1 серпня — День пам’яті Лариси Петрівни Косач-Квітки
Марія ВИШНЕВСЬКА
Фото з сайту uk.wikipedia.org
Цього року минає 115-та річниця перших відвідин Лесею Українкою Буковини.
Уперше до Чернівців Леся Українка завітала навесні 1901 року і гостювала понад два місяці в Ольги Кобилянської. Тут вона написала кілька поезій. Під час мандрівки Леся Українка та Ольга Кобилянська сфотографувалися у фотоательє Яна Кржановського, розташованому на розі вулиць А. Кохановського та О. Кобилянської, 16. Оригінал світлини зберігається в Музеї Ольги Кобилянської у Чернівцях.
Про гостини письменниці розповідає директор Літературно-меморіального музею Ольги Кобилянської, поет і дослідник її творчості Володимир Вознюк:
— На Буковину Лариса Петрівна приїхала в критичний момент свого життя, а саме: після смерті Сергія Мержинського. Свій тяжкий душевний стан вона змальовує у своєму листі до Павлика: “Їхала я сюди просто рятуватися. Я була взагалі така прибита, що просто боялась озиватись до людей, аби їм не завдавати смутку… Ся зима була для мене дуже тяжка, я була півроку в моральному пеклі, а два місяці були такі, що справді не знаю, як я їх витримала… Се була страшна трагедія, не кожний може таке витримати. Я витримала…”
Родина Кобилянських зустріла Лесю Українку дуже тепло і з розумінням ставилася до її пригніченого духовного й фізичного стану, влаштувала для неї такий побут, де все було розписано по годинах і за яким гостя могла працювати годинку-півтори на день. Особливо піклувалася про здоров’я Лесі Петрівни мати Кобилянської (“Свята Анна”, як вона вдячно називала її).
Про це Леся Українка написала родині Косачів: “П. Ольга і її родичі (батько, мати і два брати) дуже сердечно мене приймають, але без тої галицько-польської гречності, що вже й дихнуть гостеві не дає”. Із цього будинку поетеса їздила до Кімполунга й через Вижницю, де спілкувалася з Анною Москвою, та до Буркута, а також 20 вересня 1901 року повернулася на Східну Україну. Сюди ж приїжджав Климент Квітка, майбутній чоловік поетеси, аби подорожувати разом буковинськими і галицькими Карпатами.
За словами дослідника-краєзнавця Михайла Григоряка, Леся Українка свій візит у липні 1901 року описала так: “Раз заїхали високо на гору Німчич і бачили звідти при заході сонця щось таке гарне і срібне, як мрія, — кажуть, що зветься Розтоки (село на Буковині)”.
У Чернівцях Леся Українка не залишилася на самоті зі своїм горем. У листі до батьків від 28 квітня вона пише: “Темп життя багато тихіший, ніж у Львові. Добре мені тут “в санаторії на Новім світі”… Місто не дуже велике, але симпатичне і чистеньке, ціле на горі. Околиця дуже гарна, якась ідилічна: гори ще не дуже високі, Прут під самими Чернівцями тихий, в зелених берегах, в’ється собі поміж гаями по широких “зарінках”. Вид дуже широкий, як вийти за місто (а се звідси не трудно)”. А ще про те, як її сердечно прийняли в сім’ї Кобилянських, тут вона бачилася з
В. Стефаником, О. Маковеєм, називає й інших особистостей, які перебували в місті, серед них — актора Гриневецького, співака Бєлінського і художника Івасюка.
У травні відбулася зустріч письменниці з чернівецькою громадськістю. Городяни радо вітали Лесю Українку. 9 (22) травня чернівецька громада влаштувала в залі Українського народного дому вечірку на честь поетеси. “Товариські сходини”, як їх тоді називали, відбулися заходами “Буковинського Бояна”, а головним чином — академічного (тобто студентського) товариства “Молода Україна”. Вечір вів професор Чернівецького університету Степан Смаль-Стоцький. Про це газета “Буковина” писала так: “Незвичайна землячка чарувала всіх високою освітою, гарячим патріотизмом, рідкісною скромністю”.
Василь Сімович від імені студентського товариства “Молода Україна”, яке мало своє видавництво, звернувся до письменниці та попросив її підготувати збірку поезій до видання. Леся Українка охоче погодилася. А вже на осінь було укладено збірку із заголовком “Відгуки” з розділами “З невільничих пісень”, “Ритми”, “Хвилини”, “Легенди”. Разом із поемою “Одержима” третя збірка оригінальних поезій Лесі Українки побачила світ 1902 р.
— Збірка “Відгуки” була третьою та останньою збіркою поезій, яка вийшла за життя поетеси, — розповіла науковий працівник Чернівецького краєзнавчого музею Наталія Вознюк. — Знаменним є те, що “Відгуки”, які вийшли після поетичних збірок “На крилах пісень”, “Думи і мрії”, були видані саме на Буковині, у Чернівцях, тісно пов’язавши наш край із надзвичайно талановитою жінкою — Лесею Українкою.
Так, 1923 р. у Чернівцях були видані твори Лесі Українки для дітей, але тепер їх уже не знайти, бо 1947 р. радянська влада масово знищувала українські книжки. Тоді, мабуть, і загинула збірка Лесі Українки, на яку в той час озвався молодий письменник Остап Вільшина.
Про тісний зв’язок Лесі Українки з нашим краєм свідчить і той факт, що одним із перших читачів-дослідників літературної творчості Лесі Українки був Осип Маковей. Між молодою поетесою та відомим критиком розпочалося тривале листування. В одному з листів до Маковея Леся зазначала: “Не знаю, як хто, але я б хотіла, аби мене судили по щирості, не вважаючи ні на мою молодість, ні на молодість нашої літератури…”
Вдруге й востаннє Леся Українка побувала в Чернівцях, коли поверталася з Італії 1903 р. Із 5 до 19 червня 1903 р. вона гостювала у Кобилянської, яка мешкала тоді в будинку на вулиці Штернгассе, 6, що зберігся й понині…
