Посвята Романові Лубківському
Богдан ЗАЛІЗНЯК,
член НСПУ і НСЖУ
23 жовтня у Львівській філармонії відбувся Вечір пам’яті, присвячений Романові Лубківському — письменникові, перекладачеві, Надзвичайному і Повноважному Послові, людині, яка тривалий час відстоювала традиційні цінності українського народу.
“Він був тією людиною, яка народилася для всього світу, — сказав у своєму вступному слові голова Львівської обласної державної адміністрації Олег Синютка. — Життя, яке прожив пан Роман, не даремне. Дорога до його слова, до його величі тільки починається”.
А Богдан Тихолоз, кандидат філологічних наук, який мав головну доповідь, вважає, що “історія української культури кінця ХХ—початку ХХІ ст., як і національного відновлення Української держави, немислима без цієї постаті… Роман Лубківський, його Світ — це п’ять світів: подільська Атлантида; рідне слово; знак століть; слов’янське небо; і молитвослов епохи”.
Дмитро Павличко, класик української літератури, який приїхав із Києва, щоб причаститися до поминального слова за Романом Лубківським, вважає, що “це не просто поет, а світового класу письменник, який рятував цей Львів, коли Львів був покалічений Москвою”.
Народний артист України Святослав Максимчук прочитав кілька віршів Романа Лубківського і розповів, що саме він у Театрі імені Марії Заньковецької познайомив свого часу Романа з його майбутньою дружиною Наталкою.
Син пана Романа — Маркіян почав читати своє “Слово до Батька”, але сльози розпачу стали на заваді. Тож довелося Данилові, братові Маркіяна, зачитати ці хвилюючі рядки, серед яких були й оці: “За рік, що минув з часу такого несправедливого батьківського відходу, мене все ще не покидають розгубленість, порожнеча і небажання вірити, що Тебе більше немає у Львові, в Києві, на Тернопільщині, немає ніде…
… Я дуже хочу завершити все те, що Ти не встиг, Тату”.
Сказане, зрозуміло, стосується обидвох синів славного сина України Романа Лубківського.
Вечір урочисто відкрив Муніципальний хор “Гомін” під керівництвом Руслана Ляшенка молитвою до Богородиці “Під твою милість прибігаємо”. Композицію з віршів Романа Лубківського щиро і зворушливо читали студенти факультету культури і мистецтв кафедри театрознавства та акторської майстерності Львівського національного університету імені Івана Франка.
Заслужена артистка України, актриса Театру імені Марії Заньковецької Олександра Люта лірично і чуттєво прочитала кілька віршів поета. Артистка Львівського театру імені Лесі Українки Зоряна Дибовська виконала пісню з Тернопільщини — батьківщини Р. Лубківського — “Коні мої, коні”.
Народний артист України Богдан Козак, ведучий вечора пам’яті, нагадав відомі рядки Б.-І. Антонича::
Антонич був хрущем
і жив колись на вишнях,
на вишнях тих, що їх
оспівував Шевченко.
На музичний віддарунок Роману Лубківському за відкриття музею імені Богдана-Ігоря Антонича прозвучали дві лемківські пісні від Уляни Горбачевської та Ришарда Лятецького. Вечір завершився словами з вірша Романа Лубківського “Псалом 42-й. Про повернення до святині”:
Боже, моє ім’я схорони,
Та сохрани життя Україні,
після яких прозвучала “Молитва За Україну”.
Режисер вечора Галина Воловецька — заслужений діяч мистецтв України, головний режисер Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької.
