Надія КИР’ЯН
У Музеї книги і друкарства України відкрилася виставка “Вірю в силу духа…” з нагоди 160-ї річниці від дня народження письменника, перекладача, публіциста, ученого, громадського і політичного діяча Івана Франка.
На виставці представлено понад 250 експонатів, які зберігаються в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, у Музеї книги і друкарства України, серед них прижиттєві видання з особистої бібліотеки письменника. Це поетичні збірки “Мій Ізмарагд” (1898), “Semper tiro” (1906), “Зів’яле листя” (2-ге вид., 1911), друге видання драми “Украдене щастя” (1901), дві редакції повісті “Boa constrictor” (1884, 1907), збірки оповідань “Галицькі образки” (1885), “В поті чола” (1903—1905), твори для дітей, статті з літературознавства, яких у Франка кілька сотень тощо.
З-поміж унікальних експонатів — записна книжка письменника із автографом поеми “Мойсей”, а також перше видання твору 1905 року. Саме у пролозі до цього твору прозвучали слова “Вірю в силу духа…”, які можна вважати життєвим кредо Франка.
Образотворчу Франкіану представляють ілюстрації до його творів В. Кричевського, В. Касіяна, В. Лопати, А. Базилевича, Г. Якутовича, В. Литвиненка та ін. Представлено також плакат “Іван Франко” (1956) роботи заслуженої діячки мистецтв України, художниці Ніни Божко, на якому ще один заклик Франка: “Лиш боротись — значить жить!” Справжня перлина виставки — портрет Івана Франка авторства Івана Труша початку ХХ століття з колекції Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ. Оздоблена експозиція вишитими рушниками з Франківського краю, наданими Національним музеєм українського народного декоративного мистецтва.
На відкриття виставки зібралися науковці, письменники, громадські діячі, щирі шанувальники творчості Івана Франка. Науковець музею представила експозицію, подякувала всім, хто брав участь у її створенні. Представник Міністерства культури зачитав привітання учасникам і організаторам від міністра Євгена Нищука.
Заступник директора Інституту літератури з наукової роботи Сергій Гальченко зауважив, що нині, на жаль, відзначення ювілейних дат наших геніїв не на рівні. “Франківські інституції, які в нас існують, ще не зробили жодного кроку для відзначення ювілейного року Франка. Цього року вийде перший том семитомника Франкових творів. Як видаватимуть інші томи — велике запитання. Найбільшим здобутком франкознавства стало зібрання художньої та наукової спадщини Івана Франка у 50 томах, впорядковане співробітниками Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР під керівництвом Євгена Кирилюка, яке вийшло у видавництві “Наукова думка” ще в 1976—1986 роках. Я безмежно вдячний моїм колегам, музейним працівникам, студентам, які гідно вшановують нашого генія у цей жорстокий час”.
Заввідділу давньої української літератури Інституту літератури Микола Сулима зазначив, що “Іван Якович залишив стільки дороговказів, аби нам вистачило сили прислухатися і жити за ними.
Мені доводиться часто виступати перед студентами, на наукових конференціях. Готуючись до виступу в авіаційному інституті, я побачив, скільки у Франковій спадщині можна знайти описів польоту птахів. Вони настільки професійні, що конструктори, тільки читаючи їх, можуть створювати нові літальні апарати. Хтось із дослідників писав, що якби 90 науковців Інституту літератури протягом 8-годинного робочого дня щодня тільки переписували те, що створив Іван Франко, їм би знадобилось 10 років”.
Надзвичайну працездатність письменника відзначив і доктор мистецтвознавства Дмитро Степовик. “Працелюбство Івана Франка гідне подиву, його твори не вмістив зазначений 50-томник. Це єдиний письменник, який захистив докторську дисертацію з філософії у Відні в одному з найкращих університетів світу. Нема галузі життя, якою б не переймався Іван Франко. Дуже любив народне мистецтво, був енциклопедистом. Іван Франко — глибоко духовна людина, він виховував високу мораль, ненавидів зло. Шануймо його, і не тільки в ювілеї, а щодня”.
Народний депутат кількох скликань, громадський діяч Іван Заєць зауважив, що ця виставка — початок великої справи, бо постать Івана Франка — постать велетенська для нашої культури й національної ідентичності. Треба використати цю подію, щоб укріпити наш дух, говорити про значно ширші проблеми, про те, що треба змінювати гуманітарну політику нашої влади на проукраїнську, підняти таких велетів як Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка на таку висоту, що й нас потягне за ними. Уже всім зрозуміло, що найбільша нинішня проблема — війна на сході України — почалася не тоді, коли вилетів перший снаряд російського агресора, а коли почали будувати українську культуру, українську мову, український дух. Бо немає нічого сильнішого, як національне слово, національна культура. Творчість Франка — це такий айсберг: 1/9 на поверхні, а 8/9 під водою. Це величезний масив для засвоєння — і для науковців, і для інших громадян.
Про родинне життя своїх дідуся та бабусі розповів учений-інженер, дипломат, громадський діяч, онук письменника Роланд Тарасович Франко.
А народний депутат кількох скликань, відомий поет Іван Драч повідомив, що художник, скульптор, голова НСХУ Володимир Чепелик зробив погруддя Ольги Хоружинської та Івана Франка. Його заплановано поставити там, де вони вінчалися, — на розі вулиць Марка Кропивницького та Терещенківської. Нині збирають кошти на завершення цього проекту. Потрібно використати ювілейну дату як нагоду для здійснення цього наміру. Важливе питання також — заснування музею Івана Франка, якого в Києві досі немає. Роланд Тарасович готовий надати квартиру для започаткування експозиції. Необхідно, щоб міська влада долучилася до реалізації цього задуму.
Тим часом у Музеї Лесі Українки 27 серпня відкриється постійна експозиція, присвячена Франкові. А виставка у Музеї книги і друкарства України діятиме до 11 вересня.
