Вадим КРИЩЕНКО
Бути українцем
Любити Вкраїну —
Не тільки про це говорити,
Бо слово красиве
Ховає, бува, каламуть.
У справжній любові
Сховались свої колорити.
Про справжність її
Нехай вчинки твої доведуть.
Святі почуття
Починаються з рідної хати,
Із маминих слів,
Що до правди ведуть навпростець,
Любить Україну —
Це значить щодня дарувати
Для отчого неба
І свій осяйний промінець.
Любити Вкраїну —
Крізь крик її мову почути,
Відчути, як пахнуть
Масної землі лемеші.
Любити — це значить
Не дать утопитись їй в скруті,
Не дати пропасти
Її незалежній душі.
Хай роду відбиток
На наших карбується лицях,
Де колосу профіль
І виблиск живої води.
Любить Україну —
Це буть повсякчас українцем
Відверто, завзято,
Несхибно, усюди й завжди.
2016 р.
Мирослава ОЛІЙНИК
(БУЧКІВСЬКА)
Україно…
Сумний ювілей
і сумні уродини
у краплях дощу —
невблаганна сльозина.
Я все пам’ятаю —
якою ціною
ти стала нарешті
самою собою.
Підняли свій прапор,
вдягли вишиванки,
а ворог відточував в засідці танки.
Ми руку сусіду свою подавали,
щоб світ ставав кращим,
щоб рабства не знали.
Щоб діти всміхались до мами і тата,
щоб тільки з роботи могли їх чекати…
Як грім серед неба,
як плач журавлиний —
війна!
І “за що, мамо, гинеш?..”
Синочків, братів —
усіх знаних й незнаних,
у кого душа, в кого тіло у ранах —
найперше я їх з ювілеєм вітаю —
за те, що свою Україну я маю!
2016 р.
Петро ШКРАБ’ЮК
24 серпня 1991 року
Не віриться: розпалося ярмо.
Воскресли ми — від заходу до сходу.
І перед світом вільні стоїмо.
Кермо свободи у руках народу.
Не віриться: мовчить ворожий стан.
Щасливі лиця у селі та в місті.
В оселі кожній гомонить екран
І — крізь обман —
летять звитяжні вісті…
Хто похитнувся — краю мій, прости!
Та глум і сум терпіти вже несила.
І навіть ветхі, згорблені хрести
Випростуються на святих могилах.
О, переможний, легендарний час!
Ми йдем, а предки, ставши на обочі,
Із подивом вдивляються у нас —
І вперше ми не опускаєм очі.
2 вересня 1991
