Українці століттями мріяли, прагнули і боролися за те, щоб мати свою незалежну Державу. 25 років тому вони її здобули. Наголошуємо, що це не було чиїмсь “подарунком”, а стало можливим у результаті Української національно-визвольної революції (1989—1991 рр.), провідною силою якої був Народний рух України, що об’єднав і підняв на боротьбу за Незалежність України мільйони її громадян.
25 років для становлення держави — час цілком достатній. Однак нині — наша держава дуже далека від тієї, яку вимріювали чверть століття тому ті, хто самовіддано боровся за те, щоб вона відбулася. Тоді гадалося — мине якихось п’ять, щонайбільше десять років і Україна стане розвинутою європейською країною, з високим рівнем життя населення.
Це не були примарні надії. Згідно з оцінками, зокрема й міжнародних експертних інституцій, Україна, з усіх пострадянських і постсоціалістичних країн мала найкращу базу для швидкого розвитку. Однак цей шанс не реалізували, причому не лише із-за об’єктивних обставин, а й із-за вкрай негативних дій т. зв. політичної еліти, яка прийшла до влади, можновладців. Адже хоча національно-демократичні сили, патріоти і здобули Незалежність, але до влади не прийшли. Вона залишилася у руках недавньої комуністичної номенклатури, яка у змові з криміналітетом почала використовувати, розкрадати ресурси України для власного збагачення. Тож нині ми на останньому місці в Європі за показником ВВП на душу населення та рівнем життя. Держава є клановою, корумпованою, непривабливою для інвестицій.
Два роки тому відбулася Революція гідності, повалили режим Януковича. Однак, незважаючи на дуже дорогу ціну, яку заплатили за це, завдання революції реалізуються напрочуд повільно, саботуються.
Вважаємо, що керівництво держави зобов’язане зробити все необхідне, щоб у найкоротші терміни були впроваджені в життя ідеї Майдану, щоб покарали вбивць Небесної сотні, здійснили реформи, спрямовані на розвиток демократії, становлення громадянського суспільства, здійснення деолігархізації, знищення передумов і можливостей для корупції, пришвидшення розвитку економіки, її інституційну перебудову.
Вважаємо, що запланований Урядом на поточний і найближчі роки економічний ріст в обсязі 1—3% вкрай недостатній. Аби відбувалося наближення економіки України до економічних потуг розвинутих країн, а відповідно і рівня життя населення, необхідно забезпечити умови для його зростання не менше 8—10% на рік. Лише тоді наша держава зможе стати розвинутою європейською країною, про яку мріяли, боролися, віддавали життя мільйони українських патріотів.
Підвищення рівня життя, добробуту, утвердження соціальної справедливості, становлення “середнього класу”, до якого належала б більшість населення, розвиток сучасної медицини, освіти і культури мають стати основою діяльності керівництва країни. Падіння життєвого рівня недопустиме, тож нинішнє підвищення комунальних тарифів вкрай негуманний вчинок влади.
Поруч із цим, пріоритетними завданнями для влади та суспільства є і подолання негативного спадку колоніальних часів та попередніх режимів у гуманітарній сфері. Зокрема, необхідно зупинити процес зросійщення України, який триває і нині, зокрема і через ЗМІ, де російська мова не лише домінує, а й має тенденцію до зростання обсягу мовлення, і через державні установи тощо. Слід усвідомити, що поступове утвердження у всіх сферах суспільного життя української мови, об’єднання всіх православних конфесій України у єдину Помісну Православну Церкву вкрай необхідне для подальшого існування країни. Це не лише абсолютно справедливо, адже чисельність представників титульної нації складає понад 80% населення, а й гарантуватиме остаточне нівелювання агресії “русского міра”, як ідеологічної складової гібридної війни, яку розгорнула проти України путінська Росія.
Матінко Божа і Покровителько України! Бережи наш народ, нашу землю, наше військо, нашу державу!
Підписи:
Володимир ПІПАШ, голова обласної “Просвіти”, кандидат історичних наук; Михайло ДЖАНДА, ініціатор заснування НРУ на Закарпатті, екс-голова м. Хуст, депутат обласної ради першого демократичного скликання (1990—1994 рр.); Еміл ЛАНДОВСЬКИЙ, перший демократично обраний міський голова Ужгорода (1990—1994 рр.), кандидат історичних наук; Сергій ФЕДАКА, доктор історичних наук, професор; Іван ГАБОР, голова Закарпатської обласної організації НРУ, депутат обласної ради першого демократичного скликання, кандидат філософських наук; Федір ВОВКАНИЧ, почесний громадянин Ужгорода, директор ТДВ “Геліос”, наприкінці 80-х років минулого століття був спонсором Руху, інших демократичних організацій; Павло ЗУЄВ, голова управи ЗОО НРУ; Олександр ПЕТІК, заступник голови, керівник апарату Закарпатської ОДА, інші учасники круглого столу “25 років Незалежності України” м. Ужгород
