За державним замовленням…

Василь МАЛАШЕВИЧ, смт Черняхів, Житомирська обл. Те, що нинішня “українська” влада продовжує політику Петра Валуєва — знищення української мови, — всі знають. Для переко- нання народу в своїй правоті ви- користовують різні методи. Шу- кають для нас авторитетів за кор- доном. 2016 року в Харкові ви- давництво “Фолио” надрукува- ло “на замовлення Державно- го комітету телебачення і радіо- мовлення України за програмою “Українська книга 2016 року” книгу Антона Антонова-Овсєєн- ка “Три войны России с Украи- ной”. Автора представили як ро- сійського історика та журналіс- та, онука відомого революціоне- ра В. А. Антонова-Овсєєнка та сина письменника-дисидента — засновника музею історії ГУЛАГу в Москві. Але автор, схоже на те, ще й спеціаліст у мовному питанні. Судіть самі: “…Возмущение обывателей, в том числе этнических украин- цев, вызывали меры, предпри- нимавшиеся Петлюрой во имя, как ему представлялось, укра- инской державности: напри- мер, специальным приказом Петлюры было предписано язык всех торговых вывесок в Киеве перевести в трехдневный срок на украинский. Но обыватели не только из зажиточных сло- ев, но и рабочие, и крестьяне прекрасно понимали, что та- кой “державности” — грош це- на, раз Петлюру интересует только внешняя сторона дела, а вовсе не то, что скрывается под вывесками внутри самих лавок и магазинов… Поразительно, до какой сте- пени точности могут повторять- ся события 100-летней, без ма- лого, давности. Восстание про- тив центральной киевской власти на юго-востоке Украины в 2014 г. началось не только потому, что весной того же года российские войска оккупировали Крым (хо- тя именно это стало первопри- чиной), а потому, что в Верхо- вной Раде вскоре после победы революции 2013—2014 гг. поя- вился проект поправок в закон о региональных языках: этим про- ектом предусматривалось ис- пользование в Украине в качестве государственного только одного языка — украинского. Несмотря на то, что этот законопроект не был, кажется, даже поставлен на голосование в Верховной Раде, само его обсуждение в обществе и в прессе вызвало возмущение на Донбассе и в Луганской области: люди здесь общались преимуще- ственно на русском и хотели бы, чтобы это так осталось и впредь. Этим возмущением, в свою оче- редь, цинично воспользовались поощряемые Кремлем отставные российские спецназовцы и ура- патриоты, вроде Гиркина (Стрел- кова) и Бородая… …Так в новом тысячелетии началась очередная граждан- ская война в Украине, мрачную роль “первой скрипки” в ко- торой вновь исполняет Россия — ее нынешний авторитарный режим. Об этой третьей войне Украины с Россией еще пойдет речь впереди. А здесь нам важ- но то, что и восстание против Директории в 1918 г., и возму- щение на юго-востоке в 2014 г. начались практически оди- наково: после того, как влас- ти в Киеве потребовали “сме- нить вывески”. Казалось бы: за сто лет можно было бы сделать выводы и извлечь уроки…” Невже автор упевнений, що московське наріччя теж було дер- жавною мовою в Україні? “Державною мовою в Укра- їні є українська мова”, стаття 10 Конституції України від 28 черв- ня 1996 року. А розмовляти московською говіркою в Донецьку та Луган- ську ніхто не забороняв. Ніко- ли. Але й скасувати державність української мови навіть коман- да московського губернатора не змогла. А про які “повстання” на пів- денному сході України веде мову автор? Для чого окупацію Доне- цька, Криму та Луганська нази- вати повстанням? Чи російський автор не знає, яка країна захопи- ла частину України? А про яку “громадянську ві- йну в Україні” йдеться? Ви кни- гу як назвали? “Три війни Росії з Україною”. То й пишіть про війну між цими державами. А то самі себе заплутуєте: і Кремлю дого- дити хочеться, і в Україні книжку “на замовлення” видати. А якщо хотіли писати про війни України з Московією, то починати, пев- но, слід було з Богдана-Зиновія Хмельницького, якому наш Тарас присвятив рядки: Ой Богдане, Богданочку, Якби була знала, У колисці б задушила, Під серцем приспала. Ви б краще дослідили, як зни- кла українська мова в Курську, Воронежі, на Кубані… Повбива- ли разом з носіями? І чи зробили тих людей манкуртами? Де укра- їнські школи, виші, дитячі садоч- ки, газети, журнали на території московської орди?.. Коли чоловік з Московії про- бує розповісти нам нашу історію, то виникає питання: “А чи знає він свою?” Ще одна цитата: “Ис- торические предпосылки заклю- чаются как раз в том, что расц- вет устойчивой государственнос- ти самой России следует начи- нать именно с Киевской Руси: это государство с центром в Ки- еве основал в 882 г. князь Олег. Свидетель этому — Аскольдова могила в Киеве на правом бере- гу Днепра. У Украины великая история и великая культура, давшие начало истории и культуре России…” І який стосунок має Аскольд до історії Російської Федерації? Напевно, московитам слід звер- нути увагу на ХІІІ століття. А мо- гили шукати не Аскольда, а Чин- гісхана, Батия та інших “князів” з того племені. А так не знаєте сво- єї історії, то й ліпите пам’ятник українському князю Володимиру в Москві, а треба ж хану Батию. Автору книги радимо прочи- тати трилогію Володимира Бі- лінського “Країна Моксель або Московія” та “Москва ордин- ська” того ж автора. Та й не треба вам шукати по- чатки своєї культури в Києві. Шукайте десь у монгольських степах. У Києві ваше плем’я ли- ше крало: ікони, фрески, карти- ни, книги, історію, людей…; по- чав грабунки “святий” Андрій Боголюбський, так до сьогодні зупинитися не можете: заводи й фабрики вивозите з окуповано- го Луганська та Донецька. Та й де ви в Московії ту культуру по- бачили? Познищували в Україні тисячі храмів… Це ми вас до та- кої культури привчали? Чи чобіт московського окупанта в Криму, Донецьку, Луганську — це ордин- ська культура на сучасному етапі? І коли вже московський фашизм насититься тими голодоморами та геноцидами… Здається, в царській Росії лю- дина, яка давала дозвіл на друк книжки, ставила своє прізви- ще. Напевно, і у нас треба стави- ти прізвища “Державного комі- тету”, щоб було кого конкретно притягнути до кримінальної від- повідальності. Бо за державні ко- шти друкують сумнівних авторів та нав’язують українцям москов- ські погляди.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment