Тетяна СИВОКІНЬ
У Чорноморську, що на Одещині, відбувся десятий, ювілейний, Всеукраїнський пісенний фестиваль “Серпневий заспів” імені Юрія Штельмаха — композитора, поета, автора 40 пісень, 60 обробок українських народних мелодій для чотириголосого хору, просвітянина. Упродовж 12 років він керував хором української народної пісні “Червона калина” на Іллічівському судноремонтному заводі.
Організатор фестивалів — вдова Юрія Миколайовича, Валентина Сергіївна, котра так пише про нього у своїх спогадах: “Прожила життя людина. Віддала свою добру, люблячу енергію людям, що її оточували, своїм дітям, онукам. Що залишилося після неї? Юрій Миколайович залишив Україні свої пісні, вірші, в яких тремтливо бринять струни його душі. За свій недовгий вік він устиг зробити на Землі все, що призначає Господь: виростив дітей, діждався онуків, посадив сад, залишив сім’ї будинок, поховав батьків, та й сам пішов у Зоряні Світи”. Все життя Юрій Миколайович розмірковував над сутністю явищ і подій, був небайдужим до всього, що відбувалося в світі, палко любив свою Батьківщину.
Край мій рідний південний,
материнська колиско,
Я до тебе всім серцем припав.
І куди б не літав я, чи далеко,
чи близько,
Я до тебе завжди повертав.
Разом із небайдужими людьми, за сприяння Міністерства культури України, відділу культури Чорноморської міської ради Одеської області та членами своєї родини Валентина Сергіївна — ця тендітна, енергійна жінка, ось уже 10 років поспіль збирає з усієї України колективи на цей фестиваль. Цього року на нього приїхали 39 хорових колективів з усіх кінців України.
Прибув на фестиваль і наш київський хор “Просвіта” Оболонського району під орудою заслуженого вчителя України Раїси Марченко. Ми не лише за назвою, а й за духом просвітяни. Учасники колективу в переважній більшості є членами Всеукраїнського товариства “Просвіта”. У нашому репертуарі звучать козацькі та стрілецькі пісні, що свого часу були під забороною радянської влади. Ми маємо багату Шевченкіану, пісні на слова Лесі Українки, І. Франка. Хор бере активну участь у багатьох заходах Всеукраїнського товариства “Просвіта”.
Кожен колектив міг продемонструвати своє мистецтво у Центральному парку, де розташувалося “Місто майстрів”, куди приїхали майстри народної творчості зі своїми виробами. Учасників фестивалю привітно зустрічала народна майстриня Варвара Іванівна Гуцуляк, вона організувала безпрограшну лотерею, щоб зібрати кошти на благодійні заходи.
У парку наш хор представив блок патріотичних пісень: “Наш отаман Гамалія” (соліст Олексій Черняхівський), “За Україну” (сл. М. Вороного), “Прощай, село” (обробка М. Леонтовича) та “Ой у полі жито” (обробка С. Орфеєва).
Увечері цього ж дня відбулося урочисте відкриття фестивалю. Колективи барвистою ходою, у різнобарвних концертних строях пройшли центром міста. Ходу очолював духовий оркестр Чорноморська. Містяни та гості вітали урочисту колону. Хода завершилася вечірнім концертом на сходах Центрального парку, що спускаються до самого моря, де кожен колектив виконав одну з пісень Ю. Штельмаха. Велика дяка організаторам фестивалю, які чудово підготували це свято. Як дорогих гостей, вони зустрічали кожен колектив і кожному керівникові хору діти в українських строях на рушниках піднесли по короваю, а також дипломи учасників фестивалю з фотокарткою Юрія Штельмаха. Кожен хорист отримав у подарунок прекрасно виконаний кольоровий буклет на згадку про цю подію. Наш хор підготував для вечірнього концерту жартівливу пісню “Гопачок” на музику Ю. Штельмаха.
У Чорноморську ми побували втретє. Пам’ятаємо Іллічівськ із величезним позолоченим пам’ятником Леніна в центрі. Зараз його вже знесли на вимогу місцевих активістів, і місто вже Чорноморськ, а не Іллічівськ, і люди все більше цікавляться фестивалем.
Перед кожним виступом ми розповідаємо історію створення виконуваного твору, бо ми — просвітяни і в цьому полягає наша місія. На жаль, люди мало знають власну історію та пісенне багатство своєї країни, і ми вносимо свою дещицю, щоб познайомити їх з ними.
На концерті кожного колективу присутня невтомна господиня фестивалю — Валентина Сергіївна. Вона родом зі Львова і також має музичну освіту, тому уважно вслухається в те, як і що виконують учасники фестивалю. З усіма поговорить, кожному приділить увагу. Просто дивовижно, як їй вдається скрізь встигати!
Через два дні — головне дійство у літньому театрі, так званій “Мушлі”. Цього разу це не конкурсна програма. У залі сидять члени журі, яке вже не перший рік очолює заслужений діяч України Петро Андрійчук, художній керівник знаного народного хору “Дарничанка”. Але все одно всі хвилюються, атмосфера дружня, різні колективи бажають успіху один одному. Адже приїхали, щоб вшанувати пам’ять Ю. Штельмаха, виспівати свої пісні, послухати інших виконавців. Кожен колектив виконує по три твори, один із яких написаний
Ю. Штельмахом. На особисте прохання Валентини Сергіївни наш хор виконав “Гімн Просвіти” на слова та музику Ю. Штельмаха, а також стрілецьку пісню “Ой у полі жито” та пісню “Ой на горі та женці жнуть” в обробці видатного українського хормейстера зі світовим ім’ям Олександра Кошиця, і наостанок, дещо порушивши правила, ми не змогли не заспівати пісню “Не пора, не пора” на слова
І. Франка, аби нагадати, що цього року ми вшановуємо 160-річчя з дня його народження.
Це було справжнє свято української пісні, і дуже шкода, що фестиваль який проводиться вже вдесяте, не відвідали представники центральної преси, не побачили всю ту красу, не показали її Україні! Бо пісня, як і наш народ, — невмируща.
Низький уклін пані Валентині та її родині, а також усім, хто докладається до організації такого прекрасного пісенного свята. Дай Боже, многії літа цій дивовижній жінці, і нехай піснями, а не вибухами гармат, звучить наша рідна Україна.
