Зупинимо провокацію антиукраїнських сил!

Анатолій КОВАЛЬЧУК

 

“Хресна хода”, як випливає з повідомлень прокремлівських ЗМІ, — ініціатива православних християн не тільки сходу, але й заходу України, підтримана їхніми “духовними пастирями” та ієрархами УПЦ МП. Єдина її мета — у молитвах до Бога просити, щоб Всевишній допоміг “київській хунті”, як нібито єдиному винуватцю війни, усвідомити помилковість своєї політики й негайно в односторонньому порядку припинити воєнні дії на Донбасі. Й розпочати мирні перемовини з “владою” так званих ДНР і ЛНР. Тобто, завдання “ходи” — примусити чинну українську владу капітулювати перед бандитами, перед кремлівськими найманцями, визнавши легітимність терористичних режимів путінських маріонеток в окремих районах Донецької і Луганської областей. Отже, насправді йдеться про тиск “ходоків” на Київ з вимогою припинення Україною силових дій, спрямованих на очищення рідної землі від усієї промосковської гидоти, в тому числі “рускоміровців”.

Об’єктивний, раціональний аналіз заяв учасників “хресної ходи”, коментарів ЗМІ, що її пропагують і підтримують, дає підстави для неупередженого висновку: насправді це не релігійна, а політична акція. Організована вона за вказівкою московського путінсько-гундяєвського центру його українською кремлівсько-феесбешною агентурою (її вуха стирчать з-за всіх ікон і хоругв, що їх несуть учасники ходи), яка вільно почувається й нахабно діє в Україні. В тому числі в церковному середовищі. УПЦ МП стала для провідників політики розширення “рускава міра” і всіх ворогів нашої держави релігійною ширмою, зручним камуфляжем для антиукраїнських провокацій. Справжні цілі організаторів акції дуже далекі від офіційно проголошених. Передусім вона спрямована на “відбілення” брудної політики брехливої Московії — імперіалістичної, агресивно-терористичної, ворожої щодо України, а також на підвищення авторитету “миролюбної” УПЦ МП, який останнім часом похитнувся і почав різко падати. Але найголовніша її мета — вчинити психологічний тиск на патріотичне крило української влади, викликати нестабільність у державі, спровокувати силове протистояння у столиці. Акція також має на меті деморалізувати наші Збройні сили, правоохоронні органи, кинути тінь на всіх захисників Батьківщини і волонтерів, дискредитувати Україну в очах світової громадськості.

На що сподіваються московські куратори-ляльководи “ходи за мир”, безперешкодно спрямувавши дві колони “молільників-миролюбців” до Києва? Передусім на те, що до цих колон у столиці приєднаються всі приховані представники численної “п’ятої колони” і заслані члени диверсійно-терористичних банд. Щоб спільно з усіма промосковськими силами провести велику “антиукраїнську молитву”. І ще більше де­стабілізувати ситуацію в Києві та Україні.

Виникають запитання: чи знала нинішня влада про небезпечні плани підступного ворога? Якщо так, чому не протидіяла їм? Чому не проводила роз’яснювальної роботи серед православних Північної Тернопільщини (Почаїв — один із центрів московського православ’я в Західній Україні)? Хіба владу нічого не навчили “мирні зелені чоловічки”, що з’явилися у Криму навесні 2014 року? Чи допускають аналітики з правоохоронних органів, що ті наївні люди, які, потрапивши на гачок московської пропаганди, прийдуть до Києва молитися за мир, не стануть живим щитом для озброєних бандитів, що хочуть влаштувати криваві провокації в центрі міста?

На думку неупереджених політологів, було б доцільно провести нині “хресну ходу за мир” у Московії. Для сусідньої держави і всього людства була б величезна користь, якби мільйони росіян вирушили з різних кінців імперії до столиці. З вимогами до авантюрних кремлівських щурів негайно припинити кровопролитну, руйнівну війну в Україні, перестати вбивати тисячі мирних людей на Донбасі.

За нинішніх екстремально-загрозливих обставин, коли Московія підло використовує всі засоби — політичні, економічні, військові, ідеологічні й церковні — для подальшого ослаблення й остаточного поневолення України, є тільки один-єдиний правильний шлях, що гарантує державну незалежність і суверенний цивілізаційний розвиток. Це максимальне дистанціювання від ординської Московщини й рішуча відмова від усього того затхлого, що Україну з нею, як з колишньою митрополією, пов’язує.

За участю представників християнських церков, які правильно розуміють євангельське вчення, своєю діяльністю доводять, що люблять Бога та український народ, а також моральних авторитетів, що представляють структури громадянського суспільства, потрібно створити єдину, істинно національну Українську християнську церкву з духовним та адміністративним центром у Києві.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment