Чи шанує столиця національного Пророка?

Шевченківські дні в Україні, обійнятій вогнем глобальних протиріч між Росією, США, Європою… Як протистояти цим випробуванням і викликам сучасності? Чи зу- міємо зберегти себе як монолітну націю в єдиній державі? В чому шукати об’єднавчі чинники, які б консолідували територіально, соціально, ідеологічно розшароване суспільство? У пошуках відповідей на ці питання наші погляди звертаються до на- ціональних духовних поводирів. До Шевченка — звитяжного повстанця проти на- ціонального та соціального гноблення. “Апостол правди і науки” був і залишається Пророком у своїй Вітчизні. Він стоїть пліч-о-пліч iз нами сущими, в боротьбі за честь і національну гідність. Ди- виться в кожну душу. Говорить із кожним: надихає, закликає, застерігає, усові- щає, втішає, співчуває, присоромлює, глузує, кепкує, гнівається, кляне, — але завжди каже нам, своїм нащадкам, батьківську “Святу Правду”. Хоч би якою гір- кою вона була. Дослухаємось же до цієї пророчої Правди.

Георгій ЛУК’ЯНЧУК

За російсько-українською но- вітньою “гібридною” війною, роз- початою кремлівським режимом наприкінці зими 2014-го, якось не дуже широко минуло святку- вання 200-річного ювілею націо- нального пророка України. Зви- чайно, коли стоїть питання бути чи не бути самій державній неза- лежності, то не до помпезностей… І цьогорічне, як і в попередні ро- ки, вшанування пам’яті Велико- го сина українського народу про- ходить традиційно: влада, окремо від народу, під посиленою охоро- ною поклала квіти до пам’ятника Тарасу Григоровичу в парку Шев- ченка, вручила (слава Богу, хоч до- стойним особам!) Шевченківську премію, a опозиційні до ниніш- ньої влади старі та нові політич- ні сили провели біля столично- го пам’ятника ритуальні мітинги протесту проти діяльності-безді- яльності влади в зовнішній і вну- трішній політиці. Все завершуєть- ся художньо-концертними про- грамами в різних місцях… очевид- но, до наступного 9 березня. Шко- да… Адже у центральної влади та столичної влади є прекрасна на- года значиміше вшанувати Шев- ченка без особливих бюджетних затрат за рахунок невеликих то- понімічних змін у столиці. Йдеть- ся про завершення процесу деко- мунізації та деколонізації топоні- міки Києва. Столиця України (як і більшість інших населених пунк- тів України) досі переповнена по- значками “руского міра”. 25 років тому Україна вийшла зі складу ро- сійської імперії, але імперія не ви- йшла з України та її столиці. Во- на залишила тут свій “язик”, свою російську “православну” церкву з агресивною п’ятою колоною, ро- сійськомовні школи та колоніаль- ну топоніміку. Близько сотні сто- личних вулиць і провулків назва- ні іменами російських річок, гір і міст. З російського Ростова мало не щодня прибувають в Україну “гради”, танки і ворожа солдатня, щоб убивати наших кращих синів. А ми ввічливо пошановуємо йо- го вулицею Ростовською у столи- ці України. Чи не час вже Київра- ді ухвалити радикальну комплек- сну постанову про мовну і топо- німічну деокупацію Києва? Мо- ва піде про “іменні” назви столич- ного метро. Їх у Києві — дві: стан- ція Тараса Шевченка аж на Подо- лі і… станція “Площа Льва Тол- стого” в самому центрі столиці! До речі, у московському метро на честь Льва Толстого немає стан- ції. За всієї поваги до російсько- го письменника, який ні до Укра- їни, її історії і культури, ні до Киє- ва не мав жодного стосунку і ніко- ли в Києві не бував, така надмірна увага до його особи не личить не- залежній державі і може свідчити лише про продовження політики “меншовартості” українства пе- ред “величчю” колишньої імперії та її “духовними скрєпами”… У діяльності (чи, швидше, бездіяльності) нашої навіть піс- ляреволюційної влади все ще да- ється взнаки комплекс постколо- ніальної “малоросійської меншо- вартості”… Про це свідчить і ді- яльність у центрі української сто- лиці з алогічною назвою Націо- нального (з якого дива!?) театру російської драми імені Лесі Укра- їнки. Адже добре відоме ставлен- ня Лесі Українки до так звано- го “російського народу” і його “культури”, що знаково відобра- жено в забороненій і за часів ца- рату, і в часи комуністичні її дра- мі “Бояриня”. Тим більше, що на мармуровій дошці на приміщенні театру зазначено, що 1882 року са- ме в ньому відбувся перший виступ першого в тогочасній Російській імперії саме українського профе- сійного театру Кропивницького!.. Та повернімося до Шевченка, 203-ю річницю з дня народження якого Україна щойно відзначила. Станція метро “Площа Льва Тол- стого” знаходиться у місці, де все пов’язане саме з іменем Проро- ка України. Це і Київський націо- нальний університет ім. Т. Г. Шев- ченка, це і Парк Тараса Шевчен- ка з величним пам’ятником йо- му, це і Національний музей Т. Г. Шевченка на Бульварі Шевчен- ка, це і Театр опери та балету ім. Т. Г. Шевченка… Тому логічним буде рішення Київради спільно з Інститутом національної пам’яті про перейменування станції ме- тро “Площа Льва Толстого” на станцію Тараса Шевченка, а од- нойменну станцію на Подолі пе- рейменувати за назвою місцевос- ті, де вона розташована… З пере- несенням скульптурної компози- ції, присвяченої Тарасу Григоро- вичу зі старої станції на нову. Цей крок центральної та столичної влади і стане реальним, а не по- зірним пошануванням Шевченка та поверненням історичної спра- ведливості щодо геніального си- на України. Є зауваження також щодо ін- ших станцій столичного метро, на які варто звернути увагу Інсти- тутові національної пам’яті і Ки- ївраді в рамках виконання зако- ну з декомунізації столичної то- поніміки. А щодо майбутніх назв стан- цій Сирецько-Печерської, По- дільсько-Вигурівської та Ліво- бережної ліній то не варто дава- ти їм заплановані в генплані роз- витку Київського метрополітену такі назви, як “Герцена”, “Буль- вар Перова”, “Площа Перемо- ги”, “Вулиця Цвєтаєвої”, “Ву- лиця Сабурова”, “Вулиця Драй- зера”, “Проспект Ватутіна” і т. ін. Взагалі потрібно відмовитись від іменних назв станцій (за ви- нятком станції Тараса Шевчен- ка), даючи новим станціям на- зву історичної місцевості шти- бу — “Святошин” або утилітар- но-функціональну — на кшталт “Палац спорту” і т. ін.

 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment