Українська мова — основа безпеки нації і держави
Президентові України
П. О. Порошенку,
Голові Верховної Ради України
А. В. Парубію,
Прем’єр-Міністрові України
В. Б. Гройсману,
Депутатам Верховної Ради України
Звернення
суспільно-культурного товариства “Гуцульщина» у Львові
Для українців, як для будь-якої іншої нації, мова — це дім життєдайного буття, духовний, світоглядний, націєтворчий фундамент. Цілеспрямовано нав’язувана теза, мовляв, “какая разница, на каком языке говорить, — был бы хороший человек», в умовах України цинічно фальшива і є формою нинішнього повзучого, так званого м’якого російщення, яке підступно висмоктує з українців національну сутність, культивує московську імперську свідомість, підступно вкорінює думку про нефункціональність української мови.
Ігнорування комунікативної функції української мови у законодавчій, виконавчій і судовій владах, у суспільно-громадських інституціях, в освітніх закладах усіх форм навчання неминуче спричиняє знищення не менш важливих інших її функцій: ідентифікаційної, експресивної, гносеологічної, мислетворчої, естетичної, культуроносної, номінативної тощо. Тобто всебічне функціонування української мови в усіх державних, суспільних інституціях, у сфері бізнесу, освіти, електронних ЗМІ є питанням життя або смерті української нації, національної держави, європейської української України. Адже однією з основних мотиваційних передумов війни Російської Федерації проти України є московсько-путінська політика захисту “русскоязычного населения».
Сферу суспільно-політичного функціонування та державний статус української мови суттєво підриває неконституційно ухвалений Закон України “Про засади державної мовної політики» Ківалова-Колесніченка. Він і надалі залишається зброєю найбільшої руйнівної сили в руках московського ворога.
Законодавча підтримка статусу української мови як єдиної державної є стратегічним питанням національної безпеки і формування національно-громадянської ідентичності громадян України. Зареєстрований у Верховній Раді України законопроект № 5670 “Про державну мову» відповідає вимогам “Європейської хартії регіональних мов або мов меншин», юридично збалансований, створює передумови для громадянської злагоди, утвердження соборної України.
Для зрячих, а не засліплених маніпулятивною московською пропагандою очевидно, що Україну від московських агресорів захищають українськомовні та російськомовні патріоти. Запропонований законопроект № 5670 “Про державну мову» створює дуже потрібні передумови, щоби діти, онуки, правнуки російськомовних патріотів — всі діти України виростали, виховувалися в українськомовному освітньому та інформаційно-гуманітарному середовищі, формувалися як українськомовні інтелектуали, свідомі громадяни і патріоти України, щоби ніколи таким, як Путін, не було жодних підстав заявляти про якийсь захист від “фашистської, нацистської хунти», яка нібито загрожує життю “русскоязычных».
Суспільно-культурне товариство “Гуцульщина» у Львові звертається із вимогою терміново розглянути і ухвалити Закон України “Про державну мову» (законопроект № 5670). Це виважене рішення стане фундаментальним підґрунтям функціонування української мови, культури, духовності, моралі, звичаїв, традицій у кожній клітині суспільного і державного організму, сприятиме розвитку економіки, соціальної сфери. Тоді побачимо, відчуємо, як розквітне Україна і жоден ворог не насмілиться порушити кордони демократичної, правової, творчої, працелюбної української України.
Ухвалено на загальних зборах 28 січня 2017 року у Львові.
200 підписантів:
Василь ЛИЗАНЧУК, доктор філологічних наук, заслужений професор Львівського національного університету імені І. Франка, академік АН Вищої освіти України; Зорислава РОМОВСЬКА, провідний український науковець, політик і громадський діяч, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України; Олександра СЕРБЕНСЬКА, доктор філологічних наук, заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка, академік АН Вищої освіти України, дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка; Нестор БИБЛЮК, доктор технічних наук, професор Львівського національного лісотехнічного університету, голова Регіонального об’єднання дослідників Гуцульщини; Михайло ГНАТЮК, доктор філологічних наук, професор Львівського національного університету імені І. Франка, громадський діяч; Дмитро ЗАЯЧУК, доктор фізико-математичних наук, професор Львівського національного політехнічного університету; Олена НИКОРАК, доктор мистецтвознавства, кандидат історичних наук, етнолог, старший науковий співробітник Інституту Народознавства НАНУ, член НТШ імені Т. Г. Шевченка; Петро СІРЕДЖУК, доктор історичних наук, професор Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника; Петро БЕНЮК, народний артист України, актор Львівського національного академічного драматичного театру імені М. Заньковецької; Олександр МАСЛЯНИК, письменник, редактор і видавець, заслужений журналіст України, головний редактор журналу “Гражда»; Василь ГУРМАК, скульптор, професор кафедри монументальної скульптури Львівської національної академії мистецтв; Володимир ГАЮК, заслужений працівник культури України, віце-президент Світового християнського конгресу; Микола ГРИМАЛЮК, живописець, викладач Львівської національної академії мистецтв; Василь КОРЖУК, голова суспільно-культурного товариства “Гуцульщина» у Львові; Микола КОЗУРАК, науковий співробітник Львівської національної академії мистецтв; Юрій ПРОДАНЮК, полковник ЗСУ, командир вертолітного екіпажу, здійснив понад 200 бойових вильотів у зону АТО; Оксана СМЕРЕКА-МАЛИК, поетеса, філолог-романіст, народна майстриня, директор Художнього ліцею Львівської національної академії мистецтв; Олег СОЛОМЧЕНКО, різьбар, консультант Львівської академії мистецтв; Василь СТЕФАК, заслужений працівник культури України, член НСПУ, прозаїк, лауреат літературних премій; та ще 200 підписантів.
