Валентина ЄФРЕМОВА,
мистецтвознавець, заслужений працівник культури України
Фото А. СУГАКА
Виставка з такою назвою відбулася нещодавно у галереї “Митець”, а її організатором стала секція критики та мистецтвознавства Київської організації НСХУ. Наталія Снарська, куратор проекту, розповіла про творчий задум: тема родинного спадкоємства у мистецтві на прикладі мистецької династії чотирьох поколінь, починаючи від народного художника України Євгена Всеволодовича Волобуєва та його дружини — заслуженої художниці України Олени Нилівни Яблонської, їхніх дітей Євгена та Наталки, онуків Дар’ї Єпіхіної, Соні Атлантової та правнуків Данила Трінеєва і Германа Клименка.
Експозиція побудована так, що глядач прослідковує розвиток мистецького періоду з 30-х років минулого століття до сьогодення.
Виставка підкреслює, що в кожного з представлених авторів сформувалося власне бачення світу, досвід і талант.
Творча династія Волобуєвих-Яблонських — яскраве сузір’я в культурно-мистецькому середовищі українського народу. Художні здібності прищепив батько родини Нил Олександрович Яблонський. Школу українського живопису створила народна художниця України Тетяна Нилівна Яблонська, сестра Олени Нилівни.
Від покоління до покоління передавалося вміння осмислити навколишній світ через художні образи, яке й створило підґрунтя для розквіту таланту кожного з цієї творчої родини.
У своїх спогадах Н. Волобуєва підкреслює: “Все у нашому побуті було підпорядковано творчості. Буденності у нас не було, у всьому оточенні ми звикли бачити красу, щось особливе. Тому кожна річ мала цінність, зберігалася як реліквія, і тільки набирала ваги з роками. Мама була фахівцем у оздобленні дитячих книжок і прекрасним педагогом”, — розповіла Наталія Євгенівна.
Графічна серія робіт О. Яблонської передає, якими цінностями жила родина: родинний затишок, любов до дітей, турбота один про одного, краса у буденному оточенні. Це простежується в зображеннях дітей, де вони читають, бавляться, малюють.
У творах онуків, прості мотиви з дачного життя перетворюються на оповіді про дружну родину. Летять у світ “Білі птахи” Софії Атлантової, хвилює своїм теплом “Портрет бабусі” Дар’ї Єпіхіної, красномовно розповідає про затишок “Бабусина дача” Германа Клименка. Доповнюють експозицію кілька творів Н. Волобуєвої, де виокремлюється її “Автопортрет”. Художниця присвятила своє життя іконопису й відома сучасному глядачеві персональною виставкою творів, присвячених темі АТО. Приємно вражає індивідуальність творчого почерку, особлива родзинка.
Наталія Євгенівна розповіла, що для цієї виставки були підібрані роботи, які створювалися в родинному оточенні, інколи в гострій для художника ситуації. Особливо це стосується автопортретів. Писати портрет іншої людини (з якою не пов’язаний родинними стосунками) просто і важко водночас. Тут потрібна особлива делікатність, інтимність душевних стосунків. Наважитися на створення портрета своїх рідних не так просто, бо творчий авторитет батьків стає перешкодою для власного художнього процесу.
Виставка показує, як із генами людина отримує не тільки творчі здібності, а й формує яскраву індивідуальність. Саме таким є кожне покоління рідних по крові, але різних за творчістю художників династії Волобуєвих-Яблонських.
Міцні родинні стосунки, любов до мистецтва та слугування українському народу притаманні цим дивовижним митцям. І якщо говорити про незалежну Україну, про українську національну спільноту, яку ми виборюємо, то потрібно взоруватися на такі родини, для яких характерні шляхетність та порядність істинного українства.
