Апостольська нива Леоніда Тоцького

Заслужений художник України, дійсний член Україн- ської академії архітектури, художник-монументаліст і ху- дожник-реставратор Леонід Григорович ТОЦЬКИЙ відзна- чив 85 років від дня народження.

Н. КУКІЛЬ, мистецтвознавець За довгі роки творчої діяль- ності митець створив безліч пре- красних творів. Його мозаї- ки прикрашають пам’ятні будів- лі Києва: це і мозаїчне оздоблен- ня плафона головного вестибюля Київського залізничного вокзалу, і мозаїки Київського муніципаль- ного академічного театру ляльок, однієї з дитячих лікарень Киє- ва та інші. Мозаїчні ікони право- славних святих, народжені талан- том Леоніда Григоровича, орга- нічно вплелися в інтер’єри і фа- сади багатьох київських храмів. На складному шляху до набуття високої майстерності були ство- рені копії славетних мозаїк і фре- сок Михайлівського Золотовер- хого собору. Роботи з реставрації найвидатніших пам’яток україн- ської культури: Софійського со- бору ХІ століття з візантійськими мозаїками і фресками, Кирилів- ської церкви ХІІ століття зі ста- родавніми фресками і живопис- ними іконами М. Врубеля, Іл- лінської церкви XVII століття та створення оригінальних мозаїч- них творів. Саме Леоніду Тоцькому в кін- ці 1990-х років довірили очоли- ти роботи з відновлення інтер’єру відбудованого Михайлівського Золотоверхого собору, пам’ятки ХІІ століття. Натхненний за- дум керівника проекту Тоцько- го, сумлінна праця десятків ху- дожників і виконавців поверну- ли в української культуру видат- ну споруду, скарбницю високої духовності нації. Центральна час- тина собору — його головний неф — прикрашений сотнями мозаїк, фресковими розписами, мережи- вом візерунків, копіями мозаїк і фресок з оригіналів. 2016 року Леонід Григорович відтворив унікальну мозаїчну ікону Богоматері в техніці візан- тійської кладки для фасаду Золо- тих воріт. Така ікона “Богороди- ці Нікопеї” прикрашала в’їзд до міста Ярослава Мудрого (Х—ХI ст.), але була загублена. Довгі ро- ки ніша над кованими воротами залишалася порожньою. Наре- шті торік у травні, на День міста, ікону з коштовної смальти роз- мірами 1,4х1,5 м урочисто вста- новили в ніші над Золотими во- ротами. Митець майже все життя пра- цює з іконами. Його дивовижні людські якості — висока духовна культура, надзвичайна щирість, віра в правду і добро — визначи- ли його шлях у мистецтві. Всю свою творчість він присвятив Бо- гу і людям. Однією з перших самостійних робіт Тоцького була робота під ке- рівництвом Г. Синиці, засновни- ка національного колористично- го напряму в монументальному живописі, з оформлення інтер’єру гастроному в м. Олександрія. Наступну роботу в Києві з оздоблення інтер’єрів Інститу- ту теоретичної фізики НАНУ (1970 р.) Тоцький присвятив те- мі язичницької Русі. Холи готелю інституту оздобили керамічни- ми панно з солярними знаками, стародавнім капищем дерев’яних ідолів із войовничим Перуном на чолі. А до мозаїчної компози- ції “Кий, Щек і Хорив”, яка роз- ташувалася в затишному залі го- телю, вів дверний отвір, прикра- шений цитатою з літопису “По- вість временних літ” про засну- вання Києва. Багато творів з оформлен- ня території та будівель санато- ріїв “Бердянськ” і “Лазурний” у 1972—1975 роках також наві- яні темами з давнього минуло- го України. Суворо стоять, стис- каючи зброю, козацькі старши- ни на березі Чорного моря. Во- ни боронять священний Дніпро- Славутич, свої духовні святи- ні — православні храми. Ця ком- позиція “Козацька Рада” (темпе- ра, інкрустація соломкою) на те- му Запорозької Січі прикрасила санаторій “Бердянськ” 1972 ро- ку. Мозаїчне панно “Хвала жит- тю”, навіяне мотивами україн- ських народних розписів (санато- рій “Лазурний”, 1975 рік), тішить око красою природних форм, ко- льоровою гармонією. Дивовиж- ні птахи співають хвалу життю в оточенні різнобарвних квітів. А центральна фантастична квітка, від якої розходяться промені ніби від сонця, стає уособленням усієї світобудови. 1990-ті роки подарували Ле- оніду Григоровичу зустріч з уні- кальною архітектурною пам’ят- кою — будівлею колишнього Пол- тавського губернського земства, побудованою в народному сти- лі Василем Кричевським ще 1908 року. Ця “квітка в камені”, що поклала початок стилю “україн- ський модерн”, була багато при- крашена керамічною плиткою, майолікою, орнаментальними вставками, а її інтер’єри розписа- ли видатні художники С. Василь- ківський та М. Самокиш. Тоцько- му потрібно було відновити роз- писи зали засідань, майже втра- чені за багато років. 1997 року чу- дові картини маслом С. Василь- ківського “Козак в степу”, “Чу- мацький Ромоданівський шлях”, “Вибори полковником Мартина Пушкаря” на стінах зали, орна- ментальні розписи плафона, від- роджені талановитими руками майстра, у всій своїй первоздан- ній красі постали перед глядача- ми. Унікальну пам’ятку культури України знову відродили і повер- нули з небуття. Роки роботи Тоцького над мозаїчним оздобленням Михай- лівського Золотоверхого собору (1999—2001) — це час глибоко- го проникнення в духовний світ святих, захоплення їх подвига- ми в ім’я віри та щастя людей, це причетність до високих ідеалів, злети думок і почуттів. Цей до- свід розширив світосприйняття, збагатив духовно. Апостоли віри й апостоли української культури. Таку паралель провів Леонід Гри- горович, працюючи над циклом мозаїчних портретів видатних іс- торичних і культурних діячів, які своїм життєвим подвигом сфор- мували національну свідомість, створили державу Україна, про- славили її унікальну культуру. Виготовлені з коштовної яскравої смальти (71х71см), мо- заїчні портрети Тараса Шевчен- ка, Григорія Сковороди, Богда- на Хмельницького, Ярослава Му- дрого, Михайла Грушевського та багатьох інших склали блиску- чу галерею “Українських апосто- лів” Леоніда Григоровича Тоць- кого (2000 роки).

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment