Село, яке колись було містом, звідки почався Ренесанс у Східній Європі, ось що таке Дунаїв. Уже втретє тут відбуваються міжнародні Дунаївські зустрічі, не якась там закрита конференція снобів, а вільні читання вільних людей, просто посеред села, які може послухати кожен. Цього разу тема читань: філософська антропологія. Слухачі знали лише назву виступу, сам текст прочитувався вперше. Жодного цензурування. А ще музика, дві виставки і дві середньовічні страви. І над усім цим літав дрон: над костелом, церквою, школою, садом, дітьми, які щиро тішились з усієї атракції. Ніхто не проганяв ні собак, ні курей, ні гусей. Усе живе горнулось до теплого осердя Дунаїва.
Коли все це починалось, ще ніхто не мав гадки про війну. За цей час з’явились у кожному селі таблиці з портретами загиблих на Майдані і власне на війні. Що ж, Григорій із Сянока, архиєпископ львівський, теж захищав Дунаїв, коли його оточували татари. Він і подбав про оборонні споруди. Він зліпив це місто з мешканців довколишніх сіл, бо не робив різниці між бідними і багатими, між чоловіками і жінками, дорослими і дітьми, а тому ніхто не міг зруйнувати Дунаїв. Під час Другої світової війни тут не виникло кривавої масакри між поляками та українцями, отож гуманізм переміг в окремо взятому місці. Усміхнені люди, відсутність чиновників, повна свобода пересування і вибору занять, польська, українська та латинська мови без перекладу — дух “Двору поетів” повернувся через 540 років у Дунаїв. І згодом — палкі дискусії вже в Народному домі про те, як змінити життя в Дунаїві на краще. Отак вимивається совок з людських голівоньок. В окремо взятому місці. Так формується нова ідентичність, коли долею начебто забутого і старіючого села переймаються альтруїсти, які люблять людей не з примусу і не за гроші. І не лише людей, а все живе.
Перейматися долею України легше, ніж втримати невеличке село від деградації, а власну душу від спокус глобалізованого світу. Якщо народ готовий проміняти свою національну ідентичність (мову, історію, культуру) на матеріальний комфорт, він втратить перше і не отримає друге. Добрі справи не роблять люди зі злим серцем. І зі зневіреним також.
