Олег ПУСТОВГАР,
член Правління Полтавського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта»
Презентація історичного роману Леоніда Полтави “1709» відбулася у приміщенні обласної бібліотеки для юнацтва ім. О. Гончара. Роман “1709» видало обласне об’єднання товариства “Просвіта» за фінансового сприяння Товариства української мови в Чикаго (США), зокрема родини Віри і Богдана Боднаруків. Видання книжки — продовження діяльності полтавських просвітян у справі розвінчання брехливих імперських російських міфів про Полтавську битву 1709 року та постать Івана Мазепи.
Леонід Полтава — видатний письменник-націоналіст на еміграції
Громадськості видання представив її упорядник і автор передмови, голова обласного об’єднання ВУТ “Просвіта» Микола Кульчинський. Спочатку він розповів про автора роману. Справжнє прізвище Леоніда Полтави — Пархомович. Символічно, що народився 24 серпня 1921 р. Трохи більше року не дожив до свого 70-річчя, а відтак і до проголошення незалежності України, за яку він так довго боровся. Опинившись далеко від рідного краю, взяв собі як літературний псевдонім назву малої батьківщини — Полтава і гідно проніс його над світом. Журналіст радіо “Свобода» та радіо “Голос Америки». Драматург, редактор еміграційних видань Організації Українських Націоналістів бандерівського крила, дитячий поет. Член еміграційної спілки АДУК — Асоціації діячів української культури. Жертва комуністичного сталінського терору (батька вбили працівники НКВД СССР, переслідували матір). Народився у родині сільського лікаря Едуарда Адамовича Пархомовича, мати Любов Іванівна — учителька. Навчався у Ніжинському учительському інституті (1940). В часи ІІ світової війни — активіст культурницького руху, кореспондент українських видань Ромен та Харкова. Згодом — у підпіллі, серед остарбайтерів у Німеччині. Опинявся кількаразово у концтаборах; у повоєнні роки — у таборах для біженців у Німеччині. Живе кілька років у Парижі, потім у Мадриді очолює український відділ Іспанського радіо, згодом працює на радіо “Свобода» у Мюнхені. З 1958-го — у США, де працює в українській редакції радіо “Голос Америки», редагує газету “Свобода». 1946-го виходить його перша збірка “За мурами Берліна», до якої ввійшли поезії часів ІІ світової війни, а 1948-го — збірка “Жовті каруселі». 1952 року в Мюнхені було видано невеличку збірку його новел під назвою “У вишневій країні». Згодом за океаном виходять ще чотири поетичні збірки: “Біла трава», “Вальторна», “Із еспанського зшитка», “Смак Сонця». 1953 року виходить збірка “Українські балади», а 1958-го — “Римські сонети», — “Семен Якерсон з України» (5—7 березня 1966, Вашингтон) — поема про сотника Армії УНР Семена Якерсона. Леонід Полтава — чудовий дитячий поет, на творах якого виростали покоління українців Західної Європи та Америки. Ось деякі з його дитячих книжок: “Котячий хор», “Подорожі і пригоди Миклухи-Маклая», “Абетка веселенька для дорослих і маленьких», вірші, казки, поеми, оповідання, лібретто оперет “Лис Микита», “Лісова царівна», “Мавп’ячий король», “Лисячий базар». Похований на українському православному цвинтарі Св. Андрія у Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі.
Цікаво, що в інтернеті можна знайти версії, що Леонід Полтава мав інше прізвище — Єнсен і був прямим нащадком шведського короля Карла ХІІ. За словами Кульчинського, Леонід Полтава посів вагоме місце серед усіх українських літераторів ХХ століття. Його творчість позитивно оцінювали Мосендз і Шевельов. Також голова Полтавського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта» зазначив: “Думаю, що українці будуть більше цікавитися творчістю еміграційних письменників. Вони не писали на замовлення, вони були вільними людьми, і не підкорялися вказівкам компартії, як то робили письменники, які жили в радянській Україні».
З ініціативи Полтавського обласного товариства “Просвіта» вулицю імені німецького комуніста Ернста Тельмана згідно з розпорядженням голови ОДА В. Головка перейменовано на честь Леоніда Полтави.
«1709» — один із найкращих романів Леоніда Полтави
Він вийшов друком 1968 року в Нью-Йорку. Це розповідь про Івана Мазепу, його близьке оточення, гетьманську столицю Батурин.
— Роман “1709» — це пам’ятник гетьманові, але не тільки йому. Герої книжки — родина Гармашів, Сидір Вовк, Мелашка — у них я впізнав своїх батьків, дідусів, бабусь. Читаючи цей роман, а також дослідження Валерія Шевчука, мимоволі у свідомості виникають аналогії із сучасністю. Сьогодні є та ж ненависть до українців, як і тоді. Чого вартий парад полонених українських військових у Донецьку, знущання над ними в застінках ДНР—ЛНР. Такий же садизм бачимо у Батурині, Ромнах, Лебедині 1709-го року, — поділився враженнями Микола Кульчинський. Він наголосив, що російська пропаганда намагалася приховати той факт, що 1709 року Івана Мазепу та Карла ХІІ підтримала майже половина тогочасного населення Гетьманщини. Інша половина стала на бік Петра І.
“Автор роману володів грунтовними історичними знаннями», — зазначила Людмила Шендрик, заступник директора музею “Поле Полтавської битви». “Небагато письменників беруться за історичний роман. Треба знати епоху, вміти показати історичні постаті. Леонід Полтава знав той період, про який писав». А ще поінформувала, що у виданні є посилання на твори історика Ілька Борщака, котрий відшукав артефакти присвячені видатному гетьману Іванові Мазепі та гетьманській столиці — Батурину.
Як відомо, гетьману Мазепі з ініціативи “Просвіти» у Полтаві встановили пам’ятник та згідно з розпорядженням голови ОДА В. Головка перейменували на честь Івана Мазепи вулицю Калініна — одну із найбільших у Полтаві.
