достеменно доведено численними висновками знаних дослідників-етнографів — батьківщиною індоєвропейської сім’ї народів є саме ПраУкраїна. Саме такого висновку дійшло багато провідних індоєвропеїстів світу: німець О. Шрадер, британці Д. Меллорі та Д. Ентоні, поляк Т. Сулемирський, литовка М. Гімбутас, болгарський мовознавець В. Георгієв, росіянин О. Трубачов та багато інших.
“Предки арійців жили у Подніпров’ї… Є всі підстави вважати, що “Рігведа” зародилася на берегах Дніпра. Мій заклик до українців: займіться вивченням санскриту… — і відновіть зв’язок часів…” — пише у своєму відгуку на співпрацю зі знаним українським істориком Юрієм Шиловим дослідник трипільської культури академік РАН Борис Рибаков.
“У Ведах немає згадки про банани, оливки, пальми, пустелі, мавп, верблюдів, жирафів, а є згадки про ос, лососів, рисей, оленів, ведмедів, вовків, бджіл. Тобто про весь той світ, що належить просторові на захід від Уралу і на північ від Чорного моря”, — зазначають англійські дослідники Вед Креґем Кларк та Стюарт Піґґот.
Артур Кемп у книзі “Біла раса: марш титанів”, Дж. Гінкс та Л. Вуллі у книзі “Історія створення культури і проявлення науки”, Ґеорг Біббі у книзі “Чотири тисячі років тому” подають карти розселення білої раси (аріїв): з Наддніпрянщини по всій Євразії.
Професор Сорбонни, археолог, історик Р. Гіршмен пише у своїй книзі “Іран”: “Материнською землею індо-європейських народів є простори на північ від Чорного моря”.
Такі ж висновки у своїй книзі “Історія і культура індійського народу” робить один з найвизначніших дослідників стародавнього світу, віце-президент Декка-університету М. Маюмдар: “Україна більш, ніж інші країни Європи та Азії, може претендувати бути землею аріїв”.
“Я бачив пам’ятки аріїв і козаків біля Кременчука, а також у Переяславі… Можу сказати тепер: Україна є прабатьківщиною аріїв”, — оповідає директор Інституту охорони національних пам’яток Індії Арвінд Аллок.
Тієї ж теорії притримується у книзі мовознавець Аніта Діамонт: “У степах Східної Європи і започаткувалася більш ніж 5000 років тому індоєвропейська мова, її діалекти роз’єдналися на мови, які поширили багато народів світу”.
“Санскритська мова європейського походження. В Азії вона поширилася тому, що до Індії задовго перед народженням Христа прибули арії з України”, — доводить у своєму дослідженні “Етнологія Європи” відомий дослідник санскриту Р. Латґем.
У цьому контексті цікавим є той факт, що у санскриті — більше тисячі українських слів, вживаних і донині. Крім того, вивчення давньоукраїнської мови дозволило французу Ж. Шампольйону у 1822 році прочитати єгипетське письмо і відкрити культуру Стародавнього Єгипту. У 1975 р. болгарин-поліглот Джон Стойко розшифрував рукопис “Листи до ока Божого” — пам’ятку української мови VII—VI ст. до н. е., і на основі української мови розшифрував письмена етрусків.
Особливо цінною є найбільш характерна риса санскриту: священність. Санскрит — це мова Богів. У жодному випадку не дозволялося вживати лайливі слова у санскриті. Порівняйте з мовною традицією українців: українська мова чи не єдина мова світу, в якій немає жодного інвективу. З давніх-давен в Україні засуджували лайку, а хто вживав погані слова, відразу підлягав осуду.
Що саме з ПраУкраїни прийшов санскрит на територію сучасної Індії, доводить, зокрема, Оскар Менгин, професор палеонтології Віденського університету, який стверджує, що “трипільська культура — це передусім українська культура”. Австралійський професор Гордон Чайлд, який є одним з найбільших авторитетів у галузі давньої історії, називає людей трипільської культури “ukrainian villagers” (українські селяни). Подібно висловлювалися також і українські науковці Щербаківський, Пастернак, Хвойка, Грушевський та інші.
Президент Індії С. Радгакрішнан у своїй праці “Індійська філософія” підкреслив: “Оріяни принесли з собою визначені поняття і вірування, які вони продовжували розвивати в Індії. У “Ведах” обожнена чарівна природа Оріяни-Скитії-Руси-України. Її чотири пори року: Гима — зима, Весанта — весна, Літойя — літо, Шарада — осінь (від слова “шарудіти”), назви злаків, звірів, дерев засвідчують про велику і благословенну культуру цього народу”. Звернімо увагу, народи Індії та України мають найбільше (понад сто) національних музичних інструментів у світі.
Англійський філолог та історик професор Л. Веделл ще 100 літ тому обґрунтував спорідненість між шумерською і трипільською, тобто давньоукраїнською, мовами. Трохи раніше, в 1880 році, польський мовознавець
М. Красуський заявив: давньогрецька, єгипетська, римська мови походять від праукраїнської.
Але найавторитетнішим для українця і всього світу є твердження, взяте з Біблії.
“І зупинився ковчег сьомого місяця, сімнадцятого дня місяця, на горах Араратських” (Буття 8:4).
“І сказав Бог Ноєві: Вийди з ковчега ти, і дружина твоя, і сини твої, і дружини синів твоїх з тобою. Виведи із собою всіх тварин, котрі з тобою, од всілякої плоті, з птахів і скоту, і всіх плазунів, що повзають по землі: Нехай розійдуться вони по землі, і нехай плодяться, розмножуються на землі” (Буття 8:15—17).
Факт загальновідомий: саме на території України сконцентровано надпотужне енергетичне ядро життєдайності Землі — третина чорнозему планети. Очевидно, що азійські гірські пустелі, котрі переважно складають ландшафт південніше Арарату, не мають таких першостей сприяння розвитку землеробства, котре вважається чи не найважливішим чинником успішного розвитку цивілізації. Численні археологічні дослідження підтверджують, що саме з Північної Припонтіади окреслився як не єдиний, то один з найбільш успішних прогресивних напрямів розселення післяпотопних династій. Отже, саме мова ПраУкраїни була дана Господом людині для відродження. Сучасна українська — найбільш споріднена з Богом даною.
“Я прокладаю веселку Мою у хмарі, щоб вона була ознакою заповіту поміж Мною і поміж землею” (Буття 9:13).
Дослідники зі всього світу відзначають, що Біблія сповнена символізму і знаковості. Вочевидь, тією веселкою постає Натхнення Боже, дане на те, аби через мистецькі шедеври зачарувати людину й зробити її щасливою від дотику до мудрості й Любові Всевишнього. Отже, не тільки нам, а й усій світовій спільноті слід зважати, якщо маємо на меті зберегти прихильність Божу: ми повинні захистити від агресії й Україну, й дану колисці людської цивілізації українську мову — Джерело Натхнення Творця Всесвіту.
Код нації — її мова
Наведені вище цитати видатних дослідників міграцій людства свідчать, що їхні висновки про давність української цивілізації підтверджується з багатьох паралельних джерел, а тому беззаперечно достовірні.
Але чому свідчення настільки авторитетних науковців про давність і походження мови мають значення для сучасної України? Справа в тому, що геофізичні показники походження мови мають визначальну підоснову для формування не тільки свідомості, а й фізичних якостей її носіїв.
“Хто зневажає рідний край, той серцем немічний каліка”, — метафоричний вислів найвеличнішого Генія України Тараса Шевченка має усі ознаки осяяння у сенси раціональних понять.
Як виявилось під час клінічних досліджень в одній з луганських клінік, в контрольної групи пацієнтів, котрим призначали “терапію” читанням художніх творів української класики, значно зменшувалась кількість цукру в крові, покращувалися показники імунної та ендокринної систем організму. Результати згаданих експериментів підтверджують, що мова виконує функцію резонансного каталізатора еманацій людини із вібраціями земної кори відповідної географічної місцевості. На анатомічому рівні, на думку дослідників, за ці резонанси відповідає язичок, який увінчує гортань (uvula palatina). Отже, людина цілком природно пов’язана із рідною землею і мовою, повноцінне функціонування якої у власному ареалі — одна з умов не тільки гуманітарної, але й фізичної гармонізації ноосфери.
У своїй статті “Мова i влада” Оксана Забужко звертає увагу на аналогічні дослідження: “Мова виконує, серед інших, дуже важливу філософсько-світоглядову функцію: вона прив’язує етнос до його природного оточення, до ландшафту, до того кревного, предметно обжитого космосу, з рослинністю та звіриною включно, котрий становить неорганічне тіло народу. За повідомленням литовських учених, складена геофізиками карта електромагнітних полів на території республіки збіглася з картою литовських діалектів з точністю до 1 км!.. Кожна мова “прописана” в цілком певному земному просторі й тому, переселяючись на інший терен, міняється, пристосовуючись до нових природних умов… Але мова й людину вписує в чітко окреслений просторово-часовий континуум — робить свого носія тутешнім, хоч звідки б він походив. “Лани широкополі, і Дніпро, і кручі” — цей хвилястий, горбистий (“за байраком байрак”!), жіночно-теплий рельєф серцевинної України недарма викликає сльози зворушення (сама бачила!) у сивоусого українця, народженого в Пенсільванії, який уперше ступив на землю предків: та “ґенетична пам’ять”, котрою він пронизливо “впізнає” досі ним не бачений краєвид, закодована в рідному слові, — вперше на віку наш американець відчуває, як його трудно збережена, забур’янена англіцизмами українщина легко, без жодних зусиль допасовується до навколишньої землі, води і неба: будь-яка інша мова тут неприродна, неадекватна, неістинна! — і сльози, що набігають йому на очі, є слізьми полегкости, — чоловік віднайшов свою тожсамість”.
Далі буде.
