Ч. 39 (883), 29 вересня – 5 жовтня 2016

Фестиваль на честь гетьмана Івана Мазепи відродили у Полтаві “Білі плями” Бабиного Яру Одна людина — одна зернина Відкритий лист телеканалу “112 Україна” Неодмінно приїдемо ще! Софія Pоль — представлятиме Україну на Дитячому Євробаченні-2016 Європейський диплом — у Польщі “Чи може відвертий українофоб очолювати історичний факультет УжНУ?» Дикуни.  Невесела усмішка Дмитро Павличко. З нової книжки Проґавлене єднання Фоліанти гідності Слово — теж діло, або Друга іпостась Василя Шпіцера Я дихаю віршами… я лиш дихаю світом безмежним ВІА “Карпати” – вчора і сьогодні “Рвана рана рядка болить до нестями…» Ігор Матіїв:…

Read More

Краса ,що окрилює

Ольга БАРАДАЧОВА, Олеся КУЧЕРЯВА   У Музеї сучасного мистецтва України відкрилася виставка “Під сузір’ям риби”, присвячена родині Коткових. Ім’я художника-монументаліста, графіка і живописця Ернеста Коткова відоме серед шанувальників образотворчого мистецтва. Дух його робіт завжди вражав своєю стійкістю та індивідуальністю. Завдяки саме цим рисам його твори завжди вирізнялись серед інших. Ранні роботи митця, наївні і світлі, стали відображенням того часу, 60-х рр., років надій, сподівань, молодості й енергії. А пізній Котков — більш конфліктний і сповнений протистоянь кольорів, стосунків і форм. Дружина і син Ернеста Коткова також змогли знайти себе у…

Read More

Ігор Матіїв: “Театр має привчати глядача до української мови”

Донецький національний академічний український музично-драматичний театр два роки тому припинив своє існування як потужний осередок української культури на Донеччині. Проте частина колективу виїхала за межі тимчасово окупованих територій і сьогодні бере активну участь у театральному житті України. А молодий режисер Ігор Матіїв разом з однодумцями організував театр “New Stage” (Нова сцена). Першу виставу колективу “Шалене весілля” тепло зустрів український глядач. Про новий етап у житті й творчості наша розмова з паном Ігорем. — Як Вам працювалося у Донецьку? — Я закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І….

Read More

“Рвана рана рядка болить до нестями…»

  Оксана ШАЛАК, кандидат філологічних наук   Напис на наплічнику, машині-водовозці чи рекламний заклик може несподівано стати лейтмотивом проникливої поезії Ірини Мироненко. Промовиста художня деталь, що дає змогу робити текст сконденсовано-коротким і символічним, — основна ознака стилю авторки. Відомо, що Гомер використовував детальний побутовий опис для відтворення правдивої епічної картини… Ірина Мироненко вдається до метафоричної деталі, що підносить її образ до рівня символу. У ХІХ ст. професор Харківського університету О. Потебня трактував термін доволі широко, наближуючи поняття символу й образу, проте не ототожнював їх. Учений вважав, що кожен образ — знак певного…

Read More

ВІА “Карпати” – вчора і сьогодні

Олена ГОРОБІЄВСЬКА, науковий співробітник Чернівецького обласного музею Володимира Івасюка   13 вересня 1970 року вперше на всю Україну пролунали “Червона рута” і “Водограй”, 13 вересня 1995 року вважається днем народження музею Володимира Івасюка, а також 13 вересня 2007 року відбулося перше Свято української пісні. Автор ідеї проведеня свята — директор музею Володимира Івасюка, заслужений діяч мистецтв України Мирослав Лазарук. І цьогоріч, уже традиційно, на Театральній площі Чернівців було людно. Шанувальники творчості композитора й української пісні із задоволенням слухали твори В. Івасюка та інших авторів… 13 вересня 1970 року можна вважати…

Read More

Я дихаю віршами… я лиш дихаю світом безмежним

  Світлій пам’яті Івана Низового (03.01.1942-30.09.2011)   Надія КОШЕЛЬ, член НСПУ   — В лівій долоні Сонце, в правій долоні — Небо. Що обираєш? — Людину під сонячним небом.   Івана Даниловича сколихнула відповідь. У його карих очах засяяли простори Всесвіту, бо сама людина — цілий Всесвіт. Він, Іван Низовий, був сонячною, світлою, доброю людиною, яка прагнула пізнати всі грані Буття. Народився Іван Данилович Низовий 3 січня 1942 р у Марківці Білопільського району на Сумщині. Дитинство припало на роки війни, післявоєнний час, було тяжким, голодним. Зростав Іван без батька і…

Read More

Слово — теж діло, або Друга іпостась Василя Шпіцера

Шпіцер Василь. Україна і “московскоє врємя”. Публіцистика, життєписи, листи, виступи. — Львів: Друкарські куншти, 2016. — 280 с.   Петро ШКРАБ’ЮК, письменник, доктор історичних наук, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ, м. Львів   Ім’я Василя Шпіцера асоціюється у мене з вируючими днями кінця 80-х — початку 90-х років минулого століття: масовими вічами, маніфестаціями, походами по Львову, створенням Товариства української мови, Народного руху, першими демократичними виборами і багатьма іншими суспільно-політичними акціями, які невідворотно вели до проголошення Акту про державну самостійність України. І до всіх цих подій — безпосередньо чи опосередковано,…

Read More

Фоліанти гідності

Георгій ЛУК’ЯНЧУК   У рамках проекту “Фоліанти гідності” в Музеї книги і друкарства України 19 вересня 2016 р. відбулася міжнародна конференція “Національна спадщина і роль громадянського суспільства в її збереженні”. Проект “Фоліанти гідності” має на меті об’єднати зусилля музеїв і громадянського суспільства для збереження культурної спадщини через спільну кампанію та просування відповідального підходу до культури як бази національної ідентичності. Цей проект створено за підтримки Посольства США, і його проектна діяльність спрямована на заохочення приватного сектору до підтримки, відродження знань про спадщину меценатів українських музеїв, а також про видатних меценатів американської культури. Перед…

Read More

Проґавлене єднання

М. М. СУЛИМА Інститут літератури  ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, м. Київ   Українську літературу донедавна вважали літературою, в якій домінувала селянська тематика. Проте на межі XIX і ХХ ст., коли в Україні почали розвиватися міста, відкриватися заводи й фабрики, увагу українських письменників привертали робітники, тобто ті, хто перебрався з села у місто й працював на тих заводах і фабриках. Відкриття нафтових родовищ на у Західній Україні, а вугільних — у Східній призвело до появи таких професій, як ріпник і шахтар. Так в українській літературі з’явилися нові герої, нові обставини, які…

Read More

Дмитро Павличко. З нової книжки

  ЩЕ ПРО БАТЬКА   Чужий сиджу в чужім автомобілі, І раптом — батько в дзеркалі. Чоло. Глибокі зморшки. Брови посивілі. Це я чи він? Питання запекло.   Це він — в очах сумна блакить, і зелень, І краплі сонця й червінь по краях, Як відбиток напружень, перемелень, Ударів, де панує смерті жах.   Таким він був за кілька літ до смерті, Ще повен сили й так з’явивсь мені, В ту ж мить Стопчатова поля простерті Побачив я в дзеркальному вікні.   Побачив сині гори, і дороги, І наші сиві…

Read More