Едуард ОВЧАРЕНКО
Фото автора
У Національному музеї “Меморіал жертв Голодомору” відкрився мистецький проект “163”. Автор ідеї, архітектор, митець Ростислав Бортник за допомогою зерна та творчих методів матеріалізує ці цифри і пропонує наочно побачити масштаби втрат України внаслідок Голодомору.
“Наслідки Голодомору ми відчуваємо й нині. Якби не ті страшні події, то сьогодні українців могло б бути майже удвічі більше. На місце померлих українських селян у Донецьку та Луганську області заїхали переселенці з Росії. Саме нащадки цих переселенців складають основу бандформувань самопроголошених ДНР і ЛНР”, — наголосив під час відкриття виставки Валерій Удовиченко, керівник слідчо-оперативної групи з розслідування кримінальної справи за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932—1933 роках.
“Ідея проекту зародилася ще 2011 року. Як показати людям кількість жертв Голодомору? Тому кожна загибла під час Голодомору людина — це одна зернина.
Усю ту пшеницю, яку можна побачити на виставці, потрібно засіяти у кожному місті, кожному населеному пункті України. Це буде повернення душ у ті місця, де вони загинули. Це монумент кожному загиблому українцю.
Чому наш проект називається “163”? Саме стільки зернин у середньому входить у п’ять колосків. А за п’ять колосків у 1932—1933 роках людина могла поплатитися свободою чи й життям”, — розповів автор проекту Ростислав Бортник.
На відкритті виставки виступили Євген Нищук, міністр культури України, Василь Вовкун, режисер проекту та Микола Проців, старший науковий співробітник Беражанського краєзнавчого музею. Студенти Київського національного університету ім. Т. Шевченка виконали поховальні псалми “Ой по мосту золотому”, а науковий співробітник Національного музею “Меморіал жертв Голодомору” Яна Гринько представила новий документальний фільм, присвячений трагічним сторінкам української історії.
Експозиція розповідає про події, що передували Голодомору.
30 січня 1930 року Політбюро ЦК ВКП(б) ухвалило таємну постанову “Про заходи щодо ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації”. Ця постанова поклала початок “операції проти куркульства”, що передбачала і масові арешти, і розкуркулення та депортацію селянських родин.
Загальних даних про виселення українців під час “соціальних перетворень” не встановлено. Тільки за період від 1928 до кінця 1931 року кількість селянських господарств скоротилася на 352 тисячі (понад 1600000 осіб).
Арешти куркулів, депортації куркульських родин з України планували та проводили протягом 1932—1933 років в умовах Голодомору. Це були репресивні заходи, спрямовані на забезпечення викачки хліба.
Ось різні дані західних експертів щодо кількості загиблих.
Референт посольства Німеччини з питань сільського господарства Отто Шиллер у службовій доповіді від 19 вересня 1933 року повідомляв про 10 мільйонів жертв в Україні та в заселених українцями регіонах — Північний Кавказ, Нижня Волга.
У донесені консула Серджо Граденіго від 22 червня 1933 року стверджується, зі слів представників уряду, що людські втрати від голоду лише в Україні становлять 9 мільйонів душ, в університетському середовищі говорять про 40—50 % усього населення України і консул вважає цю цифру (15—16 мільйонів) точнішою.
Британський професор Вільям Хорслі Гант, відвідавши СРСР 1933 року, у своїй статті наводить думку посадовців у сфері охорони здоров’я Радянського Союзу, які оцінювали смертність на рівні 15 млн осіб.
Очевидець Голодомору, польська емігрантка Дорота Федербуш у своїх щоденниках зробила запис про те, що від голоду вмерло 30 % народу України, тобто понад 9—10 мільйонів. 1934 року через цей щоденник Федербуш за рішенням трійки колегії ДПУ УСРР було ув’язнено на 5 років у таборі, подальша доля жінки невідома.
На виставці представлено багато фактів щодо демографії.
За даними Держкомстату, населення України 2014 року (до анексії Криму та війни на сході) становило 45426200 осіб.
Навіть у недостовірному переписі 1939 року приросту українців не прослідковується. З 1926 до 1939 року населення всього СРСР зросло на 16 %. 1926 рік — 147027915 осіб, 1939 рік — 170557093 особи. Серед них українців було в 1926 р. 31194976 осіб, у 1939 р. — 28111007 осіб, що менше на 3 млн 84 тис. осіб (-9,9 %).
При цьому, чисельність росіян між 1926 і 1939 роками зросла на 26 % (1926 — 77791124 особи, 1939 р. — 99591520 осіб), білорусів — на 11, 2 % (1926 р. — 4738923 особи, а в 1939 р. — 5275393 особи).
Без Голодомору українська нація за аналогічним приростом 1939 року становила б 38 мільйонів. А якби не всі трагічні події ХХ ст., українців сьогодні могло б бути 84 мільйони.
