40 (884), 6-12 жовтня

Президентові України Петру Порошенку Є свобода — буде Україна! Влада без освіти і культури «Чому мій син?!» Як живеться без книгарень Закон “Про декомунізацію” та доля київських пам’яток епохи тоталітаризму Держкомтелерадіо оголошує конкурс на краще періодичне видання для дітей та юнацтва В овечих шкурах Серед книг і “книг» Петро ОСАДЧУК: З усіх випробувань найкраще випробування життям Верховні млини. Уривок з нового роману Мирослава Дочинця “Мафтей. Книга, написана сухим пером” Він створював національне мистецтво

Read More

Він створював національне мистецтво

Він створював національне мистецтво Наталія КУКІЛЬ, мистецтвознавець Ім’я видатного митця, заслуженого художника України Григорія Івановича Синиці (1908—1996 рр.) вже багато десятиліть пов’язане з Кривим Рогом. Народився майбутній митець в Одесі і вже першим своїм вчителем в Одеській художній профшколі Михайлом Костянтиновичем Гершенфельдом був “хрещений» модернізмом. Навчання в 1930-х роках у славетній майстерні монументального мистецтва Київського художнього інституту, заснованій Михайлом Левовичем Бойчуком, остаточно переконало його йти шляхом перетворень, створювати сучасне українське національне мистецтво. Розвиваючи засади “неовізантизму» М. Бойчука (Проторенесанс, візантійське мистецтво, українська ікона), Г. Синиця збагатив напрямок своїми колористичними досягненнями, створенням…

Read More

Верховні млини. Уривок з нового роману Мирослава Дочинця “Мафтей. Книга, написана сухим пером”

Верховні млини Уривок з нового роману Мирослава Дочинця “Мафтей. Книга, написана сухим пером” Мирослав ДОЧИНЕЦЬ Загадаю загадку, закину на грядку; нехай моя загадка до літа лежить. Материна приповідка У долі один лик. Через тридцять-сорок літ ми неухильно набуваємо поличчя своїх родителів. Пробиваються їх риси і натура, як відлунок їх земного перебуття. У тиші мого серця ясною свічечкою мріє образ моєї мамки Мелани. Там мій отець і моя мати постійно борються за першину. …Від неї дуже файно пахло. Не раз я брався розгадати — чим? Доки до мене не дійшло: пахло…

Read More

Петро ОСАДЧУК: З усіх випробувань найкраще випробування життям

Петро ОСАДЧУК: З усіх випробувань найкраще випробування життям Вірші зі щоденника * До побачення, день! Хоч я знаю: не буде побачення. До побачення, мить! Хоч я знаю: до назавжди. Так, міняється світ, набуває нового значення, Але йде він по колу — від біди летить до біди. * На чому Всесвіт тримається І на що споконвік опирається? Це пояснити зовсім непросто, Але знають про це Час і Простір. * Майбутнє від сучасного залежить, Майбутнє — це сучасності обнова. Все, що минуло, дням новим належить, Як дні минулі — наших днів основа….

Read More

Серед книг і “книг»

Костянтин СУШКО, Запоріжжя Заглядаю до книгарень — неймовірна ряснота книжок іноді мене лякає. І пригнічує. А які вони розфарбовані, як розмальовані, — захмарних висот досягла наша поліграфічна база! Зі змістом би так. Але база змістом не займається. Хто ж? Видавці? Боронь, Боже! Автори? Мало б так бути. А насправді? Беру книжку навмання. Майже на всю обкладинку — зеленкувато-коричневий чи то дракон, чи то змій із відірваною людською ногою в пащеці. Праворуч, внизу, притулилася назва: “Соломоновы стансы». Ще правіше, вертикально, — прізвище автора. Інтуїтивно відчуваю, що ні давньоєврейський цар-мудрець, ні бодай…

Read More

В овечих шкурах

Вадим ПЕПА Допекли зловтішні заяви внутрішніх недоброзичливців, що Україна за рівнем життя на останньому місці в світі. А чи ж не на першому за дорогими авто не лише на вулицях Києва, а, мабуть же, й інших міст. Багатії нахабно колють очі бідноти своїми розкошами в усьому. Як в око вліпило б сказане одним із комуністичних вождів М. Хрущовим: тягають дохлого кота. Вони всі вийшли зі шкур комсомольських і членів партії. Переорієнтуватися з марксизму-ленінізму на клерикалізм для них — раз плюнути. Припадають вустами до рук місцеблюстителів московської церкви, схиляються побожно, обціловуючи…

Read More

Держкомтелерадіо оголошує конкурс на краще періодичне видання для дітей та юнацтва

Держкомтелерадіо оголошує 2016 року Всеукраїнський конкурс на краще періодичне друковане видання для дітей і юнацтва. Конкурс проводиться у таких номінаціях: “Краще періодичне друковане видання для дітей”; “Краще періодичне друковане видання для юнацтва”. Прийом заявок на участь триває з 1 вересня по 1 грудня 2016 року. Нагадаємо, що Всеукраїнський конкурс на краще періодичне друковане видання для дітей та юнацтва засновано 2007 року з метою сприяння розвитку дитячої періодики, удосконалення традицій випуску періодичних друкованих видань для юних читачів, підвищення ролі друкованих ЗМІ у вихованні підростаючого покоління, популяризації сучасних технологій художнього оформлення та…

Read More

Закон “Про декомунізацію” та доля київських пам’яток епохи тоталітаризму

Михайло ДЕГТЯРЬОВ, мистецтвознавець, член Національної спілки художників України, дійсний член Нью-Йоркської Академії наук Автор цієї публікації не ставить за мету розібратися в усіх складнощах сьогоднішніх тенденцій процесу декомунізації зі знищенням або заміною символів епохи тоталітаризму, що минає. Але і не відмовляється від наданої йому можливості поділитися з читачами газети деякими своїми міркуваннями щодо порушеної тематики. Корінний киянин, я протягом багатьох років мав можливість спостерігати за тим, що відбувалося в Києві в галузі “мистецтва монументальної пропаганди”, початок якої було покладено комуністичним вождем В. І. Леніним. Можу себе вважати безпосереднім свідком періоду…

Read More

Як живеться без книгарень

Галина ПАГУТЯК Та як живеться? Нормально. Звикли вже. Зате повно кнайп по всіх галицьких містечках, ростуть, як гриби після дощу. На весь Дрогобич одна маленька книгарня, бо ті, що є, просто тримають місце для наступних кнайп. Львівський Форум видавців теж згадують, як місце, де можна посидіти, випити каву і до кави, власне, за це його й захищають. А що робити людям, які мешкають у Старому Самборі чи Добромилі, звідки до Львова дорого і далеко? Вони просто перестають читати. Старші ще підуть до бібліотеки, а молоді соромно йти в таке непрестижне…

Read More

«Чому мій син?!»

Галина ПАГУТЯК Ми живемо у час, коли історія так близько, що стискає нам серце холодними твердими пальцями, і музеї залишилися десь далеко позаду і їхня експозиція ніби з іншої планети. Чи справді це кінець історії, що вирішила далі вже не йти, а залишитись і померти разом із людством? Чи щось подібне переживали за тієї, останньої війни, правда якої все ще просіюється дозовано, через сито, бо незручна і страшна? То вже судити не нам. Експонати не вміють розмовляти, навіть у інтерактивному музеї. Вони лише імітують розмову. Навесні я була в Рівненському…

Read More