Заява-повідомлення про зраду національних інтересів

Cекретарю Ради національної безпеки та оборони України

О. В. Турчинову

Генеральному прокурору України

Ю. В. Луценку

Міністру внутрішніх справ України

А. Б. Авакову

Голові Служби безпеки України

В. С. Грицаку

Копії:

Президенту України

П. О. Порошенку

Прем’єр-міністру України

В. Б. Гройсману

Вельмишановні Cекретарю РНБОУ, Генеральний прокуроре, Міністре внутрішніх справ України та Голово СБУ!

Від імені активних, з багаторічним досвідом учасників сфери охорони прав інтелектуальної власності на території України, повідомляємо вам про, на наше переконання, організоване та свідоме здійснення державної зради національних інте­ресів посадовими особами Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, а саме: департаментом розвитку інновацій та інтелектуальної власності.

Обставини справи:

Після реорганізації інституцій у сфері патентного права та авторських прав, з 2000 року в Україні діє спеціалізований центральний орган виконавчої влади, з 2011 року — у формі Державної служби інтелектуальної власності України, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра економічного розвитку і торгівлі України (до 2012 року — через міністра освіти і науки України).

Відповідно, Державна служба інтелектуальної власності України забезпечує виконання законів України з охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності та відповідних міжнародних договорів. У лютому цього року набула чинності угода між Державною службою інтелектуальної власності України і Міжнародним бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання Державним підприємством “Український інститут інтелектуальної власності” (Укр­патент) функцій Міжнародного пошукового органу та Органу міжнародної попередньої експертизи винаходів, відповідно до Договору про патентну кооперацію. Такий статус мають лише 20 найкращих патентних відомств світу. Цей факт визнання свідчить, що система охорони прав інтелектуальної власності України відповідає європейським стандартам. Тому реформувати її немає сенсу, її можна лише вдосконалювати.

Занепокоєння ЄС, США та інших інвесторів викликає лише правозастосування — незадовільний стан рівня захисту прав інтелектуальної власності в Україні, як наслідок їх масового порушення та відсутність реального прогресу в цьому напрямі. Вирішення цих проблем лежить у площині взаємодії між усіма органами виконавчої та судової гілок влади, діяльність яких пов’язана зі сферою інтелектуальної власності: Міністерство внутрішніх справ України, Антимонопольний комітет України, Служба безпеки України, Державна фіскальна служба, суди тощо.

Розуміючи це занепокоєння, Президент України схвалив необхідність проведення реформи “Захисту інтелектуальної власності” як вектора безпеки держави (в Стратегії сталого розвитку “Україна—2020”). Верховна Рада України схвалила Програму діяльності Кабінету Міністрів України, яка також передбачає “забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності”. Відтак, Президент України і Верховна Рада України одностайні в тому, що національною проблемою державного управління у сфері інтелектуальної власності є “забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності”.

Однак Департамент розвитку інновацій та інтелектуальної власності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України не вжив системних заходів з реалізації цих положень “Стратегії—2020” та Програми діяльності Уряду. Не розроблено Концепцію забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності в Україні. Залишено поза увагою Рекомендації слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти “Інтелектуальна власність в Україні. Стан та концептуальні засади розвитку”, затверджені рішенням Комітету від 17 червня 2015 р., зокрема: не забезпечено розробку проекту Стратегії розвитку сфери інтелектуальної власності в Україні; не розглянуто питання щодо реорганізації Державної служби інтелектуальної власності України в Державну службу України з питань інтелектуальної власності, як центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується безпосередньо Кабінетом Міністрів України, враховуючи міжгалузевий характер відносин у сфері інтелектуальної власності та необхідність координації дій виконавчої влади щодо забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності.

Натомість, всупереч рекомендаціям Президента України та Верховної Ради України здійснити реформу задля забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності, Міністерство економічного розвитку і торгівлі затіяло реформування міжнародно визнаної державної системи правової охорони інтелектуальної власності.

Департаментом розвитку інновацій та інтелектуальної власності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України* на чолі з директором департаменту Оленою Мініч “кулуарно”, без обговорення з громадськістю та науково-технічною спільнотою було розроблено документ під назвою “Концептуальні засади реформування державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні”.

*Слід зазначити, що Департамент розвитку інновацій та інтелектуальної власності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України був створений з фахівців, які не мають спеціальної освіти і практичного досвіду роботи у цій сфері та, як наслідок, з нашої точки зору, не володіють на необхідному для державного регулювання рівні проблематикою питань інтелектуальної власності. Ця обставина не засмутила “молодих реформаторів”, для яких головний критерій — агресивний менеджмент, який захищає не інтерес держави та її творців, а інтереси міжнародного бізнесу та групи відповідних лобістів на території України. До державної справи Міністерство економічного розвитку і торгівлі України протягом останніх років залучало колишніх працівників, різних, добре нам відомих “фахівців”, створювалися робочі групи із заангажованих осіб, які активно збиралися, спілкувалися, але так і не спромоглися знайти жодного оптимального рішення з питань удосконалення охорони прав інтелектуальної власності на об’єкти авторського права і суміжних прав.

Цього разу пропонується взагалі ліквідувати центральний орган виконавчої влади — Державну службу інтелектуальної власності України — і створити на базі Державного підприємства “Український інститут інтелектуальної власності” державну організацію — Національний орган інтелектуальної власності України.

Таке “реформування” — перетворення центрального органу виконавчої влади на державну організацію — значно послаблює роль керівного органу, звужує його функції та можливості, суперечить міжнародним зобов’язанням України (Угода між Державною службою інтелектуальної власності України і Міжнародним бюро Все­світньої організації інтелектуальної власності про виконання Укрпатентом функцій Міжнародного пошукового органу та Органу міжнародної попередньої експертизи, відповідно до Договору про патентну кооперацію), вимагає внесення змін до чинної нормативно-правової бази та призведе до подальшої руйнації державної системи правової охорони інтелектуальної власності.

Пропозиція з проведення роздержавлення Державної організації “Українське агентство з авторських та суміжних прав”, на думку фахівців, є спланованим злочином проти інтересів творців та обов’язків держави за національним законодавством та міжнародними угодами. Фактично пропонується здійснити рейдерство державної організації — виведення з державного управління з метою заволодіння значними коштами, які призначені для виплати винагороди.

Заплановані зміни, які вимагатимуть внесення численних змін до чинної нормативно-правової бази, призведуть до подальшої руйнації державної системи правової охорони інтелектуальної власності. За оцінкою фахівців, проведення такої псевдореформи призведе до тривалого колапсу діяльності державної системи правової охорони інтелектуальної власності, як це вже було під час реформи 1999—2000 років, коли більше року не давали патенти на винаходи, не реєстрували торговельні марки тощо. Внаслідок цього буде завдано величезної шкоди суспільству, економіці та міжнародному іміджу України. Все це становить загрозу економічній безпеці держави.

Питання щодо реформування сфери інтелектуальної власності були розглянуті на засіданні Громадської ради при Державній службі інтелектуальної власності України, де представники громадськості висловили своє негативне ставлення та занепокоєння ініціативами Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Неодноразові звернення представників громадськості, зокрема національних творчих спілок України до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України жодного разу не бралися до уваги. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України у кращому разі відповідало стандартними відписками, продовжуючи проводити круглі столи та скликати робочі групи, до яких запрошували лише прихильників гасел “реформи”.

Зазначена Концепція щодо реформи державної системи правової охорони інтелектуальної власності — невиважене, шкідливе рішення, що становить загрозу економічній безпеці держави. Це свідчить або про нерозуміння “реформаторами” з Департаменту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України глибини існуючих проблем і шляхів їх вирішення, або свідоме ігнорування національних інтересів.

Довідково. В сусідній державі-агресорі служба з інтелектуальних прав безпосередньо підпорядкована прем’єр-міністру країни. Орган влади наділений комплексом функцій і повноважень, які забезпечують вирішення завдань щодо формування державної політики та нормативно-правового регулювання у сфері інтелектуальної власності щодо всіх об’єктів інтелектуальної власності, надання державних послуг з реєстрації об’єктів інтелектуальної власності, побудови системи державного обліку (ведення реєстрів), контро­лю, нагляду та захисту в сфері інтелектуальної власності, координації діяльності усіх органів виконавчої влади, міжнародного співробітництва та виконання міжнародних зобов’язань у цій сфері. Відомство консолідує обов’язки всіх міністерств і відомств з обліку, контролю та використання інтелектуальної власності, аж до її експорту. Силові відомства уповноважені розглядати патенти на секретні винаходи озброєнь і засобів розвідки. Порівнюючи послідовну, чітку, системну роботу щодо формування державної політики та нормативно-правового регулювання у сфері інтелектуальної власності, що здійснюється у сусідній країні-агресорі, і намагання в цей складний для держави час Департаменту розвитку інновацій та інтелектуальної власності Мінекономрозвитку України практично зруйнувати державну систему правової охорони інтелектуальної власності, хочеться спитати: кому це вигідно?

Тож вважаємо, що єдино правильним шляхом зняття занепокоєння Європейського Союзу, США та інших інвесторів незадовільним станом рівня захисту прав інтелектуальної власності в нашій державі є неухильне виконання зазначених вище рішень Президента України та Верховної Ради України щодо забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності.

У зв’язку з вищенаведеним,

ПРОСИМО:

1. Призупинити ініціативи Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо реформування сфери інтелектуальної власності та провести публічні обговорення з широкими колами фахівців у цій сфері та іншими зацікавленими особами щодо напрацювання загальних засад реформування державних органів у сфері інтелектуальної власності.

2. Притягти до відповідальності осіб, відповідальних за реалізацію ініціатив, що шкодять національним інтересам України.

Ю. Гандзюк — голова правління ВГО “ВААП”, голова координаційної ради ОКУ, доктор культурології, академік, к. т. н., доцент.

Д. Ломачук — голова правління об’єднання кінематографістів “Кінологос”, доктор культурології, кінорежисер, заслужений працівник культури, лауреат Премії ім. І. Огієнка, академік Української академії наук.

Л. Мужук — голова Української асоціації телевізійного кіно, кінорежисер, кінопродюсер, народний артист України, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Національної премії України

ім. Т. Шевченка, професор кафедри кіно-телемистецтва Інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка.

В. Клічак — заслужений журналіст України, доцент кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка, член НСПУ, лауреат восьми літературних премій, директор видавничого центру “Просвіта”.

В. Кметик — директор телеканалу “Малятко TV”.

К. Стеценко — заслужений артист України, скрипаль, композитор.

І. Ющук — професор, заслужений діяч науки і техніки України, к. т. н., доктор філософії.

В. Семистяга — заслужений працівник освіти України, лауреат міжнародних і всеукраїнських премій, доцент кафедри історії України КНУ ім. Т. Шевченка.

П. Мовчан — поет, прозаїк, драматург, голова ВУТ “Просвіта”, народний депутат України I-IV та VI скликань, лауреат Премії ім. Т. Шевченка.

Л. Голота — поет, прозаїк, головний редактор газети “Слово Просвіти”, лауреат Премії ім. Т. Шевченка.

Д. Колесніков — голова “АРМА-

Україна”, співголова Асоціації продюсерів України.

В. Гронський — композитор, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, заслужений діяч мистецтв України.

Л. Черепов — патентний повірений.

Г. Андрощук — мер президії Товариства винахідників і раціоналізаторів України, к. т. н., професор.

С. Загородній — директор ВГО “Автор”.

Є. Шевченко — голова Координаційної ради національних творчих спілок України, голова Національної спілки народних митців України.

С. Ступак — голова товариства “Програма розвитку української музичної індустрії”.

В. Різник — голова Творчої спілки звукорежисерів України.

І. Абдуліна — головний редактор журналу “Інтелектуальна власність”.