Всеукраїнський конкурс «Золотий бумеранг»

З відповідей на запитання та з листів учасників конкурсу

Як і обіцяли, публікуємо окремі відповіді на запитання та витяги з листів учасників конкурсу.

***

Памфлет “Чому я не хочу вертатись до СРСР?” було написано 1946 року — й одразу перекладено багатьма європейськими мовами — як відповідь на облудні заклики радянської пропаганди та безсоромні дії західних урядів, котрі сприяли насильницькій репатріації біженців до СРСР, просто в табори.

Часи змінюються, не змінилася лише суть: Російська імперія — СРСР — Російська Федерація. Зважаючи на сучасні реалії: відновлення імперсько-більшовицьких репресій до кримських татар, українців у захопленому Криму, насильство, тортури, приниження українських полонених на тимчасово окупованих районах Донбасу, твір Івана Багряного звучить пророче і застережливо (…).

Страшні часи терору. Що зробити, щоб вони більше ніколи не повторилися на нашій українській землі? Рецепт простий — не допустити панування Росії на нашій Богом даній землі, як і будь-якого тоталітарного чи авторитарного устрою суспільства (…).

Найголовнішим завданням І. Багряного як суспільного діяча ставилося з усією наполегливістю й далі боротися за українську людину, за збереження її від денаціоналізації та духовного занепаду, за політичне її виховання й включення її в дієвий національний актив у різних формах тієї дії.

Ось вельми важливий пункт, що стосувався молоді: “Тож із нашої демократичної молоді необхідно виховувати не покоління безідейних політичних міщухів, не касту філософствуючих резонерів і ледачих балакунів про “високі матерії”, а покоління суворих, здисциплінованих під національним, суспільним і організаційним оглядом високоідейних і високоморальних борців за долю нашого народу”. Коли пригадати, що Революція гідності розпочалась та була найбільш підтримана саме молодим поколінням, то ідеї І. Багряного втілюються в життя.

А щодо російського фашизму, то зацитуємо кілька рядків: “Так, це російський фашизм, з усіма його атрибутами: тоталітаризмом, жорстоким терором, антидемократизмом, насильною асиміляцією і денаціоналізацією всіх національностей, що входять у склад СРСР, культом російського народу, його “вищості”, “вибраності” і т. ін. Сьогодні ніхто вже не заперечує мерзенності цієї імперіалістичної антилюдської системи”.

Прикметно, що імперсько-московська агресія збудила в українського народу його самоідентичність, національну гордість, бажання шанувати героїчних предків. Чи ж не нинішні часи передбачив палкий і неспокійний до кінця свого нелегкого життєвого шляху великий українець І. Багряний? (…)

Коли у Миргороді на Полтавщині почав формуватися фонд діаспорної бібліотеки імені Галини Король, то одним із перших надходжень були книги від Олексія Коновала з Фундації імені І. Багряного.

Юлія КУЦЬ, учениця 7 класу, с. Копилля Маневицького району Волинської області

 

***

“Візьміть все, що я сотворив за все моє життя, прогляньте уважно і скажіть, чи можна все це було створити з брудною душею? Ні, для цього була придатна лише чиста душа… Я мав чисту душу. І такою вона лишиться на все життя”. Це відповідь І. Багряного на всі нападки й шельмування. Наведені слова звучать актуально особливо у наш час, коли багато хто з “вельможних” стали пристосуванцями в умовах навіть після двох Майданів, стали “гнучкими, улесливими, запобігливими, покірними”, знайшовши своє “щастя” на відповідних постах, посадах… На щастя, в Україні знайшлося багато тих, кому така “позиція” гидка і свій шлях вони визначили, ставши на захист Вітчизни проти зовнішнього (російської окупації) та внутрішнього ворога (корупціонерів, казнокрадів тощо).

Зенон ГАЄЦЬКИЙ, с. Лісневичі Пустомитівського району Львівської області

***

Навіть коли б Іван Багряний не написав нічого, то сама його біографія може слугувати прикладом для тих, хто вважає себе патріотом (…)

У переважній більшості творів інших письменників ми, зазвичай, не ототожнюємо автора з ліричним героєм; що ж стосується романів “Тигролови”, “Сад Гетсиманський” чи поетичного циклу “З камери смертників”, то ми без перебільшення можемо стверджувати, що позитивний герой у них — це сам Багряний (…)

Звісно, памфлет “Чому я не хочу вертатись до СРСР?” дуже актуальний нині, в умовах війни, яку чомусь називають антитерористичною операцією. Ті, хто ще не прозрів, мають знати: якщо не відкинути ворога зі своєї землі, знайдуться нові людолови, які повезуть нас на Далекий Схід і Соловки. Тому сьогодні кожен має зробити щось, аби перемога над агресором настала якнайшвидше (…)

Герої у нас є і це підтвердив Майдан, але треба більше. Хоча чи маю я право рахувати героїв? (…)

Про Фундацію ім. І. Багряного, її добротворчу благочинну роботу маємо чимало добрих відгуків.

Олександр ПОНОМАРЕНКО, м. Васильків Київської області

 

Далі буде.

Стежте за нашими

публікаціями.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment