Для загального добра
Наталка ПОКЛАД
Безперечно, цей світ тримається на ентузіастах, на подвижниках, на одержимих. Вони свідомо забувають про власний комфорт, спокій, інтерес, а беруться за справу, важливу й потрібну загалові, — впрягаються, каже наш народ, у плуга — і щедро-безоглядно віддають усі свої зусилля, душу й час нелегкій праці. З цього приводу можна згадати рядки безсмертного Івана Франка з його “Каменярів”: “І знали ми, що слави нам не буде, ні пам’яті в людей за сей кривавий труд…” І додати слова Івана Світличного: “Як не я, тоді хто? Не тепер, то коли?”
Як зазначає сам Микола Владзімірський — журналіст, громадський діяч — 29 березня 2000 року в одному із севастопольських Інтернет-кафе з 18.00 до 20.30 на хостинг було завантажено 6,2 Мб інформації, з якої й розпочалось існування інформаційно-політичного просвітницького сайту “Українське життя в Севастополі”. Відтоді обсяг збільшився тисячократно, сайт переріс у портал і набув у Мережі великої популярности; десятки тисяч користувачів щодоби отримують із нього необхідну і корисну базову інформацію, адже їм пропонується чимала електронна бібліотека добірної фахової літератури, а добродій Микола залучає до своєї збірки справді все найкраще, найвартісніше з різних сфер української культури.
Сьогодні до порталу “Українське життя в Севастополі” входить уже понад 20 сайтів, які постійно оновлюються. За словами пана Миколи, деякі з них виникли “на знак протесту”, зокрема сайт афоризмів, сайт українського гумору “Смішного!”, бо в Мережі не існувало достойних збірок, а з 13 липня 2002 року — і сайт для дітей та батьків “Весела Абетка”: коли в Криму почали вивчати у школах українську мову, виявилось, що бракує українських абеток. Рятуючи ситуацію, Микола Владзімірський став їх вишукувати — хоча б кілька, вручну сканувати й роздавати по школах та садочках. А потім виникла ідея сайту, і наповнення його не забарилось. Нині зібрано понад 120 різних абеток (наші автори невтомні!): музична, весела, смачна, пташина, рослинного й тваринного світу, іграшкова, абетка для хлопчиків і дівчаток, абетка з квітів, кримська абетка, абетка виховання, абетка гарних слів, мандрівна, абетка з історії України, козацька абетка, акровіршована, навіть абетка Інтернет-безпеки та Інтернет-етики для дітей і підлітків та багато-багато інших (справді на всі смаки!). Тож дбайливим мамам і татам, бабусям і дідусям, творчим і небайдужим освітянам дуже зручно у межах одного сайту віднаходити все необхідне для занять із малятами.
Є у “Веселій Абетці” дуже цікавий і великий за обсягом розділ “Читанка” з творами для дітей, батьків, педагогів, науковців тощо, де представлене ціле сузір’я українських письменників — і сучасних, і класиків, і кожен бажаючий має нагоду й можливість не тільки відкрити для себе космос української літератури, а й ближче познайомитися з окремими авторами та їхньою творчістю. Тут, зокрема, Олександр Виженко і його “Історія запорозьких козаків для веселих дітлахів” у піснях, думах, легендах, приказках, прислів’ях, бувальщинах та небилицях, розказана старими січовиками Данилом Кахикалом та Іваном Базікалом хлопчикові Власу Зерну під час їхнього подорожування шляхами козацької слави; тут Дмитро Чередниченко і його “Сині черевички”, а також Олеся Мамчич та її книга “А на нас упав ананас”; двісті віршів для дітей про маму під назвою “Моїй матусі”, упорядкoвані Галиною Кирпою; казки та оповідання для дітей білоруських письменників у перекладах Данила Кононенка; “Міфи давньої Греції”, переказані Катериною Гловацькою; “Богатирі стародавньої України” Олександри Копач і багато-багато іншого.
А ще відвідувачі сайту можуть прочитати вірші, вислови відомих майстрів пера про рідну українську мову, погортати фольклорно-поетичний словник, образні порівняння, словник російсько-українських фразеологізмів, “Крилаті вислови”, “Мовні перлинки” тощо. А скільки див-таємниць розкривається в окремих рубриках: “Цікаво знати”, “Народознавство”, “Історія”, “Географія”, “Флора”, “Фауна”!
Надзвичайно актуальною є рубрика “Культурна людина”, де сконцентровані мудрі поради-підказки, як-от: “Кодекс вартостей сучасного українського виховання”; “Учням про культуру поведінки”; “Як стати розумним?”; “Геній у кожному з нас”; “Перевірте свою увагу і спостережливість”; “Не сидіть спокійно, будьте непосидою”; “Талант жартувати” і багато інших.
Є в “Читанці” дуже цікавий “Куточок для батьків”. Мудрі педагоги-науковці, психологи розповідають про козацьку й традиційну педагогіку, дають поради, як підтримати першокласника, як стати кращим батьком, як мамам виховувати хлопчиків, і ще багато важливого. А також акцентують увагу дорослих на небезпеках, зокрема, як впливає на дітей телевізор і мобільний телефон, яка користь і шкода від комп’ютерних розваг, хто така дитина-комп’ютероман, як говорити з дитиною про куріння, про лайку, як привчити її до спорту — і взагалі, як стати щасливим у цьому непростому світі тощо.
І подивують, і розважать відвідувачів підбірки прислів’їв, приказок, загадок з однойменних розділів сайту, адже в них — досвід багатьох поколінь нашого народу в усьому його розмаїтті. А скільки насолоди дасть чималий казковий фонд (український і народів світу), — а окрасою цього розділу є відеоказки від Сашка Лірника.
На допомогу батькам і педагогам є на сайті усмішки, скоромовки, лічилки, ігри, зокрема останніх зібрано понад 50. Захоплює гра-oнлайн “Розумійко-буквиця”, зроблена севастопольцями, також флеш-гра, яка допомагає швидко засвоїти мапу України.
Одна з найулюбленіших автором збірка “Хочеш — вір, а ні — то перевір” нараховує понад 2500 цікавих фактів для дітей та дорослих. Ось приклад:
“До недавнього часу арахіс використовували як вибухівку. Банан — це трава. Існує 400 сортів цієї рослини. Слон — єдина тварина, що не вміє підстрибувати. Яблуко краще, ніж кава, допомагає прокинутись уранці…”
Абсолютно усвідомлюю, яка це гігантська, кропітка і системна праця — віднайти потрібні матеріали, упорядкувати і розмістити їх, відповісти на листи відвідувачів, прокоментувати інформацію… Ця праця скромного й невтомного добродія Владзімірського заслуговує на нашу щиру подяку, і не тільки. Звісно, все це мала б робити держава. Але коли не робить — то виходимо із ситуації ось так…
Потрібність і якість сайту засвідчують численні відгуки читачів на сайті (їх понад 500), а також підтримка цієї сторінки користувачами Facebook (майже 12 000 уподобань). Стосовно діалогу “відвідувач сайту — автор сайту”, то, як на мене, він яскраво демонструє всі плюси й мінуси цієї справи і, власне, є кардіограмою інтересів та проблем нашого суспільства.
А ще дописувачі просять контактів з уподобаними авторами, лають за твори, які не сподобались або справді є недосконалими, пропонують свою творчість, підказують теми, звертають увагу на помилки чи неточності, рекламують свою діяльність, починають політичні дискусії.
Як мовиться, радити чи критикувати завжди легше.
Але підказати треба. Отож: не все, написане авторами, — геніальне, навіть якщо й дуже актуальне. І не завжди це має визначати читач. Микола Іванович старається подати якомога більше з того, що вважає цікавим і корисним. Реакція читачів на якість інформації не бариться і буває часом досить гострою (треба сказати, що не раз — і справедливою), навіть коли це стосується продукції наших знаних і навіть титулованих письменників…
Іноді текстам потрібен редактор.
Щоб не “виражати” думки, а таки “висловлювати”. І щоб доречно були розставлені всі коми та інші розділові знаки й суворо дотримано безкомпромісних правил граматики. Також, на жаль, не завжди зазначається джерело використаної інформації.
Та беззаперечно одне: сайт потужно працює, сайт збирає нас в одну велику родину — під небом української духовности й культури, відкриває нам — нас. І, як дороговказ (випадково чи ні), на ньому вміщено вислів-застереження Михайла Драгоманова: “Кожна людина, яка пішла з України, кожна копійка, потрачена не на українську справу, кожне слово, сказане не по-українськи, є розтрата з української скарбниці, розтрата, яка при нинішніх умовах не повернеться нізвідки”. Тож “Весела Абетка” й поповнює — невтомно й послідовно — українську скарбницю духовности. Щоб ми знали свою землю та її мову, свій рід, його історію, місію і вагу в світовій цивілізації. Щоб ми знали, яким величезним і світлим багатством, створеним попередніми поколіннями, володіємо. А знаючи все це, ми його любитимемо щиро і всім серцем, гордитимемось ним — і ніколи, хай Бог боронить! — його не зрадимо.
